справа № 2 - 434 / 2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

13 серпня 2007 року                  Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді                 Гуляка В. В.

при секретарі                 Захарчук Н.Я.

особи, які беруть участь у розгляді справи :

позивач : ОСОБА_1;

представник позивача : адвокатОСОБА_2;

відповідач :ОСОБА_3;

третя особа на стороні відповідача :ОСОБА_4;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Золочівського районного суду Львівської області  справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про  відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 10000 грн. матеріальної шкоди і 1500 грн. моральної шкоди. В обгрунтування позову покликається позивач на те, що із листопада 1999 р. по квітень 2000 р. він перебував на стаціонарному лікуванні у Словітській дільничній лікарні Золочівського району Львівської області з приводу туберкульозного захворювання. Відповідач, який являється його далеким родичем, скориставшись його перебування на лікуванні самовільно продав належні йому, тобто позивачу, корову і коня. Цими діями відповідач порушив його законні права та інтереси власника. По даний час відповідач йому грошей за продані коня і корову не повернув, чим спричинив значну матеріальну і моральну шкоду. Вартість коня становить 5000 грн. і вартість корови становить 5000 грн., тому ці гроші відповідач повинен йому повернути. Моральна шкода полягає в тому, що він, тобто позивач, залишився на тривалий час без коня і корови, які забезпечували йому засоби до існування, переніс душевні страждання, був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а саме винаймати коня у інших людей, купувати молоко, а згодом купити іншу корову. Строк позовної давності ним пропущено із поважних причин, оскільки він знаходився на стаціонарному лікуванні, звертався з приводу неправомірних дій відповідача із заявою у Золочівський РВ УМВСУ у Л/о.

У судовому засіданні позивач позов підтримав і давши аналогічні пояснення як і в позовній заяві також зазначив, що у листопаді 1999 р. він коня і корову передав на зберігання і догляду ОСОБА_5. Коли він у квітні 2000 р. вийшов із лікарні і мав намір забрати коня і корову назад, то ОСОБА_5 йому сказала, що коня і корову у неї забрав відповідач ОСОБА_4. На даний час йому відомо, що відповідач корову зарізав, а коня продав ОСОБА_4.

Відповідач ОСОБА_4 позову не визнав і пояснив, що у листопаді 1999 р. позивач, який являється його дядьком, захворів і деякий час проживав у нього вдома. Перед тим як іти до лікарні позивач свої корову і коня продав ОСОБА_5, яка йому гроші повинна була заплатити пізніше. Оскільки ОСОБА_5 і в подальшому немала грошей, щоб заплатити за корову, тому він, тобто відповідач, на прохання самого позивача ці корову і коня у ОСОБА_5 забрав, і гроші за коня ОСОБА_5 повернув. Він, тобто відповідач, на прохання самого позивача корову і коня продав, щоб були гроші на лікування позивача. Корову він продав невідомим скупщикам худоби за 800 грн., а коня продав ОСОБА_4 за 700 грн.. При цьому ОСОБА_4 ці 700 грн. заплатив особисто

2

позивачу, а позивач їх передав йому, тобто відповідачу, на зберігання. Оскільки на лікування позивача витрачались пенсійні гроші позивача, тому за отримані за корову і коня 1500 грн. він купив 300 доларів США. Коли у квітні 2000 р. позивач вийшов із лікарні, то його, тобто відповідача, дружина ці 300 доларів США разом із іншими грошами віддала особисто позивачу. Ці гроші передавались позивачу на його, тобто відповідача, подвір'ї в присутності свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7. Про таку передачу грошей ОСОБА_7 навіть підписав розписку. Позивач хворіє психічним захворюванням і ставить до нього надумані і безпідставні вимоги. З часу подій продажу корови і коня минуло біля 8 років і тому у позові слід відмовити.

Третя особа ОСОБА_4 із позовними вимогами не погодився і пояснив, що у листопаді 1999 р. він купив коня у позивача ОСОБА_1і гроші в сумі 700 грн. передав особисто позивачу. На той час позивач проживав у відповідача ОСОБА_4 і позивач казав, щоб ці гроші передати відповідачеві. Через деякий час після купівлі коня позивач ще приходив до нього, тобто ОСОБА_4, цікавився як поводиться кінь і з приводу цієї купівлі вони пили горілку.

Оцінивши докази по справі суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

З досліджених доказів судом встановлено, що станом на 1999 р. - 2000 р. в господарстві позивача ОСОБА_1у с Козаки Золочівського району Львівської області рахувались 1 кінь і 1 корова, що підтверджується довідками Струтинської сільської ради Золочівського району Львівської області № 949 від 31.07.2002 р і № 409 від 17.04.2007 p..

Довідкою Золочівського протитуберкульозного диспансеру № 29 від 03.05.2003 р. підтверджується, що позивач ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у тублікарні с Словіта із 03.11.1999 р. по 15.04.2000 p..

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що восени 1999 р. вона купила у позивача ОСОБА_1коня і корову, оскільки той мав іти у лікарню на лікування. За коня гроші вона заплатила особисто позивачу, а за корову повинна була гроші заплатити пізніше, оскільки на той час у неї грошей не було. Оскільки у неї і в подальшому не було грошей, тому приблизно через один місяць після купівлі на вимогу відповідача ОСОБА_4 вона корову і коня віддала відповідачеві ОСОБА_4. Відповідач за коня їй гроші повернув. До лікування позивач ОСОБА_1 проживав у відповідача ОСОБА_4, вони були родичами і тому вона зрозуміла, що відповідач вимагає повернення корови і коня за вимогою позивача. Детально цих подій вона уже не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_8 показала, що позивач перед тим як пішов у листопаді 1999 р. у лікарню корову і коня продав ОСОБА_5, яка за корову гроші повинна була заплатити пізніше. Оскільки і надалі в ОСОБА_5 грошей не було, тому на прохання самого позивача відповідачОСОБА_3, який являється її чоловіком, у ОСОБА_5 коня і корову забрав і за коня гроші ОСОБА_5 повернув. Відповідач коня продав ОСОБА_4 за 700 грн., а корову продав скупщикам худоби за 800 грн.. Гроші за коня ОСОБА_4 заплатив особисто позивачеві, який їх передав відповідачеві на зберігання. За ці 1500 грн. відповідач купив 300 доларів США і коли у квітні 2000 р. позивач повернувся із лікарні, то вона особисто, тобто ОСОБА_8, ці 300 доларів США та деякі інші гроші передала позивачеві. При передачі грошей були присутніми ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який підписав розписку.

Свідок ОСОБА_9 показав, що весною 2000 р. він на прохання позивача ОСОБА_1 пішов разом із позивачем до господарства відповідача ОСОБА_4. На подвір'я відповідача його жінка ОСОБА_8передала позивачеві ОСОБА_1 гроші за корову і за коня. Це були долари США та інші гроші. Про передачу грошей він, тобто свідок, підписав розписку.

Свідок ОСОБА_10 показав, що весною 2000 р. він знаходився на подвір'ї господарства відповідача ОСОБА_4. Він бачив як ОСОБА_8, тобто дружина відповідача, віддавала позивачеві гроші за корову і за коня. Свідком цього був також ОСОБА_7. Позивач гроші взяв і пішов додому.

Таким чином, вищенаведеними доказами по справі підтверджуються покази відповідача ОСОБА_4 про те, що він не продавав самовільно коня і корову позивача, а робив

3

це на прохання самого позивача, і те, що за ці корову і коня він позивачеві гроші повернув весною 2000 p..

Із відмовного матеріалу № 318-208 Золочівського РВ УМВСУ у Л/о вбачається, що постановою від 21.05.2006 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 185 КК України. Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Золочівський поліклініці з приводу психічного захворювання (церебральний атеросклероз).

Оскільки вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди і про неправомірність дій відповідача є безпідставними, тому відсутні підстави для стягнення із відповідача моральної шкоди і користь позивача.

Крім цього, судом встановлено, що за позовними вимогами щодо відшкодування шкоди за корову і коня сплив для позивача строк позовної давності і це не заперечується самим позивачем. Позивачем не подано доказів, що такий строк, перебіг якого розпочався із квітня 2000 р., ним пропущено з поважних причин. У судовому засіданні відповідачОСОБА_3 заявив, що з часу розглядуваних обставин щодо продажу корови і коня минуло більше 8 років і тому у задоволенні позову слід відмовити. Таку заяву відповідача суд вважає заявою про застосування позовної давності.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 20, 22, 23, 257, 261, 267, 386, 655, 658, 1158, 1159, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 440, 440-1 ЦК України (1963р.), суд -

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через Золочівський районний суд Львівської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.