ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" жовтня 2006 р. Справа № 29/400-06
вх. № 11814/5-29
Суддя господарського суду Тихий П.В.
при секретарі судового засідання Мазур Т.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився відповідача - Лєлюк В.В.
розглянувши справу за позовом
ПП "Фасад-сервіс", м. Х-в
до Виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" м. Х-в
про стягнення 353969,93 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить стягнути з відповідача 93553,63 грн. 3% річних та 260416,30 грн. інфляційних за прострочення грошових зобов’язань зі сплати 1836782 грн. вартості безпідставно одержаних робіт та 1702 грн. судових витрат.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що на повернення вартості майна не є грошовим зобов’язанням, а після стягнення суми існує лише обов’язок виконати рішення суду, який не є цивільно-правовим зобов’язанням.
В судовому засіданні, яке розпочалося 09.10.06 оголошувались перерви до 13.10.06 до 17.10.06 для надання сторонами додаткових доказів по справі та до 18.10.06 для оголошення рішення.
Позивач, після перерви, в судове засідання не з"явився.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що рішенням господарського суду Харківської області від 27 лютого 2006р. по справі №29/113-05 стягнуто з ВЕП “Держпром” на користь ПП “Фасад-сервіс” 1836782 грн. вартості безпідставно одержаних робіт, 1591,99 грн. державного мита та 110,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначене рішення було залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2006р. та постановою Вищого господарського суду України від 17 липня 2006 р.
У травні-червні 2006 р. відповідач виконав рішення суду частково, сплативши 69848,09 грн. на рахунок позивача. В решті рішення суду невиконане.
Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимогам частини 2 статті 265 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Твердження відповідача, що обов’язок сплати боргу та судових витрат не є цивільно-правовим зобов’язанням не відповідає законодавству. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, та з інших підстав, передбачених гл. 50 Цивільного кодексу України. Публічно-правовий обов’язок відповідача виконати судове рішення не анулює цивільно-правові відносини сторін. Судовий захист цивільного права та інтересу, навпаки, є однією з загальних засад цивільного законодавства (п.5 ст.3 Цивільного кодексу України). Цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду (п.5 ст.11 Цивільного кодексу України).
У розрахунку суми позову, представленому позивачем, відлік термінів прострочення грошового зобов’язання починається з дати завершення робіт за 2004-2005 роки по договорах №12/2 від 5.03.2004р. та №17 від 14.05.2004р.. Натомість, рішенням господарського суду Харківської області від 17.08.2005 по справі №47/318 договір підряду №12/2 було визнано недійсним, а рішенням господарського суду Харківської області по справі №35/695-05 від 23.01.2006 р.). було визнано недійсним договір підряду №17.
В силу статей 216, 1212, 1213 наслідком недійсності правочину є двохстороння реституція, тобто повернення сторонами одна одній всього одержаного за цим правочином в натурі. Отже, грошове зобов’язання відповідача за недійсними договорами №12/2 від 5.03.2004р. та №17 від 14.05.2004р. виникло тільки після встановлення рішенням господарського суду Харківської області по справі №29/113-05 неможливості повернення одержаних відповідачем робіт в натурі і заміни такого зобов’язання на грошове. Це рішення набрало законної сили 26.04.2006 р. в силу ч. 4 ст. 85 та ч. 3 ст. 105 ГПК України.
Таким чином, розрахунок позивача є правильним лише починаючи з 27.04.2006 р. на суму грошового зобов’язання 1838484 грн. (1836782 грн. – основний борг, 1702 грн. – судові витрати). Всього підлягає стягненню по 21.09.2006 р. включно 21648,15 грн. 3% річних та 26659 грн. інфляційних, а всього 48307,15 грн.
В решті позовних вимог слід відмовити, з огляду на те, що безумовне грошове зобов’язання відповідача раніше вищезазначеної дати не виникло і вимога щодо стягнення 3% річних і інфляційних лише на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 1.1.2005р. по 26.04.2006р. не є обґрунтованою. Вина відповідача у вчиненні недійсних правочинів не стосується заявлених підстав позову – як вже зазначали суди, позивач має право на стягнення саме збитків (за їх наявності), а не відсотків та інфляційних.
Судові витрати, відповідно до ст. 44 та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволених вимог.
Зважаючи на викладене вище, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
В позові відмовити частково.
Стягнути з ВЕП “Держпром” (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Код ЄДРПОУ 04014097, р/р 26002131960011, АКБ „Базис” МФО 351760) на користь ПП “Фасад-сервіс” (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 197-В, кв. 146, Код ЄДРПОУ 32438415; р/р 2600900001275 в ХОД АППБ “Аваль” м. Харків МФО 350589) 26659,00 грн. інфляційних, 21648,15 грн. 3% річних, 483,07 грн. державного мита, 16,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя Тихий П.В.