Справа № 2-35/2011

Рішення

Іменем України

22 листопада 2011 року                                        Горохівський районний суд

                                                                                Волинської області

в складі:

головуючого          –                                                                      Адамчук Г.М.,

при секретарі          –                                                                      Ревуцькій М.В.,

за участю позивача          –                                                            ОСОБА_1,

представника відповідача          –                                                  ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горохові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради та ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку, –

встановив:

          Позивач звернулася з позовом до відповідачів  про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,25 га., на якій знаходиться житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с.Старостав по вул.Центральній, 54, Горохівського району Волинської області, посилаючись на те, що 09.06.2005 року вона купила у ОСОБА_4 вищевказаний житловий будинок. Згідно з даним договором, до ОСОБА_1 мала також перейти у власність земельна ділянка площею 0,25 га., яка необхідна для обслуговування даного будинку. Однак, так як земельна ділянка належала ОСОБА_5, яка померла, а ОСОБА_4 не оформила своїх спадкових прав на неї, на даний час позивач не може виготовити відповідну документацію на вищевказану земельну ділянку.

          Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради в судове засідання не з’явився, в заяві до суду сільський голова просить справу розглядати у відсутності представника ради.

          В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 просить в задоволенні позову відмовити, оскільки за земельну ділянку позивачем кошти не сплачувались, власником спірної земельної ділянки згідно з Державним актом на право приватної власності на землю є ОСОБА_4 Враховуючи, що цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки між позивачем та відповідачем не укладалось, будь-яких підстав для визнання права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку немає.

          Заслухавши пояснення сторін та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення.

          Як видно з договору купівлі-продажу, посвідченого 09.06.2005 року за Р №690 та з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.07.2005 року, відповідачка ОСОБА_4 продала ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по вул.Центральній, 54, в с.Старостав Горохівського району Волинської області.

          Рішенням №42/10 від 13.05.2010 року по с/ОСОБА_6 Горохівського району  відмовлено ОСОБА_1 у передачі їй земельної ділянки про приватну власність площею 0,25 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд.

          З пояснень позивача і представника відповідача –сільського голови с.Холонів Горохівського району, вищевказаним рішенням було вперше письмово відмовлено у приватизації землі біля її будинку. До цього позивач ОСОБА_1 регулярно зверталася з заявами про проведення приватизації, однак це питання не вирішувалося, ні негативно, ні позитивно, що підтверджує те, що тільки у 2010 році позивач почала вважати, що її право було порушено, а тому строк звернення до суду, передбачений ст.257 ЦК України, на думку суду, порушений не був.

          З свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Горохівською державною нотаріальної конторою 13.07.2010 року за Р№2-843 видно, що відповідач ОСОБА_4 оформила своє право власності на земельну ділянку в с.Старостав Горохівського району після смерті матері ОСОБА_5. Державний акт про право власності на землю в розмірі 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, виданий 26.02.2001 року.

          Отже, право власності на землю у відповідача ОСОБА_4 настало лише у 2010 році.

          Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що відповідач ОСОБА_4 прийняла в дар житловий будинок з надвірними будівлями від своєї матері ОСОБА_5 в грудні 2003 року і у 2005 році продала позивачу ОСОБА_1, отримавши гроші як за будинок з надвірними будівлями та спорудами так і за присадибну земельну ділянку, хоча права власності на неї не мала, про що в суді ствердила позивач і видно з договору купівлі-продажу (а.с.5, п.1.3).

          ОСОБА_1, користуючись з 2005 року житловим будинком і господарськими будівлями, користувалася і земельною ділянкою для під’їзду і обслуговування будинку, так і обробляла частину земельної ділянки.

          Будь-яких звернень до 2010 року чи заперечень з боку відповідача ОСОБА_4 з приводу цього суд не встановив. Це стверджує в суді позивач і не заперечує відповідач ОСОБА_3 сільська рада Горохівського району.

          Згідно з ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

          Відповідно до ст.377 ЦК України, (В редакції Закону від 16.01.2003 № 435-IV), яка була чинною на час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

          У п.«г»аб.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року зазначається: «Якщо договором про відчуження жилого будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ті її частини, одна з яких зайнята жилим будинком, будівлею чи спорудою, а інша необхідна для їх обслуговування».

          За таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1 в частині визнання її права власності на 0,25 га земельної ділянки, якою вона володіє та користується з 2005 року, яка знаходиться біля будинку, право власності на яку у неї оформлене в нотаріальному порядку, підставний.

          Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України

                              ст. ст. 392, 1261 ЦК України

                              суд,-

вирішив:

          Позов задовольнити.

Визнати право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку в розмірі 0,25 га біля житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в с.Старостав по вул.Центральній, 54 Горохівського району Волинської області.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 171 (сто сімдесят одну) гривню судових витрат.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Головуючий