Справа № 22ц-3007/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Баса О.Г.
суддів: Переверзєвої Н.І., Карпусь С.А.
при секретарі: Кричківській А.Ю.
з участю: сторін та їх представників
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22 ц-3007 за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх представника ОСОБА_4 на рішення Летичівського районного суду від 30 червня 2011 року по справі за позовом ДП «Хмельницький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до Голосківської сільської ради, Летичівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10; правонаступники: ОСОБА_11, ОСОБА_12 про скасування рішень Голосківської сільської ради та державних актів на право приватної власності на землю,
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а:
У вересні 2009 року позивач звернувся до суду і після уточнення позовних вимог просив :
- поновити строк звернення до суду за захистом порушеного права;
- частково скасувати рішення Голосківської сільської ради від 24 березня 1993 року №2 про передачу у колективну власність сільськогосподарському підприємству „Україна” с. Голосків Летичівського району Хмельницької області 3210,6 га землі в частині розміру земельних ділянок, наданих ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, загальною площею 14028 га;
- частково скасувати рішення Голосківської сільської ради від 19 січня 1999 року №1 про передачу у приватну власність земель громадянам в частині 2,04 га кожному : ОСОБА_13 номер участка 376, ОСОБА_5 номер участка 377, ОСОБА_16. номер участка 378, ОСОБА_7 номер участка 379, ОСОБА_15 номер участка 380, ОСОБА_16 номер участка 381, ОСОБА_17 номер участка 382;
- визнати частково недійсними та скасувати Державні акти на право власності на землю означених громадян;
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Лазаренко А.В. Справа № 22ц- 3007
Доповідач –Переверзєва Н.І. Категорія № 5.7
- визнати частково недійсними, в межах оспорюваних земельних ділянок:
свідоцтво про право на спадщину за законом , видане 18.11.2008 року на ім”я ОСОБА_19 в частині земельної ділянки 2,04 га, яку вона успадкувала після смерті ОСОБА_15;
свідоцтво про право на спадщину за законом , видане 30.08.2004 року на їм”я ОСОБА_12 в частині земельної ділянки 2,04 га, яку він успадкував після смерті ОСОБА_12 та ОСОБА_5;
- зобов”язати Летичівську районну державну адміністрацію надати цим особам земельні ділянки із земель запасу Голосківської сільської ради відповідно до їх розміру та кадастрової оцінки на підставі довідки відділу Держкомзему у Летичівському районі № 04.04.02/054 від 22 лютого 2010 року, згідно якої залишок земель резервного фонду на території Голосківської сільської ради становить 303 га, в тому числі для заміни масиву зайнятих земельними частками( паями) є 16,4 га ріллі;;
- зобов”язати ДП „Хмельницький облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” провести та оплатити усі необхідні витрати, пов”язані з виготовленням технічної документації на нові земельні ділянки відповідачам
- зобов”язати Летичівську районну державну адміністрацію укласти з філією Русанівського спецкар”єру ДП „Хмельницький облавтодор” договір оренди вищевказаних земельних ділянок, які входять в ліцензійну площу гірничого відводу філії Русанівського спецкар”єру.
Рішенням Летичівського районного суду від 30 червня 2011 року позов задоволено частково.
Визнано причину пропуску строку звернення до суду поважною і поновлено його.
Частково скасовано рішення Голосківської сільської ради від 24.03.1993 року № 2 про передачу у колективну власність СП «Україна»с. Голосків 3210 га землі в частині розміру земельних ділянок наданих ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, загальною площею 17333 га.;
Частково скасовано рішення Голосківської сільської ради від 19.01.1999 року № 1 про передачу у приватну власність земель громадянам в частині 2,04 га. кожному, а саме : ОСОБА_13 номер участка 376; ОСОБА_5 номер участка 377; ОСОБА_14 номер участка 378; ОСОБА_7 номер участка 379; ОСОБА_15 номер участка 380; ОСОБА_16 номер участка 381; ОСОБА_17 номер участка 382;
Визнано недійсними державні акти на право приватної власності на землю, а саме:
-ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках, державний акт серія І-ХМ № 052544 щодо земельних ділянок загальним розміром 2,54 га., які розташовані на території Голосківської сільської ради і надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
- ОСОБА_5 номер участка 377 державний акт серія IV-ХМ
№ 045766 та його правонаступнику ОСОБА_12, державний акт серія ЯБ №022776 стосовно земельної ділянки розміром 2,0432га. та державний акт серія ЯБ № 022775 стосовно земельної ділянки розміром 0,5005 га., які розташовані на території Голосківської сільської ради і надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
- ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в рівних частках, номер участка 378 державний акт серія І-ХМ № 052849 стосовно земельних ділянок загальним розміром 2,54га., які розташовані на території Голосківської сільської ради і надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
- ОСОБА_7 номер участка 379,. державний акт серія IV-ХМ № 046865 стосовно земельних ділянок загальним розміром якої визнана відумерлою і передана територіальній громаді Голосківської сільської ради Летичівського району в частині земельної ділянки № І розміром 2,04га., де одна сторона межує із землями Русанівського гранкар’єру:
- ОСОБА_15 номер участка 380, державний акт серія IV-ХМ № 046864, його правонаступнику ОСОБА_11, державний акт серія IV-ХМ 046864, в частині земельної ділянки № 1 розміром 2,04га., де одна сторона межує із землями Русанівського гранкар’єру;
- ОСОБА_16 номер участка 381, державний акт серія ІV-ХМ
№ 046863, його правонаступнику - ОСОБА_9 серія ЯД № 002688 розміром 2,043, де одна сторона межує із землями Русанівського гранкар’єру;
- ОСОБА_10 номер участка 382 державний акт серія ІV-ХМ №052709, який прийняв спадщину після померлої ОСОБА_17, в частині земельної ділянки № 1 розміром 2,04 га., де одна сторона межує із землями Русанівського гранкар’єру.
Визнано частково недійсними, в межах оспорюваних земельних ділянок:
-Свідоцтво про право на спадщину за законом видане 18.11.2008 року державним нотаріусом Старосинявської державної нотаріальної контори, згідно якого ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняла спадкове майно після смерті батька ОСОБА_15, який помер 09.10.2007 року, що складається із земельної ділянки №1 розміром 2,04га.;
-Свідоцтво про право на спадщину за законом видане 30.08.2004 року державним нотаріусом другої Хмельницької державної нотаріальної контори, згідно якого ОСОБА_12 отримав у спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_20, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, земельну ділянку яка належала ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що складається із земельної ділянки площею 2,54 га. в межах згідно з кадастровим планом в частині земельної ділянки № 1 розміром 2,04 га.;
Зобов”язано Летичівську райдержадміністрацію надати вищевказаним особам рівноцінні земельні ділянки з земель запасу Голосківської сільської ради відповідно до їх розміру та кадастрової оцінки на підставі довідки відділу Дерджкомзему у Летичівському районі № 04.02.02/054 від 22.02.2010 року, згідно якої залишок земель резервного фонду на території Голосківської сільської ради становить 303 га., в тому числі для заміни масиву зайнятих земельними частками (паями) є 16,4 га. ріллі.
Оплату всіх необхідних виплат пов’язанних із виготовленням технічної документації на нові земельні ділянки відповідачів покладено на позивача ДП «Хмельницький облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Летичівську районну державну адміністрацію зобов”язано укласти з філією Русанівського спецкар’єру ДП «Хмельницький облавтодор», договір оренди вищевказаних земельних ділянок, які входять в ліцензійну площу гірничого відводу філії Русанівського спецкар’єру.
В решті позовних вимог відмовлено.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх представник ОСОБА_4 означене рішення вважають незаконним, просять його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зокрема, вимог ст.ст. 3, 17, 18, 19 Кодексу України про надра, а також ст. ст. 125,126 Земельного кодексу України. На думку апелянтів, у суду не було правових підстав для поновлення строку позовної давності, а також для скасування рішень Голосківської сільської ради та визнання недійсними Державних актів. Крім того, судом не враховано, що позивач без дозволу, на правомірно зайнятих відповідачами особливо цінних земельних ділянках, зняв та переніс ґрунтовий покрив, за що керівника притягнуто до адміністративної відповідальності.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно роз”яснень, що містяться в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судове рішення у цивільній справі” № 14 від 18.12.2009 року мотивувальна частина рішення має містити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів... Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи позов, суд в описовій частині рішення перерахував наявні в матеріалах справи документи, довідки, рішення Голосківської сільської ради, Державні акти, свідоцтва про право на спадщину і таким чином прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Однак, правової оцінки їм, як доказам, не дав; свою позицію жодним чином не мотивував; не навів встановлених ним обставин і визначених відповідно до них правовідносин, мотивів, з яких вважав встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення; не зазначив чому він прийняв до уваги докази позивача і відхилив докази подані відповідачами ; чи були порушені права чи інтереси позивача відповідачами і в який спосіб; не обгрунтував підстав для задоволення позовних вимог у визначеному в резолютивній частині рішення розмірі; не вказав поважності причин, які стали підставою для поновлення строку позовної давності. Тобто, у рішенні відсутня мотивувальна частина, що є грубим порушенням вимог ст. 215 ЦПК України щодо змісту рішення суду.
Крім того, судом не наведені правові підстави для скасування рішень Голосківської сільської ради, визнання недійсними Державних актів про право власності на землю колективного підприємства і фізичних осіб, а також свідоцтв про право на спадщину відповідачів. До того ж, судом першої інстанції не застосовано закон, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин.
Виходячи із вищенаведених обставин рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 18 Кодексу України про надра надання земельних ділянок для потреб, пов”язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.
Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків передбачених ст. 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи використання гірничих відводів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 34 Земельного кодексу України ( в редакції від 15 березня 1991 року) за межами населених пунктів, крім випадків надання земель для будівництва лінійних об”єктів, вилучення ріллі, земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, для несільськогосподарських потреб, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, заказників, курортів, а також лісів першої групи та лісів з особливим режимом лісокористування для цілей, не пов”язаних із веденням лісового господарства, допускається, як виняток, за рішенням Верховної Ради України.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 68 цього ж Кодексу землями промисловості визначаються землі, надані для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під”їздних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будинків, інших споруд.
Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку норм і проектно-технічної документації, а відведення ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.
Земельні ділянки, що вивільняються підприємствами по видобуванню корисних копалин, іншими промисловими або транспортними підприємствами на наданих їм у користування сільськогосподарських землях, повинні бути приведені ними у стан, придатний для використання в сільському господарстві...
Аналогічні положення закріплені у ч. ч. 1, 4 ст. 66 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення ( викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 125 цього ж кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. А ч. ч. 1 та 3 ст. 126 визначають, що право власності та постійного користування земельною ділянкою посвідчуються державним актом.
Згідно ч. 5 ст. 151 цього ж Кодексу юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі ) земельних ділянок , звертаються з клопотанням про погодження місця розташування об”єкта до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Ради Міністрів.
З матеріалів справи слідує, що згідно гірничовідводних актів від 10 лютого 1965 року та 03 січня 1977 року, виданих Летичівською районною радою депутатів трудящих Хмельницької області по заявці Русанівського спецкар”єру ( правонаступником якого є позивач), останньому надані гірничі відводи для промислової розробки гранітів на землях колгоспу „Україна” с. Голосків відповідно 19,67 га та 20,8 га. Згідно ст. 17, діючого на той час Кодексу Української РСР про надра, гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надавались Верховною Радою Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міським Радами народних депутатів і підлягали реєстрації в органах державного гірничого нагляду. Русанівський спецкар”єр до Хмельницької обласної ради за отриманням гірничого відводу не звертався, рішення з цього приводу компетентним органом не приймалось і не реєструвалось в органах державного гірничого нагляду. При цьому кар”єр, маючи спеціальні дозволи на користування надрами від 28.07.1998 року , 13.11.2000 року та 21.11.2002 року, без відведення земельної ділянки в натурі, не звертаючись за отриманням державного акту на право користування земельною ділянкою або укладання договору оренди, продовжував добування корисних копалин, хоча чинне законодавство ( відповідно Земельні кодекси 1970 та 1991 років) забороняли приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі. Крім того, розробка проводилась і проводиться на особливо цінних рільних землях ( шифр агрогрупи 53г –чорноземи типові малогумусні та чорноземи сильнореградовані легкосуглинкові, з балом бонітету 64), які відповідно до ст. 34 Земельного кодексу України ( в редакції від 15 березня 1991 року) та ст. 150 чинного Земельного кодексу України можуть вилучатись за спеціальною процедурою, погодженою з Верховною Радою України.
КСП „Україна”, на землях якого проводились гірничодобувні роботи, за рішенням Голосківської сільської ради від 24 березня 1993 року було передано у колективну власність 3210 га землі і 16 листопада 1995 року видано Державний акт на право колективної власності ХМ №19 на означену земельну ділянку, з визначенням плану зовнішніх меж. До вказаного Акту додавався список громадян –членів КПС „Україна”, в число яких входили і відповідачі і визначено, що належні їм земельні ділянки знаходяться в межах ділянки № 4, загальною площею 312,3 га. За рішенням шостої сесії Голосківської сільської ради №1 від 19 січня 1999 року затверджено проект організації території земельних часток та передано у приватну власність земельні частки (паї) громадянам у розмірах, згідно додатку. В тому ж році Вінницькою філією Інституту землеустрою НААНУ складено технічну документацію про передачу земельних часток ( паїв) з виготовленням Державних актів на право приватної власності на землю членів означеного сільськогосподарського підприємства.
17 жовтня 2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали Державний акт на право приватної власності на землю 1-ХМ № 052544, згідно якого їм передана у власність земельна ділянка площею 2,54 га на території Голосківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з описом її меж. Аналогічний документ серії 1-ХМ № 052849 від 29 березня 2001 року отримала ОСОБА_3
08 квітня 2009 року компетентною комісією проведено встановлення та закріплення на місцевості меж означених земельних ділянок, в ході чого виявлено, що ділянки частково забруднені камінням і на них самовільно зроблена дорога, про що складені відповідні акти.
На даний час земельні ділянки відповідно до договорів оренди передані власниками в оренду СПП Агрофірма „Обрій”.
Виходячи із наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність у нього права на користування спірними земельними ділянками, здійснення його порушення з боку відповідачів, які на законних підставах отримали і здійснюють своє право власності на землю. Крім того, відсутні правові підстави для скасування оспорюваних рішень Голосківської сільської ради та Державних актів на право власності на землю на ім”я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному об”ємі.
Керуючись ст. ст. 31, 32, 68 Земельного Кодексу України в редакції від 15.03.1991 року, ст.ст. 66, 116, 125 Земельного Кодексу України, ст.18 Закону України «Про надра», ст.ст. 3, 213, 215, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх представника ОСОБА_4 задоволити.
Рішення Летичівського районного суду від 30 червня 2011 року скасувати.
В задоволенні позову ДП «Хмельницький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: підпис Судді: підписи
З оригіналом згідно. Суддя: Н.Переверзєва