Справа №22-ц-1383/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Мальована-Когер
Категорія - 51 Суддя-доповідач - Лузан
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Лузан Л. В.,
суддів - Сибільової Л. О., Рибалки В. Г.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 червня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробничого об’єднання ім. М.В. Фрунзе», третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
Рішенням суду від 06 червня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв’язку з їх необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені або невірно застосовані норми матеріального і процесуального права .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що з 1995 року перебувала у трудових правовідносинах з відповідачем на посаді контролера металів, матеріалів, напівфабрикатів та виробів ЦЗЛ ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробничого об’єднання ім. М.В. Фрунзе». 19 жовтня 2010 року наказом №8009/ВК вона була звільнена з займаної посади на підставі п.2 ст.40 КЗпП України у зв’язку з виявленням невідповідності виконуваної нею роботи за станом здоров’я.
Просила суд поновити її на посаді контролера металів, матеріалів, полу фабрикатів та виробів ЦЗЛ ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробничого об’єднання ім.. М.В. Фрунзе». Стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн. (а.с. 2)
З матеріалів справи вбачається наступне.
ОСОБА_1 з 01 червня 1995 року працювала лаборантом хімічного аналізу центральної лабораторії ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе».
У 2001 році ОСОБА_1 отримала на ВАТ «СМНВО ім. М.В.Фрунзе» професійне захворювання, у зв’язку з яким у 2002 році було встановлено, що вона втратила 20 % професійної працездатності, у 2003 році – 40 % професійної працездатності.
05 січня 2010 року за висновком Ковпаківської районної МСЕК ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності від загального захворювання з датою черговою переогляду 05 січня 2011 року, а також було встановлено, що до чергового переогляду вона є «непрацездатною на період лікування» (ас.11).
04 січня 2011 року за висновком Ковпаківської районної МСЕК ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності від професійного захворювання з датою черговою переогляду 04 січня 2012 року. Ковпаківською районною МСЕК також був зроблений висновок про умови та характер праці ОСОБА_1: «можлива праця у спеціально створених умовах працевлаштування (обліковець, комірник)» (т.1 ас.235).
У зв’язку з отриманням професійного захворювання з 04 жовтня 2005 року ОСОБА_1 була переведена на посаду контролера матеріалів, металів, напівфабрикатів і виробів центральної заводської лабораторії. У січні 2006 року їй був присвоєний 4 розряд контролера, а 11 жовтня 2006 року - звільнено за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату працівників.
На підставі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 лютого 2007 року ОСОБА_1 була поновлена на роботі з 14 березня 2007 року.
Наказом від 03 липня 2008 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП Україно, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 серпня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 06 жовтня 2010 року, накази №1477/ок від 26 березня 2008 року та №2961/ок від 30 травня 2008 року про винесення догани ОСОБА_1 визнані незаконними; ОСОБА_1 поновлена на роботі контролера матеріалів, металів, напівфабрикатів та виробів 4 розряду ЦЗЛ ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробничого об’єднання ім. М.В. Фрунзе» з 03 липня 2008 року (т.1 ас.78-83).
06 вересня 2010 року ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» на виконання названого рішення суду був виданий наказ № 6962/ок, відповідно до якого ОСОБА_1 поновлена на роботі контролера матеріалів, металів, напівфабрикатів та виробів 4 розряду Центральної заводської лабораторії ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» з 03 липня 2008 року. Цим же наказом, у зав’язку з відсутністю в штатному розписі Центральної заводської лабораторії одиниці контролера матеріалів, металів, напівфабрикатів і виробів зобов’язано провести передбачені законодавством заходи щодо звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України (ас.13).
07 вересня 2010 року ОСОБА_1 була попереджена про майбутнє можливе звільнення з займаної посади за п.1.ст.40 КЗпП України після спливу 2-х місяців з часу вручення попередження (ас.27).
17 вересня 2010 року відбулось засідання профспілкового цехового комітету ЦЗЛ, на якому було прийняте рішення про відмову у наданні згоди на звільнення контролера матеріалів, металів, напівфабрикатів і виробів четвертого розряду ЦЗЛ ОСОБА_1 за п.2 ст.40 КЗпП України з тих підстав, що «заключение МСЭК не содержит однозначного вывода о нетрудоспособности ОСОБА_1 В заключении МСЭК указано, что она нетрудоспособна на период лечения, т.е. не постоянно, а увольнение по п.2 ст.40 КЗоТ Украины допускается при наличии достаточных доказательств невозможности работником выполнять должностные обязанности по состоянию здоровья» (т.1 ас.15).
Наказом № 8009/КВ від 19 жовтня 2010 року ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з виявленням у неї невідповідності з виконанням роботи за станом здоров'я (т.1 ас.3).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 на час її звільнення була визнана непрацездатною, тимчасово, на період лікування з 05.01.2010р. до 01.02.2011р. Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач не мав можливості надати ОСОБА_1 іншу роботу, оскільки виконання будь-яких трудових обов'язків протипоказане останній за станом здоров'я.
Крім того суд прийшов до висновку про те, що відмову профспілкового комітету у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 не можна вважати обгрунтованим, оскільки воно не відповідає нормам чинного трудового законодавства (п.2 ст.40 КЗпП).
Суд також виходив з того, що у зв’язку з необґрунтованістю відмови цехового комітету у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1, відповідач повторно, 29.09.2010 р. звернувся до профспілкового органу з поданням про надання згоди на її звільнення, але голова цехового комітету одноособово, тобто, виходячи за межі своїх повноважень, відмовилась розглядати зазначене подання. Отже, посилаючись на названі факти, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що профспілка не розглянула подання відповідача про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 і не повідомила про прийняте рішення в строки, встановлені частинами 2, 5 статті 43 КЗпП України, що у відповідності до частини 5 цієї статті, вважається згодою на розірвання трудового договору з працівником.
Проте колегія суддів вважає, що погодитись з такими висновками суду не можна, так як вони зроблені без повного з’ясування всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального права.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи
Відповідно до роз’яснень, наданих у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ч.ч.5, 7 ст. 43 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний термін обгрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником. Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору. Рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обгрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обгрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
Відповідно до положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності ( ст.4);
З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом (ч.1 ст.17);
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів (ч.3 ст.17).
Відповідно до ст.10 ЦПК України саме на роботодавцеві лежить обов’язок надати докази про наявність у нього підстав для звільнення позивачки за п.2 ст.40 КЗпП України.
Як на доказ про наявність у нього підстав для звільнення позивачки відповідач посилався на те, що 05 січня 2010 року Ковпаківською районною МСЕК м. Суми ОСОБА_1 була встановлена друга група інвалідності від загального захворювання з датою черговою переогляду 05 січня 2011 року, а також було встановлено, що до чергового переогляду вона є «непрацездатною на період лікування» (ас.11).
В обґрунтування своєї позиції про незаконність звільнення ОСОБА_1 посилалась на те, що влітку 2010 року вона закінчила лікування і на час поновлення її на роботі на підставі рішенням суду від 27 серпня 2010 року, тобто у вересні 2010 року, вона була працездатною, тому приступила до виконання своїх трудових обов’язків. Під час роботи до її звільнення на підставі п.2 ст.40 КЗпП України вона не хворіла, зі своїми обов’язками справлялась.
У зв’язку з цим вона, маючи бажання достроково пройти переогляд на комісії МСЕК, 21 вересня 2010 року звернулась до голови Ковпаківської районної МСЕК м. Суми з проханням роз’яснити їй порядок дострокового переогляду та отримання висновку МСЕК про можливість продовження трудової діяльності на посаді контролера матеріалів, металів, напівфабрикатів і виробів ЦЗЛ (далі контролера).
21 вересня 2010 року отримала відповідь голови Ковпаківської районної МСЕК м. Суми, у якій було надане роз’яснення, зокрема, про необхідність надання додаткових документів стосовно характеру і умов її роботи на посаді контролера (т.1 ас.71). У зв’язку з названими обставинами 22 вересня 2010 року вона звернулась до роботодавця із заявою про надання для МСЕК виробничої характеристики умов і характеру праці на посаді контролера матеріалів, металів, напівфабрикатів і виробів; інформацію щодо атестації робочого місця контролера ЦЗЛ. Також прохала організувати проходження медичної комісії та не перешкоджати у проходженні переогляду на МСЕК, в короткий строк видати їй названі документи (ас.72).
ОСОБА_1 пояснила, що відповідач не надав їй вищеназваних документів для МСЕК та не створив умов для проходження дострокового переогляду на МСЕК, замість цього звільнив її за п.2 ст.40 КЗпП України.
Колегія суддів вважає переконливими доводи ОСОБА_1 про те, що на час її звільнення немає підстав вважати її непрацездатною.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
З пояснень голови Ковпаківської районної МСЕК м. Суми ОСОБА_5, який був допитаний в якості свідка, вбачається наступне.
Висновком Ковпаківської районної МСЕК 05 січня 2010 року ОСОБА_1 була встановлена 2 група інвалідності від загального захворювання з датою черговою переогляду 05 січня 2011 року, а також було встановлено, що до чергового переогляду вона є «непрацездатною на період лікування» Свідок пояснив, що дата черговою переогляду була встановлена 05 січня 2011 року, оскільки діюче законодавство встановлює мінімальний строк чергового переогляду саме у річний строк.
На звернення ОСОБА_1 щодо можливості проходження переогляду МСЕК достроково, тобто до закінчення річного строку, їй було роз’яснено, що у такому разі вона має отримати у лікувально-консультаційній комісії (ЛКК) Сумської міської клінічної лікарні № 4 картку «направлення на МСЕК», пройти медичний огляд у лікарів, а потім ЛКК робить остаточний висновок про необхідність направлення на МСЕК. Потім названі документи та інші документи, які ОСОБА_1 вважає за необхідне додати, Сумською міською клінічною лікарнею № 4 направляються на МСЕК.
Свідок ОСОБА_5 також пояснив, що з медико-експертної справи ОСОБА_1 вбачається, що свій висновок від 04 січня 2011 року про встановлення ОСОБА_1 2 групи інвалідності від професійного захворювання про умови та характер праці ОСОБА_1: «можлива праця у спеціально створених умовах працевлаштування (обліковець, комірник)» Ковпаківська районна МСЕК м. Суми зробила на підставі медичної документації, складеної під час медичного огляду ОСОБА_1, який вона пройшла у листопаді 2010 року.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що на його особисту думку, у разі, якщо б ОСОБА_1 пройшла переогляд на МСЕК достроково, у вересні-листопаді 2010 року, то, враховуючи стан її здоров’я в цей період, він не виключає, що відносно умов і характеру її праці був би зроблений висновок про «можливу працю у спеціально створених умовах працевлаштування (обліковець, комірник)». Названий перелік професій і робіт у даному випадку, як пояснив свідок, не є вичерпним.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції колегія суддів оглянула оригінал Медико-експертної справи № 1339/3211 Ковпаківської районної МСЕК м. Суми з якої вбачається, що з 02 листопада 2010 року по 17 листопада 2010 року ОСОБА_1 знаходилась на обстеженні і лікуванні у клініці Науково-дослідного інституту гігієни праці і профзахворювань ХНМУ ( т.2 ас.115)
25 жовтня 2010 р. ОСОБА_1 пройшла ультразвукове обстеження сечової системи;
22 листопада 2010 року ОСОБА_1 отримала у ЛКК Сумської міської клінічної лікарні № 4 заповнений бланк «Направлення на МСЕК» для проходження медичного огляду ( т.2 ас.100);
22 листопада 2010 року ОСОБА_1 пройшла медичний огляд у гінеколога, отримала висновок спеціаліста у Сумському обласному психоневрологічному диспансері ;
23 листопада 2010 року пройшла медичний огляд в уролога, кардіолога, невролога, хірурга, Лора ;
24 листопада 2010 року пройшла медичний огляд у терапевта ( т.2 ас. 100-122).
В такому разі виглядають переконливими доводи ОСОБА_1 про те, що на час звільнення стан її здоров’я у порівнянні з січнем 2010 року змінився, він був оцінений МСЕК у січні 2011 року як такий, що вона може працювати у спеціально створених умовах працевлаштування, а тому у жовтні 2011 року відповідач мав би право на її звільнення тільки у разі, якщо б вона не справлялась з трудовими обов’язками та у разі, якщо б МСЕК зробила висновок про те, що стан її здоров’я перешкоджає подальшому перебуванню у займаній посаді.
З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку з тим, що питання про направлення позивачки на МСЕК було вирішене на засіданні ЛКК тільки 04 січня 2011 року, то позивачка об’єктивно була позбавлена можливості надати роботодавцю документи про підтвердження своєї працездатності (т.2 ас.132).
Таким чином, приймаючи до уваги, що за результатами медичного обстеження у період з 25 жовтня по 24 листопада 2010 р. МСЕК зробила 04 січня 2011 року висновок щодо умов та характеру праці ОСОБА_1 - «можлива праця у спеціально створених умовах працевлаштування (обліковець, комірник)», колегія суддів вважає, що сама по собі наявність висновку МСЕК від 05 січня 2010 року про непрацездатність ОСОБА_1 не є беззаперечним доказом законності її звільнення 19 жовтня 2010 року за п.2 ст.40 КЗпП України.
За наведених вище обставин не можна вважати вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтоване рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1
Колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, обґрунтування рішення профспілки необхідністю отримання додаткового висновку МСЕК щодо можливості продовження роботи ОСОБА_1 на посаді контролера матеріалів, металів, напівфабрикатів і виробів ЦЗЛ, оскільки, як зазначено в обґрунтуванні, ОСОБА_1 визнавалась непрацездатною тимчасово, на період лікування, а на час вирішення питання про її звільнення вона лікування закінчила, приступила до роботи, справляється зі своїми трудовими обов’язками (т.1 ас.15).
Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник ( ч.1).
За наведених обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 була звільнення з порушенням вимог діючого законодавства, за відсутності підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України та за відсутності згоди на її звільнення профспілкової організації, а тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ст.. 235 КЗпП України та відшкодування заподіяної їй незаконним звільненням моральної шкоди.
Відповідно до довідки ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» середньомісячний заробіток ОСОБА_1 перед звільненням у 2010 року складає 2354 грн. 88 коп.
Колегія суддів вважає, що задовольняючи позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 27 361 грн. 45 коп.
( 11 міс. х 2354 грн. 88 коп. = 25 903 грн.68 коп. ;
2354 грн. 88 коп. : 21 роб. день х 8 роб. днів = 897 грн. 09 коп. (середній заробіток за період з 20 по 31 жовтня 2010 р.) ;
2354 грн. 88 коп. : 21 роб. день х 5 роб. днів = 560 грн. 68 коп. (середній заробіток за період з 01 по 07 жовтня 2010 р.) ;
25 903 грн.68 коп. + 897 грн. 09 коп. + 560 грн. 68 коп. = 27 361 грн. 45 коп. )
За ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Колегія суддів вважає, що незаконним звільненням позивачці заподіяна моральна шкода, яка полягає в її душевних переживаннях з приводу порушення її права на працю, позбавленні її засобів до існування, порушенні нормальних життєвих зв’язків та необхідності прикладати додаткові зусилля для організації свого життя в зв’язку з втратою роботи. При визначенні розміру грошової суми, яка підлягає стягненню на користь позивачки в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, колегія суддів ураховує характер та тривалість її страждань, те, що її трудові права захищені судом шляхом поновлення її на роботі, стягненням на її користь середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу та визначає її в розмірі 800 грн.
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Керуючись названою нормою права колегія суддів вважає, що з ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» на користь держави підлягає стягненню 410 грн. 41 коп. судового збору (273,61 грн. + 136,80 грн.) та 240 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (120 грн. + 120 грн.).
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, пп. 1, 2, 3, 4 ч. ст.309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 червня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на роботі контролера матеріалів, металів, напівфабрикатів та виробів 4 розряду Центральної заводської лабораторії у відкритому акціонерному товаристві «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе» з 20 жовтня 2010 року.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 27 361 грн. 45 коп. (двадцять сім тисяч триста шістдесят одна грн. 45 коп.), з утриманням при виплаті з названої суми податків та інших обов’язкових платежів.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 800 грн. (вісімсот грн.) в рахунок відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні іншої частини позову.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе» на користь держави 410 грн. 41 коп. судового збору та 240 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий -
Судді -