Справа|річ| № 2-348/11

РІШЕННЯ|розв'язання,вирішення,розв'язування|

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада   2011 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді  Кравчук Т.С.,

при секретарі   -  Лахматовій С.В.,

розглянувши |розгледівши| у   відкритому|відчиненому|   судовому  засіданні  в  місті  Одесі  цивільну справу  за позовом ОСОБА_1  до  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної   та  моральної шкоди, за зустрічним позовом  ОСОБА_2 до  ОСОБА_1    про стягнення   моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

            17.11.2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_2  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що  їй, як власниці квартири АДРЕСА_1 спричинено матеріальну та моральну шкоду відповідачкою ОСОБА_2, яка, проживаючи  поверхом вище в квартирі №6 неодноразово  заливала  її, позивачки,  квартиру.  Позивачка  зазначила, що 01.07.2009 року повернулась зі своєю сім’єю додому з відпочинку і побачила свою квартиру зі слідами затоплення, в результаті якого пошкоджено підвісну стелю, електричну проводку, освітлення кухні, газового котлу, побутової техніки та меблів. Факт залиття квартири був зафіксований актом №1 від 05.07.2009 року,  складеним комісією з жителів будинку і голови домоволодіння  житлового будинку «Жилтройка»та фото фотофіксацією, завіреною головою  домоволодіння  житлового будинку «Жилтройка».

            Позивачка зазначила, що матеріальна шкода складає 4174,00 гривень –вартість відновлювальних робіт, що підтверджується Робочим проектом, складеним ДП Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ», та 300,00 гривень –вартість виготовлення Робочого проекту. Крім того,  позивачка вважає, що їй спричинена моральна    шкода  у розмірі 10 000,00 гривень, яка полягає  в неможливості  в повній мірі користуватися  приміщеннями квартири, гарячою водою,  побутовою технікою,  необхідністю проводити ремонтні роботи.    

    У судовому засіданні  позивачка  та її представники позов підтримали,  просять його задовольнити. За їх клопотанням  до участі у справі у якості співвідповідача була залучена  ОСОБА_3.  

08.04.2010 року позивачка ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, надавши суду  позовну заяву (уточнену)  й просила суд стягнути солідарно з  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3  матеріальну шкоду у розмірі 18685,44 гривні, моральну шкоду у розмірі 10 000,00 гривень та судові витрати. В подальшому  представник позивачки ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про зменшення позовних вимог й просила суд   стягнути з  ОСОБА_2   на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 14 521,44 гривень, моральну шкоду у розмірі 10 000,00 гривень та судові витрати.

Позивачка та її представники  обґрунтовують  позовні вимоги  ст.1166 ЦК  України, згідно з нормами якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, та ст.1167 ЦК України, згідно положень якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідачка  ОСОБА_2 та її представник  позов не визнали, звернулися до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення моральної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що покрівля АДРЕСА_1  в м. Одесі  потребувала капітального ремонту, а тому в 1996 році, коли, вона, відповідачка, набула право власності на житло,  своїми силами  та за свої кошти провела  ремонт покрівлі, при цьому  власники інших квартир №3 та №4 відмовилися     приймати участь у цьому ремонті.      Відповідачка  ОСОБА_2 та її представник  зазначили, що про залиття квартири  ОСОБА_1, яке зазначено в позові, її ніхто не повідомив,  її квартиру не відвідували й не оглядали, а тому акт №1 від 05.07.2009 року,  складений заінтересованими особами,  не є доказом  того, що  саме вона, ОСОБА_2, спричинила збитки ОСОБА_1, й що джерело залиття знаходилося в її квартирі. Відповідачка  ОСОБА_2  пояснила, що  ОСОБА_1  вже намагалася в судовому порядку  отримати від неї кошти на ремонт своєї квартири, проте в подальшому відмовилася від позову.  Відповідачка  ОСОБА_2  вважає, що ОСОБА_1 намагається своїми діями отримати кошти на ремонт будинку та ремонт своєї  квартири, чим спричиняє  їй фізичну,  матеріальну та моральну шкоду, яку вона оцінює  в 14738,74 гривні та просить стягнути з   ОСОБА_1  на свою користь.  

Суд, вивчивши матеріли справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників,  вважає|лічить|, що позовні вимоги ОСОБА_1 та  ОСОБА_2  необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

         Судом  встановлено, що позивачка ОСОБА_1  є власником квартири під №4, розташованої в 3/100 частини домоволодіння, що знаходиться в м. Одесі по АДРЕСА_1,   на підставі  договору дарування  від 23.09.1998 року, посвідченого П’ятою   одеською державною нотаріальною конторою,  номер в реєстрі  №1-283.    

           Над   АДРЕСА_1 в м. Одесі  знаходиться  квартира  №6, в якій мешкає відповідачка ОСОБА_2  з членами своєї сім’ї.    

            Як пояснила позивачка за первісним позовом  та її представники 01.07.2009 року ОСОБА_1 було виявлено  залиття  квартири, про що голова  домоволодіння  житлового будинку «Жилтройка»ОСОБА_5 та мешканці  квартири №10 і №26 ОСОБА_6, ОСОБА_7  05.07.2009 року  склали відповідний акт №1.   

              Крім того, в підтвердження залиття квартири позивачка  ОСОБА_1  надала суду  Робочий проект ремонтно-відновлювальних робіт в приміщенні кухні  кв.№4 внаслідок  залиття мешканцями вищерозташованої кв.№6 за адресою: АДРЕСА_1, складений Державним підприємством Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ»,

           Суд критично оцінює надані позивачкою ОСОБА_1  докази спричинення їй матеріальної та моральної шкоди відповідачкою ОСОБА_2,  виходячи з наступного.

            Правилами утримання  жилих будинків та прибудинкових територій,  затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства  від 17.05.2005 року №76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України №927/11207 від 25.08.2005 року, передбачено, що  у разі залиття квартири складається  відповідний акт (п. 2.3.6 Правил) . У даних Правилах наведено  форму такого акту, а саме додаток № 4,  з якого вбачається, що такі акти повинні  затверджуватися начальником  ЖЄО та скріплюватися печаткою ЖЄО. Таким чином,  наданий  суду акт не відповідає   вимогам,  викладеним в цих Правилах, тому не може бути доказом  спричинення відповідачем  майнової шкоди позивачці ОСОБА_1. При цьому будь-яких доказів щодо правового  статусу та  повноважень організації  «Жилтройка» щодо складання таких актів суду  не надано.    

             Суд вважає за необхідне зазначити, що Робочий проект ремонтно-відновлювальних робіт, на який ОСОБА_1  посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог,  складено з метою  визначити розмір  відновлювального ремонту в квартирі №4,  в той же час  висновків щодо часу та розміру площ виникнення замокання в її квартирі,  а  головне -   причинно-наслідкового зв’язку  між замоканням,  зафіксованим в квартирі №4, та  діями/бездіяльністю відповідачки ОСОБА_2,    не зроблено.        

           Частина перша статті 5 ЦПК України зазначає, що усі учасники  цивільного процесу є рівними перед законом і судом.

            Розгляд і вирішення справ в судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1-3 ст.10 ЦПК  України).

            У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

             Згідно  ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

 Відповідно зі ст.1166 ЦК  України  майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

 Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

  За приписами наведених статей встановлена єдина підстава цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду - це правопорушення, до складу якого входять: шкода, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв’язок між ними, вина особи, яка заподіяла шкоду.

 Доводи позивачки  ОСОБА_1  суд  вважає непереконливими, оскільки наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини справи не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення відповідачки ОСОБА_2  до цивільної відповідальності, а отже, не дають і достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог.

Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення   моральної шкоди у розмірі 14738,74 гривні,  суд виходить з вищенаведених правових обґрунтувань, передбачених  ст.ст.1166,1167 ЦК України,  й вважає з цих підстав  позовні вимоги ОСОБА_2 необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.   

Керуючись  ст.ст.22,23,1166,1167 ЦК| України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ|розв'язав|:

У задоволенні позову ОСОБА_1  до  ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної   та  моральної шкоди -  відмовити.          

У задоволенні зустрічного  позову  ОСОБА_2 до  ОСОБА_1 про стягнення   моральної шкоди –відмовити.           

            Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської  області через Приморський  районний суд м. Одеси.  Особи, які брали участь у справі,  але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів  з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя

23.11.2011