Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 березня 2008 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Демянчук С.В., Григоренка М.П.
з участю секретаря судового засідання Демчук О.С.
представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 16 листопада 2007 року у справі за позовомОСОБА_1 до Українського державного підприємства поштового зв*язку «Укрпошта» та його структурного підрозділу Рівненської дирекції про визнання нещасного випадку таким, що пов*язаний з виробництвом, зобов*язання відповідачів скласти акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 16 листопада 2007 року ОСОБА_1. відмовлено за безпідставністю у задоволенні позову до Українського державного підприємства поштового зв*язку «Укрпошта» та його структурного підрозділу Рівненської дирекції про визнання нещасного випадку таким, що пов*язаний з виробництвом, зобов*язання відповідачів скласти акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 та відшкодування 5000 грн. моральної шкоди.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову. Свої доводи обгрунтовує тим, що до нещасного випадку він перебував на «Д» обліку в поліклініці № 1 ЦМЛ м. Рівного з приводу гіпертонічної хвороби 2 ступеня. Відповідно до п. 25 Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідним транспортним засобом, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров*я України № 299 від 24.12.1999 р., за наявності такого захворювання відповідач не вправі був допускати його до керування транспортним засобом, а відповідно до Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказу Міністерства охорони здоров*я та МВС України № 124/345 від 05.06.2000 р., зобов*язаний був направити його до належної медичної установи для проходження медичного огляду. Тому висновок суду про те, що нещасний випадок, не пов*язаний з виробництвом є необґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
Відмовляючи позивачу у задоволенні його позову, місцевий суд виходив з його безпідставності.
Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.
Пунктом 17 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМ України № 1112 від 25.08.2004 р., встановлено, що нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків (крім випадків, зазначених у пункті 15 цього Порядку, у разі відсутності умов, зазначених у пункті 18 цього Порядку), визнаються пов'язаними з виробництвом за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я.
З матеріалів справи та поданих позивачем доказів вбачається, що він, будучи пенсіонером та особою похилого віку, з 15 травня 2003 року працював у відповідача водієм, незважаючи на те, що з 1987 року перебував на «Д» обліку в поліклініці № 1 ЦМЛ м. Рівного з приводу гіпертонічної хвороби 2 ступеня. Відповідно до п. 25 Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідним транспортним засобом, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров*я України № 299 від 24.12.1999 р., за наявності такого захворювання у позивача відповідач не вправі був допускати його до керування транспортним засобом і відповідно до Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказу Міністерства охорони здоров*я та МВС України № 124/345 від 05.06.2000 р., зобов*язаний був направити його до належної медичної установи для проходження медичного огляду.
Проте при вирішенні спору місцевий суд на зазначені обставини та нормативні вимоги належної уваги не звернув.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що розслідування нещасного випадку, який трапився з позивачем 13 травня 2005 року, відповідачем проводилося на підставі заяви потерпілого ОСОБА_1 від 14.09.2005 р., про що свідчать матеріали відповідного розслідування від 21 вересня 2005 року (а. с. 7-10).
Не погодившись зі змістом цього акту, позивач 2 лютого 2006 року спочатку оскаржив його керівнику Українського державного підприємства поштового зв*язку «Укрпошта», а 27 березня 2006 року - до Територіального управління Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Рівненській області. Проте обидві його скарги були залишені без задоволення (а. с. 13-14, 48).
І лише 12 травня 2006 року позивач звернувся в суд з позовом до Українського державного підприємства поштового зв*язку «Укрпошта» та його структурного підрозділу Рівненської дирекції про визнання нещасного випадку, який з ним трапився, таким, що пов*язаний з виробництвом, зобов*язання відповідача скласти акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 та про відшкодування моральної шкоди.
Між тим, спір сторін випливає з трудових відносин, а тому повинен вирішуватися в порядку, що передбачений законодавством про розгляд трудових спорів, тобто з дотриманням працівником установленого ст. 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.
З матеріалів справи видно, що позивач повинен був найпізніше дізнатися про порушення свого права 2 лютого 2006, коли оскаржив складений відповідачем акт розслідування нещасного випадку керівнику Українського державного підприємства поштового зв*язку «Укрпошта», а до суду за вирішення трудового спору звернувся лише 12 травня 2006 року, тобто з пропуском встановленого ст. 233 КЗпП України тримісячного строку.
Поважних причин його недотримання позивач не навів і суд при розгляді справи не здобув.
Тому на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 233, 234 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 16 листопада 2007 року скасувати.
ОСОБА_1 у задоволенні позову до Українського державного підприємства поштового зв*язку «Укрпошта» та його структурного підрозділу Рівненської дирекції про визнання нещасного випадку таким, що пов*язаний з виробництвом, зобов*язання відповідачів скласти акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 та відшкодування 5000 грн. моральної шкоди відмовити у зв*язку з пропуском позивачем без поважних причин 3-місячного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, що встановлений ст. 233 КЗпП України.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: