РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-2473/11

 19.10.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя

         у складі: головуючої судді  - Андрєєвої О.М.,

                        при секретарі       - Мінічевій К.В.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1  до республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини, Кримської республіканської організації Комуністичної партії України, 3 особи: Фонд майна АР Крим, Комуністична партія України про визнання угоди від 09 березня 2011 року про  дострокове припинення охоронно – орендного договору від 03.12.1999 року – недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до  суду із позовом до республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини, Кримської республіканської організації Комуністичної партії України, 3 особи: Фонд майна АР Крим, Комуністична партія України про визнання угоди від 09 березня 2011 року про  дострокове припинення охоронно – орендного договору від 03.12.1999 року – недійсним.

Вимоги мотивовані тим, що 03.12.1999 р. між Республіканським  комітетом АР Крим з охорони та використання пам’яток історії та культури АР Крим та Кримською республіканською організацією Комуністичної партії України укладений охоронно-орендний договір на користування  нерухомим пам’ятником історії та культури. Відповідно до договору рескомітет передав, а орендатор приймає в орендне користування частку приміщення пам’ятки історії та культури площею 365, 77 кв. м. за адресою: м. Сімферополь, пр. Кірова, 26, літ. «А» строком до 02.12.2048 року. 20.12.2004 р. між Кримською республіканською організацією Комуністичної партії України та народним депутатом ОСОБА_1 був укладений договір суборенди нежитлових приміщень, за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв в тимчасове володіння та користування кабінет № 201, та № 203 у нежитловому приміщенні ( літ. «А»), площею 365,77 кв. м., розташованому за адресою: АДРЕСА_1 Про вказаний факт Республіканський  комітет  АР Крим з охорони культурної спадщини був повідомлений листом № 3 від 24.01.2005 року. Угодою Республіканського  комітету АР Крим з охорони культурної спадщини та Кримською республіканською організацією Комуністичної партії України від 09.03.11 р.,  достроково припинено договір, укладений  3.12.1999 року.  Листом рескомітету ОСОБА_1 просили звільнити займане за договором від 20.12.2004 року приміщення до 11 березня 2011 року. З угоди від 09 березня 2011 року вбачається, що від імені Кримської республіканської організації Комуністичної партії України виступає ОСОБА_3 Але,  ОСОБА_3 на час підписання угоди від 09.03.2011 року не був першим секретарем даної організації та не мав повноважень на виконання даних дій.  У зв’язку з чим вважає, що дана угода підлягає визнанню недійсною. Просить суд позов задовольнити та визнати угоду від 09 березня 2011 року про  дострокове припинення охоронно – орендного договору від 03.12.1999 року - недійсною.

Ухвалою суду від 19.10.2011 року до участі по справі у якості відповідача залучено  - Кримську республіканську організацію Комуністичної партії України.

У судовому засіданні представник позивача просив суд позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Представника відповідачів Кримської республіканської організації Комуністичної партії України та Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини позов не визнали та просили у задоволені відмовити у повному обсязі.

Представники третіх осіб Фонду майна України та Комуністичної партії України позов не визнали та просили у задоволені відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення сторін, проаналізувавши і оцінивши  надані сторонами  докази у їх сукупності, суд  дійшов  висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.   

Відповідно до ч. 1  ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1, п.2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Судом встановлено,  що  рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 02.06.2011  року позовна заявою   Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини до ОСОБА_1, треті особи Фонд майна АР Крим, Кримська республіканська організація Комуністичної партії України, Комуністична партія України  про усунення перешкод в здійсненні права користування майном - задоволена. Зобов’язано ОСОБА_1  усунути перешкоди в здійсненні Республіканським комітетом АР Крим з охорони культурної спадщини  права користування  та розпорядження майном та звільнити нежилі приміщення першого та другого поверху  історико - меморіальної будівлі, розташованої в м. Сімферополь по пр. – ту Кірова, ( вул.  Кірова) 26, літ. «А», шляхом  виселення з даних приміщень ( а.с. 10-12).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 18 серпня 2011 року  зазначене рішення суду залишено без змін.

Згідно ч. 3  ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарської або адміністративної справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.   

Рішенням Центрального районного суду від 02.06.2011 встановлено, що  09.03.11 р.  між головою  Республіканського комітету АР Крим з охорони  культурної спадщини ОСОБА_4 та  головою оргкомітету  Кримської республіканської організації Комуністичної партії України ОСОБА_3   укладена угода  про дострокове припинення охоронно-орендного договору від 3.12.1999 р. щодо оренди приміщення, площею 365,77 кв.м.  по АДРЕСА_1, літ «А»  (а.с.22).

Відповідно  постанови Президії Центрального комітету Комуністичної партії України від 30.12.10 р. «Про організацію роботи в зв’язку з проведенням конференції Кримської республіканської організації Компартії України  по виборам республіканського комітету партії», для підготовки та проведення конференції  по виборам Кримського республіканського комітету партії  утворений оргкомітет у складі голови оргкомітету  ОСОБА_5 та інших осіб. Голові оргкомітету надано  право підпису усіх документів від імені Кримської республіканської партійної організації, а також розпорядження фінансами та майном республіканської партійної організації.

Відповідно до наявності повноважень у сторін угоди, яку ОСОБА_1 просить визнати недійсною з підстав їх відсутності, є преюдиційним, тобто таким, що є встановленим та не підлягає доведенню знову. Отже посилання ОСОБА_1  на недодержання вимог діючого цивільного законодавства, щодо дійсності правочинів, сторонами угоди є неспроможними та такими, що не відповідають дійсності.  

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог  ч. ч. 1, 2, 3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.    Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦПК України.   

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю.   

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що підставою для визнання недійсним договору є недодержання сторонами вимог актів цивільного законодавства саме в момент його укладання. Виникнення обставин, з якими законодавець пов’язує недійсність правочину, після його вчинення, не може призвести до визнання договору недійсним.   

Крім того суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Законодавець визначив, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред’явлена тільки особами, визначеними у Цивільному кодексі України й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів – а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття «заінтересована особа». Тобто коло заінтересованих осіб має з’ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом. Зокрема, такими особами  можуть бути фізичні особи, що мають безпосередній інтерес у результаті розгляду справи, на права й обов’язки яких безпосередньо впливає оспорюваний правочин.

Таким чином, право особи, що не є стороною правочину на звернення до суду з позовом про визнання такої угоди недійсною прямо пов’язано з впливом оспорюваного правочину на права та обов’язки. Оспорюванна угода ніяк не впливає на права  та обов’язки ОСОБА_1, оскільки жодних договірних відносин, щодо спірних нежитлових приміщень у ОСОБА_1  не було.  

Суд критично оцінює надану позивачем копію договору суборенди за відсутністю оригіналу. Крім того в п. 1.3. договору зазначено, що передача орендуемого   приміщення або його часткова Суборенда Орендатором допускається після отримання письмового узгодження Рескомітета.

У судовому засіданні під час розгляду справи письмова згода позивачем не надана, а відповідач заперечує наявність письмово узгодження про передачу майна у суборенду.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.   

Позивач у судовому засіданні не довів факту порушення його прав при укладанні угоди від 09.03.2011 р. про  дострокове припинення охоронно – орендного договору від 03.12.1999 року – недійсним.

На підставі ст.ст. 16,61, 203,204, 215, 216  ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212,  213,  214   ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

          У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1  до республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини, Кримської республіканської організації Комуністичної партії України, 3 особи: Фонд майна АР Крим, Комуністична партія України про визнання угоди від 09 березня 2011 року про  дострокове припинення охоронно – орендного договору від 03.12.1999 року – недійсним – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду АР Крим протягом 10 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.

          Суддя