У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого  Єлфімова О.В.,

суддів:   Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М.,

за участю прокурора

захисника  Сорокіної О.А.,

 ОСОБА_5,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 15 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 5 квітня 2011 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 4 листопада 2010 року засуджено:

                                             ОСОБА_6,

                                                            ІНФОРМАЦІЯ_1,

    громадянина України, раніше неодноразово

    судимого, останній раз вироком Суворовського

    районного суду м. Одеси від 20 липня 2006

    року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 263, 395 КК України

      на 4 роки позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

    На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 року більш суворим покаранням за даним вироком, остаточне покарання ОСОБА_6 визначене у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

                                             ОСОБА_7,

                                                             ІНФОРМАЦІЯ_2,

     громадянку України, не судиму,

за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 5 квітня 2011 року вирок місцевого суду змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України.

Призначене покарання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України вказаним вироком поглинене покарання за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 року та остаточне покарання ОСОБА_6 визначене у виді 5 років позбавлення волі.

Призначене покарання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років 8 місяців позбавлення волі.

В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винними та засуджено за те, що вони, приблизно о 21 годині 30 хвилин на початку квітня 2006 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в квартирі АДРЕСА_1, діючи умисно, за попередньою змовою між собою та особою, справа відносно якої закрита в зв’язку зі смертю, застосовуючи до потерпілого ОСОБА_8 фізичне насильство, яке було небезпечне для його життя і здоров’я, відкрито заволоділи майном потерпілого, а саме грошима в сумі 150 гривень та 300 доларів США, та зникли з місця події, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд. Зазначає, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про необхідність перекваліфікації дій засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ч. 2 ст. 186 КК України та призначив їм надто м’яке покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу прокурора, пояснення захисника ОСОБА_5, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи прокурора про неправильне застосування апеляційним судом кримінального закону та необґрунтовану перекваліфікацію дій засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України є безпідставними.

Так, засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не заперечуючи нанесення ними ударів потерпілому ОСОБА_8, категорично заперечили, що такі удари були небезпечними для його життя і здоров’я та від них він втрачав свідомість. Потерпілий ОСОБА_8 також дав показання про те, що втратив свідомість від удару по голові вже після заволодіння його грошима ОСОБА_7 Після вчинення злочину потерпілий не звертався до медичних закладів за допомогою, а до правоохоронних органів звернувся за сплином значного проміжку часу. Враховуючи вказані обставини та відсутність прямих доказів застосування до потерпілого насильства, яке було небезпечним для його життя чи здоров’я, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що таке насильство не було небезпечним для життя і здоров’я та правильно перекваліфікував дії засуджених з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України.

Посилання прокурора на м’якість призначеного апеляційним судом покарання є непереконливими.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 апеляційний суд дотримався вказаних вимог закону. При цьому суд врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засуджених, відсутність обставин, що пом’якшують покарання та обставини, що обтяжують їх покарання, роль кожного із засуджених у вчиненні злочину та дійшов обґрунтованого висновку про   необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою вони визнані винними. Також, суд правильно призначив ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України. Таке покарання, на думку колегії суддів, у повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судового рішення по справі, не встановлено.

Керуючись статями 394 – 396 КПК України, колегія суддів

                                        УХВАЛИЛА:

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 5 квітня 2011 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, – без задоволення.

С у д д і :

           О.В. Єлфімов Є.Б. Пузиревський А.М. Крещенко