копія

Справа 11-40/11, 2011 року                       Головуючий в 1-й інстанції      Андрощук Є.М.

Категорія: ст.286 ч.2 КК України                                        Доповідач     Суслов М.І.        

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14.02.2011               Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого –судді          Кульбаби В.М.,

суддів                               Курдзіля В.Й., Суслова М.І.,          

при секретарі                    Логвин І.О.,                    

з участю прокурорів           Леськіва В.О., Сурника Р.П.,

представника потерпілих        адвоката           ОСОБА_1,

представників цивільних відповідачів засудженого ОСОБА_2 –адвоката ОСОБА_3 та представника ЗАТ „Фірма „Бакалія” –адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, що брав участь у розгляді справи, представника цивільного відповідача ЗАТ „Фірма „Бакалія” та засудженого ОСОБА_2 на вирок Старокостянтинівського районного суду від 3 листопада 2010 року, -

в с т а н о в и л а:

          цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працюючого слюсарем ЗАТ „Фірма „Бакалія”, раніше не судимого, -

засуджено за ст.286 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком  на 3 роки.

          На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 роки.

          Згідно ст.76 КК України на нього покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально –виконавчої інспекції; повідомляти її про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з’являтися в ці органи для реєстрації.

          Міру запобіжного заходу залишено попередню –підписку про невиїзд.

          Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області 282,36 грн. судових витрат за проведення експертизи.

          Стягнуто із ЗАТ „Фірма „Бакалія” м. Хмельницький на користь ОСОБА_5 19059, 55 грн. матеріальної шкоди та 100000 грн. моральної, на користь ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 по 100000 грн. моральної шкоди кожному.

          Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що 18 грудня 2009 року біля 12 год. 45 хв. він, керуючи автомобілем „ГАЗ - 33073”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись по вул. Орджонікідзе в напрямку м. Шепетівка до центру міста Старокостянтинова, в районі будинку №20/2, не врахувавши дорожніх умов, навколишню обстановку та небезпеку, яку він об’єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу, а перед зміною напрямку руху не впевнився, що це буде безпечно для інших учасників руху, виїхав на смугу зустрічного руху, чим порушив  правила безпеки дорожнього руху, передбачені п.п.1.5 (ч.1), 1.7, 2.3 б), 10.1, 11.3, 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України та вчинив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, який перетинав проїжджу частину дороги справа наліво.

В результаті дорожньо –транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть.

          В поданій апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок скасувати, постановити новий, яким, як вбачається з її змісту, провадження у справі закрити за відсутності в його діях складу злочину. При цьому вказує, що Правил дорожнього руху не порушував, матеріалами справи не встановлено точне місце наїзду на потерпілого і якою частиною автомобіля. Крім того зазначає, що на смугу зустрічного руху не виїжджав, аварійна ситуація виникла саме із –за дій самого потерпілого, який порушив вимоги Правил дорожнього руху, ні досудовим слідством, ні в судовому засіданні не надано оцінки розташуванню автобусної зупинки, яка фактично розташована на пішохідному переході, що суперечить вимогам п.15.9 ПДР України.

          Як вбачається зі змісту апеляції прокурора, він не оспорюючи факту повного доведення вини та правильності кваліфікацій дій засудженого ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, постановити новий, яким винному призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами стром 3 роки. При цьому вказує, що при призначені покарання суд необґрунтовано застосував до останнього вимоги ст.75 КК України, не врахувавши при цьому, що злочин вчинено за наявності обтяжуючих обставин, шкоду в повному обсязі не відшкодував, не взяв до уваги, що обставин, які б підтверджували його активне сприяння в розкритті злочинів, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, не встановлено.

          Представник цивільного відповідача ЗАТ „Фірма „Бакалія” у своїй апеляції та доповненнях до неї просить вирок в частині задоволення позовних вимог про стягнення з товариства на користь ОСОБА_519 959 грн. 55 коп. матеріальної шкоди та 100 000 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 по 100 000 грн. моральної шкоди для кожного –змінити, відмовивши в задоволенні позову. При цьому він зазначає, що розмір моральної шкоди не обґрунтований та не має відповідного розрахунку, а судове рішення в цій частині немотивоване та не містить посилання на відповідні приписи закону, яким керувався суд. Крім того, зменшення розміру матеріальної шкоди на поховання та спорудження надгробного пам’ятника до 11 180 грн. 18 коп. не достатньо обґрунтовано. На його думку перерахунки матеріальних затрат в якості компенсації моральної шкоди згідно діючого законодавства не передбачено.

   Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора на підтримання доводів апеляції з викладених у ній мотивів, засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах представників цивільних відповідачів адвоката ОСОБА_3 і адвоката ОСОБА_4 в інтересах закритого акціонерного товариства «Фірма «Бакалія»на підтримання своїх апеляційних вимог та заперечення доводів державного обвинувача, потерпілих ОСОБА_7 ОСОБА_9, ОСОБА_7 ОСОБА_10, ОСОБА_6 і їх представника адвоката ОСОБА_1 на підтримання доводів прокурора і заперечення вимог засудженого та представників цивільних відповідачів, провівши судове слідство в обсязі допиту засудженого, потерпілого, дослідивши характеризуючи винного дані, перевіривши висновки судово-медичної, судово-токсилогічної і комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз, колегія суддів судової палати вважає за необхідне апеляцію прокурора задовольнити, а апеляції засудженого та представника ЗАТ «Філія «Бакалія»залишити без задоволення.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується показаннями потерпілих, свідків, узгоджується з висновками судово-медичної та судової комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз, а також ґрунтується на сукупності досліджених в місцевому суді доказах.

Так, сам засуджений визнав, що на міській вулиці в в м. Старокостянтинові в обідню пору 18 грудня 2009 року, керуючи вантажним автомобілем «ГАЗ -33073»та здійснюючи об’їзд рейсового автобуса на зупинці "школа", побачив на проїжджій частині вулиці малолітнього пішохода, здійснював гальмування, однак допустив наїзд на хлопчика.

Доводи його апеляції, що аварійна ситуація виникла з вини малолітнього пішохода спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Вину водія у скоєнному підтвердили свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, показання яких в апеляціях не оспорюються, згідно яких 18 грудня 2009 року біля 13 години вони були безпосередніми очевидцями наїзду автомобіля «ГАЗ-33073»під керуванням ОСОБА_2 на малолітнього хлопчика, який перетинав дорогу справа наліво. Транспортний засіб не зупинився при аварійній ситуації, а виїхав на зустрічну смугу руху та вдарив дитину правою передньою частиною, піднявши його в повітря, від чого він впав на дорогу.

При цьому очевидець події ОСОБА_11, який перебував в автомобілі «ГАЗ», показав, що їх автомобіль почав об’їжджати автобус, який зупинився на зупинці. За метрів 10 він побачив хлопчика, який почав перебігати дорогу. ОСОБА_2 став гальмувати, однак автомобіль не зупинився, тоді він повернув ліворуч і збив потерпілого.

          З його показань вбачається, що потерпілий був на достатній відстані для здійснення маневру транспортним засобом.

          За висновком судово-медичної експертизи № 122 від 13.01.2010 року, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 отримав закриту черепно-мозкову травму, лінійний перелом основи черепа, субарахноїдальний крововилив по переважаючій поверхні лівої півкулі головного мозку, закриту травму грудної клітки, непрямі переломи 4,5,6,7,8,9 ребер справа, забій органів межистіння, гвинтоподібний, закритий перелом правого стегна, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть.

Виявлені тілесні ушкодження могли виникнути від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини вантажного автомобіля (бампер, решітка, радіатор), послідуючим відкиданням та ударом об дорожнє покриття, ковзанням об таке покриття, коли, найбільш ймовірно, в момент первинного контакту потерпілий знаходився в вертикальному положення, повернутим до автомобіля правою частиною, або близьким до такого положення, міг знаходитися в русі, так і стояти ( а.с.52-54).

У відповідності з висновками судової комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 49 –А від 02.04.2010 року з урахуванням технічно спроможних показань свідка ОСОБА_12, водія рейсового автобуса, який був очевидцем події, дії водія автомобіля «ГАЗ-33073»не відповідали технічним вимогам п.п. 10.1, 11.3, 12.3 ПДР України та стали причиною виникнення ДТП , пов’язаних із зміною напрямку руху керованого водієм ОСОБА_2 транспортного засобу, його виїздом на смугу зустрічного руху при виникненні для нього небезпеки (а.с.115-122).

Таким чином, в суді апеляційної інстанції знайшло підтвердження, що 18 грудня 2009 року біля 12 год. 45 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ГАЗ-33073», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Орджонікідзе в напрямку від м. Шепетівки до центру м. Старокостянтинова, в районі будинку № 20\2, не врахувавши дорожніх умов і обстановки, не вжив заходів до зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу, перед зміною руху не впевнився, що це буде безпечно для інших учасників руху, виїхав на смугу зустрічного руху, чим порушив п.п. 1.5 (ч.1), 1.7., 2.3 «б», 10.1, 11.3,12.3, 13.3 ПДР України та вчинив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, який перетинав проїжджу частину.

В результаті ДТП малолітній пішохід отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми, яка виразилася закритою черепно-мозковою травмою, переломом основи черепа, субарахноїдальним крововиливом, закритою травмою грудної клітки з переломом ребер справа, забоєм органів межистіння, закритим переломом правого стегна, які згідно висновку судово-медичної експертизи мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть.

Злочинні дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України як порушення Правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Перевіряючи доводи представника цивільного відповідача ЗАТ «Філія «Бакалія»про необґрунтованість вироку в частині задоволення позовних вимог потерпілих, апеляційна інстанція приходить до переконання, що рішення місцевого суду в цій частині повністю мотивовані, підтверджуються сукупністю доказів понесених останніми витрат на проведення похорону і поминок їх малолітнього сина з дотриманням традицій проведення вказаних обрядів в даному регіоні проживання та не можуть бути зменшеними.

Суми відшкодування моральної шкоди потерпілим внаслідок перенесених ними страждань, викликаних смертю близької людини, встановлені з врахуванням тих душевних мук, які вона зазнала внаслідок загибелі сина і брата та з врахуванням вимог розумності і справедливості.

Вказані обґрунтування колегія суддів вважає законними і справедливими, а їх стягнення з власника джерела підвищеної небезпеки –ЗАТ «Філія «Бакалія», як такі що відповідають вимогам цивільного законодавства.

Що ж стосується рішення суду про призначення ОСОБА_2 покарання із звільненням від його відбування з випробуванням, то його не можна визнати законним.

Відповідно до положень п.5 ч.1 ст.367 КПК України підставою для скасування вироку суду при розгляді справи в апеляційному суді є невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Згідно з п.2 ч.1 ст.378 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання.

У відповідності з вимогами ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину , особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості цього злочину, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо (п.3).

          Разом з тим,  відповідно до вимог  ст.65 КК України, поряд із врахуванням тяжкості злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, засудженому має бути призначене покарання, необхідне  й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

          Проте, зазначені вимоги судом були порушені, оскільки при призначенні ОСОБА_2 покарання, звільненні від його відбування з випробуванням, судом не в повній мірі враховані обставини злочину та дані про особу винного, що свідчить про незаконність і необґрунтованість вироку.

Зокрема, суд недостатньо врахував суспільну небезпеку злочину, який згідно зі ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких.

Крім того, на протязі останнього року перед вчиненням ДТП  з смертельним наслідком ОСОБА_2 9 разів притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, в тому числі 6 разів за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів (а.с.150).

За таких обставин вирок суду в частині застосування ст.75 КК України і звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю його ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м’якості.

Разом з тим, при обранні покарання апеляційний суд, враховуючи конкретні обставини по справі, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, вважає за необхідне погодитися з рішенням місцевого суду про обрання ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України.

          Саме таке реальне покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження нових злочинів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.378, 379 КПК України, колегія суддів судової палати, ?

присудила:

апеляцію прокурора задовольнити, а апеляції засудженого і цивільного відповідача ЗАТ «Філія «Бакалія»- залишити без задоволення.

Вирок Старокостянтинівського районного суду від 03 листопада 2010 року стосовно ОСОБА_2 в частині застосування ст.75 КК України, звільнення його від відбування покарання з випробовуванням  - скасувати.

Вважати його засудженим за ч.2 ст.286 КК України до міри покарання призначеної судом першої інстанції –5 (п"ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити попередній –підписку про невиїзд.

Строк покарання засудженому обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

У решті вирок залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Хмельницької області протягом одного місяця з часу його проголошення.

              Головуючий –суддя    /підпис/

              Судді /підписи/

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду

Хмельницької області                                                       М.І. Суслов