справа № 2-27/2009 p.
РІШЕННЯ
іменем України
06 листопада 2009 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.
при секретарі Балинській О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м.Ірпінь справу:
• - за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради Київської області, 3-тя особа ОСОБА_3 міський відділ земельних ресурсів про визнання незаконними рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку, розподіл спадкового майна та визначення порядку користування земельною ділянкою ;
• - за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частину домоволодіння, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 у вересні 2007 р. звернувся до суду з даним позовом, який мотивував тим, що рішенням Ірпінського міського суду від 15.02.2007 p., що набрало законної сили, за ним визанано право власності на частину домоволодіння по вул.Чехова 5 в м.Ірпінь Київської області у вигляді 1/6 частини житлового будинку «А» і 1/6 частини незакінченого будівництвом будинку «Б», в порядку спадкування за законом після смерті у 1973 р. батька. Відповідачу ОСОБА_2 в порядку спадкування належить 5/6 частин цього ж домоволодіння. Вказував, що вони з братом як співвласники не можуть дійти згоди щодо розподілу спадщини, у зв»язку з чим він вимушений в судовому порядку ставити питання про розподіл будинку. Вважав, що спадкове майно можливо розділити в натурі шляхом виділення йому незакінченого будівництвом будинку «Б», а відповідачу - житлового будинку «А». Також необхідно розділити і закріплену за будинком земельну ділянку. Вказував, що в даний час йому стало відомо про приватизацію відповідачем всієї земельної ділянки спадкового будинку по вул.Чехова 5 в м.Ірпінь площею 1154 м2 на підставі рішень ОСОБА_3 міської ради від 25.12.2004 р. і від 30.11.2005 р. та отримання відповідачем 09.02.2006 р. державного акту. Посилався, що дані рішення ради і державний акт необхідно визнати незаконними і скасувати, бо вони порушують його права як спадкоємця, який прийняв спадщину у вигляді частини будинку і відповідно має право на користування частиною ділянки, пропорційно його частці у праві васності на будинок, а дані акти позбавляють його такого права.
Просив розділити в натурі спадкове домоволодіння по вул.Чехова 5 в м.Ірпінь, виділивши йому незакінчений будівництвом будинок «Б», відповідачу виділити житловий будинок «А», визначити порядок користування присадибною земельною ділянкою, виділивши йому частину ділянки площею 192 м2, відповідачу виділити частину ділянки площею 962 м2, визнати нечинними та скасувати рішення ОСОБА_3 міської ради від 25.12.2004 р. і від 30.11.2005 р. та державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім»я відповідача 09.02.2006 р.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про припинення права власності брата на спадкову частину домоволодіння, який мотивував тим, що в спадкових будинках «А» і незакінченому будівництвом будинку «Б» позивачу належить на праві власності по 1/6 частині. Дана частка позивача у праві власності на вказані будинки є незначною і не може бути виділена в натурі окремо в кожному з будинків. Враховуючи, що між сторонами склалися неприязні стосунки і користуватися спільно будинками вони не можуть, а також враховуючи, що у позивача є власне окреме житло, просив припинити право власності ОСОБА_1 на його частку в спільному майні, а саме на 1/6 частину житлового будинку «А» і 1/6 частину незакінченого будівництвом будинку «Б» відповідно до вимог ст.365 ЦК України. Зазначив, що згоден виплатити позивачу вартість його часток в кожному з будинків, однак лише з розрахунку вартості кожного з будинків станом на 1973 p., тобто на час відкриття спадщини після смерті їх батька та прийняття на той час спадщини ОСОБА_1
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, після проведення будівельно-технічної експертизи уточнили вимоги, просили розділити спадщину з виділенням позивачу 15/100 частин домоволодіння по вул.Чехова 5 в м.Ірпінь у вигляді незакінченого будівництвом будинку «Б» та визначити порядок користування земельною ділянкою в межах згідно додатку № 3 до висновку експертизи з виділенням позивачу 192, 34 м2 ділянки, відповідачу - 961, 66 м2. Зустрічний позов не визнали, посилаючись на відсутність законних підстав для припинення права власності позивача на частину спадкового домоволодіння.
Відповідач та його представник в судовому засіданні основний позов не визнали, посилаючись на те, що розділити спадкове домоволодіння неможливо, бо воно включає два будинки «А» і «Б», в кожному з яких частка позивача становить 1/6 частину. Відповідно виділити в кожному з будинків таку незначну частку неможливо, а провести розподіл спадщини з виділенням одному спадкоємю будинку «А», іншому - «Б» неправильно, бо це два різні об»єкти власності, у зв»язку з чим просили в позові відмовити. Крім того, будинок «Б» будівництвом незакінчений, що також є перешкодою для розподілу спадщини. Зустрічний позов про припинення права власності підтримали, просили задоволити.
Відповідач ОСОБА_3 міська рада подала заяву про розгляд справи у відсутність її представника, позовні вимоги щодо визнання незаконними рішень ради та державного акту не визнала. Вимоги щодо розподілу будинку та ділянки залишила на розсуд суду.
3-тя особа ОСОБА_3 міський відділ земельних ресурсів подав заяву про розгляд справи у відсутність його представника.
Суд, вислухавши доводи та заперечення учасників, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи № 2-99/2007 p., вважає, що основний позов підлягає до часткового задоволення, а в зустрічному слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлені слідуючі обставини: сторони у справі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння по вул.Чехова 5 в м.Ірпінь Київської області, яке успадкували після смерті своїх батьків. Позивачу ОСОБА_1 належить 1/6 частина житлового будинку "А" та 1/6 частина незакінченого будівництвом житлового будинку "Б", роташованих на території спадкового домоволодіння, на підставі рішення Ірпінського міського суду від 15.02.2007 p., яке набрало законної сили (а.с.9-12). Відповідачу ОСОБА_2 належить 5/6 частин житлового будинку "А" та 5/6 частин незакінченого будівництвом житлового будинку "Б" на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.08.1992 р. (а.с.59).
За вказаним домоволодінням закріплена земельна ділянка площею 0, 1154 га, яка приватизована відповідачем ОСОБА_2 на підставі рішення ОСОБА_3 міської ради від 30.11.2005 p., що стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим ОСОБА_3 міською радою 09.02.2006 р. (а.с.21, 99). Приватизація ділянки проведена міською радою без урахування того, що співвласником будинку і відповідно землекористувачем присадибної ділянки є позивач.
Наведені обставини визнані в судовому засіданні сторонами і згідно ч.1 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Крім того, судом встановлено, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31.08.2009 р. існує технічна можливість провести розподіл домоволодіння, з виділенням кожному із співвласників відповідних їм часток у праві власності, а також існує технічна можливість розподілу земельної ділянки (а.с.64-81).
Вирішуючи даний спір в частині розподілу спадкового домоволодіння суд керується наступним.
Відповідно до ч.2 ст.1278 ЦК України кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в спадковому майні в натурі.
Згідно ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками.
Поскільки судом встановлено, що сторони є учасниками спільної часткової власності на спірне домоволодіння, яке вони успадкували, а також також враховуючи технічну можливість виділення кожному із співвласників частин домоволодіння у вигляді окремих будинків «А» і «Б», які відповідають їх часткам у праві власності, суд вважає за необхідне розділити домоволодіння в натурі між сторонами відповідно до висновку (таблиця 6) будівельно-технічної експертизи від 31.08.2009 р.
За даним варіантом суд виділяє позивачу у власність 15/100 частин домоволодіння № 5 по вул.Чехова в м.Ірпінь Київської області у вигляді незакінченого будівництвом будинку «Б» та виділяє 1/6 частину огорожі № 3, 4, 6, 7.
Відповідачу виділяється 85/100 частин спірного домоволодіння у вигляді житлового будинку «А та господарських споруд: теплиця «Д», вбиральня «Г», душ «Ж», колодязь № 2, водопровідний колодязь № 5, 5/6 частин огорожі № 3, 4, 6, 7.
Суд вважає, що такий варіант розподілу найбільш обгрунтованим і доцільним з технічної точки зору. При такому розподілі домоволодіння співвласникам виділяються окремі будинки, що у свою чергу не потребує переобладнань чи перепланувань приміщень, не потребує переобладнань існуючих інженерних систем в будинках, і відповідно не потребує матеріальних затрат. Розподіл відповідає долям сторін у праві власності.
Крім того, суд враховує, що незакінчений будівництвом будинок «Б», який виділяється позивачу, прилягає, тобто має спільну стіну, з будинком по вул.Чехова 5-а, який належить позивачу на праві власності.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача та його представника щодо неможливості розподілу спадкового домоволодіння з виділенням одному спадкоємю будинку «А», іншому - «Б», так як ці будинки різні об»єкти власності, поскільки судом незаперечно встановлено, що обидва будинки входять до спадкового домоволодіння по вул.Чехова 5 в м.Ірпінь, мають одну адресу та розташовані на одній земельній ділянці. Дані обставини встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому відповідно до ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи. Крім того ці обставини підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 26.08.1992 р. (виданим на ім»я відповідача), згідно якого обидва будинки входять до складу спадкового домоволодіння по вул.Чехова 5 в м.Іріпнь (а.с.59).
Не грунтуються на законі та фактичних обставинах справи і доводи відповідача ОСОБА_2 щодо того, що будинок «Б» є самовільним майном. Як вбачається із виданого ОСОБА_3 держнотконторою на ім»я відповідача свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.08.1992 p., за відповідачем ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті матері визнано право власності як на будинок «А», так і на незакінчений будівництвом будинок «Б». З моменту отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину і відповідно набуття ним права власності на будинок «Б» дане майно не є самовільним.
Безпідставні і доводи відповідача щодо неможливості розподілу спадщини і виділення позивачу будинку «Б», який незакінчений будівництвом. Згідно роз»яснень, викладених в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» № 7 від 04.10.1992 р. за позовом спадкоємців суд вправі провести розподіл незакінченого будівництвом будинку, якщо враховуючи його ступінь готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво. Згідно висновку будівельно-технічної експертизи розподіл провести можливо.
Вимоги позивача про визнання незаконними і скасування оспорюваних рішень ради та державного акту підлягають до часткового задоволення.
Судом встановлено, що рішенням ОСОБА_3 міськради від 30.11.2005 р. про передачу у власність відповідачу присадибної ділянки та виданим відповідачу на підставі цього рішення Державним актом на право власності на земельну ділянку площею 0, 1154 га, порушуються права позивача, який прийняв спадщину після смерті батька у 1973 p., з того часу згідно ст.548 ЦК УРСР 1963 p. мав право на частину домоволодіння і відповідно право на користування частиною ділянки, яка відповідала його частці у праві власності, а тому дані права підлягають захисту.
Згідно ч. 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Суд вважає за необхідне захистити права позивача як співвласника домоволодіння шляхом визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення від 30.11.2005 р. та державного акту.
У визнанні незаконним та скасуванні рішення ОСОБА_3 міської ради від 25.12.2004 р. суд відмовляє з тих підстав, що даним рішенням відповідачу дано лише дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, тобто рішення носить технічний характер, не породжує прав власності на ділянку у відповідача, а тому прав позивача не порушує.
Вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 88 ЗК України володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у випадку недосягнення згоди у судовому порядку.
Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташований належний співвласникам житловий будинок, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їх часток у праві власності на будинок.
З наведених міркувань суд задовольняє вимоги щодо розподілу ділянки і вважає за необхідне встановити порядок користування земельною ділянкою, передбачений додатком № 3 до висновку будівельно-технічної експертизи від 31.08.2009 p., який відповідає варіанту розподілу будинку, при якому в користування позивача виділяється обособлена частина земельної ділянки домоволодіння площею 192, 34 м2 в межах згідно додатку № 3. Відповідачу виділяється в користування обособлена частина земельної ділянки площею 961, 66 м2.
Суд розділяє ділянку за таким варіантом, бо він відповідає часткам сторін у праві власності на будинок, частини ділянки, що виділяються сторонам, прилягають до виділених їм будинків, що дає можливість сторонам належним чином обслуговувати будинки та користуватися землею, користуватися та ремонтувати мережі комунікацій будинків.
Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 про припинення права власності на частину домоволодіння суд керується наступним.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності чи обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі ; річ є неподільною ; спільне володіння і користування майном є неможливим ; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї.
Суд вважає, що вимоги про припинення права власності позивача на частину домоволодіння задоволенню не підлягають, оскільки не грунтуються на приписах ст.365 ЦК України.
Так суд вважає, що належна позивачу ОСОБА_1Г 1/6 частка в праві власності на домоволодіння по вул.Чехова 5 в м.Ірпінь не може бути визнана незначною.
Окрім того суд враховує, що належна позивачу 1/6 частина спадкового домоволодіння відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи може бути виділена в натурі
З наведених підстав суд відмовляє в зустрічному позові.
На підставі ст.41 Конституції України, ст.ст.321, 365, 367, 393, 1278 ЦК України, ст.ст. 88 ЗК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задоволити частково. Визнати незаконними і скасувати рішення ОСОБА_3 міської ради Київської області від 30.11.2005 р. та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 1154 га по вул.Чехова 5 в м.Ірпінь Київської області, виданий ОСОБА_3 міською радою 09.02.2006 р. на ім»я ОСОБА_2
Розділити спадкове майно в натурі, виділивши у власність ОСОБА_1 15/100 частин домоволодіння № 5 по вул.Чехова в м.Ірпінь Київської області у вигляді незакінченого будівництвом будинку «Б» та виділити 1/6 частину огорожі № 3, 4, 6, 7.
Виділити у власність ОСОБА_2 85/100 частин домоволодіння № 5 по вул.Чехова в м.Ірпінь Київської області у вигляді житлового будинку «А» та господарських споруд: теплиця «Д», вбиральня «Г», душ «Ж», колодязь № 2, водопровідний колодязь № 5, 5/6 частин огорожі № 3, 4, 6, 7.
Розділити земельну ділянку домоволодіння відповідно до додатку № 3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31.08.2009 p., виділивши в користування ОСОБА_1 частину земельної ділянки домоволодіння № 5 по вул.Чехова в м.Ірпінь Київської області площею 192, 34 м2 в межах згідно додатку № 3.
ОСОБА_2 виділити в користування частину земельної ділянки домоволодіння № 5 по вул.Чехова в м.Ірпінь Київської області площею 961, 66 м2 в межах згідно додатку № 3.
Відмовити в зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частину домоволодіння.
Рішення в повному обсязі буде виговлене не пізніше 11.11.2009 р.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано, а у випадку подання заяви - після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.