Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 10 листопада 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/11726/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  12.40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді  Голуб В.А.

при секретарі          Пітель В.М.

за участю:

представника позивача                                   Володіної О.О.,

представників відповідача                                     ОСОБА_2, Пшеничної Т.М.,

третьої особи                                                       ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Колективного підприємства «Крамниця № 4» «Детский мир» до Бюро технічної інвентаризації м. Тореза, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство «Крамниця № 4 «Детский мир» звернулося до суду з адміністративним позовом до Бюро технічної інвентаризації м. Тореза, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 7 квітня 2011 року визнано недійсними договір купівлі-продажу нежилого приміщення, вбудованого у житловий будинок, загальною площею 891,9 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Колективним підприємством «Крамниця №4 «Детский мир», від імені якого діяв ОСОБА_5, та ОСОБА_6, посвідчений 13 жовтня 2005 року приватним нотаріусом Торезького міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстр № 2013. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення, вбудованого у житловий будинок (з підвалом), основною площею 892,6 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, посвідчений 20 вересня 2007 року приватним нотаріусом Торезького міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстр № 2661. Зобов'язано ОСОБА_8 повернути Колективному підприємству «Крамниця №4 «Детский мир» приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

18 квітня 2011 року з метою зареєструвати право власності на вказане приміщення Колективне підприємство «Крамниця №4 «Детский мир» звернулося до Бюро технічної інвентаризації міста Тореза, яке виконує функції державного регістратора речових прав на нерухомість, з відповідною заявою, до якої був наданий весь перелік документів, які підтверджують право власності на зазначене приміщення, зокрема, зазначене вище рішення апеляційного суду, свідоцтво про право власності на зазначене приміщення від 6 червня 2006 року № 38, видане представництвом Фонду Державного майна України в місті Торезі, на підставі якого позивач набув права власності на зазначене приміщення, статут підприємства та документи, які підтверджують повноваження посадової особи підприємства.

Відповідачем були прийняті без зауважень документи, проте листом від 18 квітня 2011 року, на думку позивача, без законних на те підстав, було відмовлено у реєстрації речового права на вказане приміщення.

Згідно ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV (далі – Закон № 1952-ІV) підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Як зазначає позивач, згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (ст.ст. 19, 27 Закону № 1952-ІV).

Таким чином, на думку позивача, відповідач, на підставі рішення апеляційного суду, повинен був скасувати попередню реєстрації права власності за ОСОБА_8, ОСОБА_6 на підставі договорів, які були визнані недійсними, та зареєструвати право власності за первісним власником - позивачем, який набув його на підставі свідоцтва про право власності на зазначене приміщення від 6 червня 2006 року № 38, видане представництвом Фонду Державного майна України в місті Торезі.

Згідно ст. 24 Закону № 1952-ІV у державній реєстрації може бути відмовлено в разі, якщо заявлене право не підлягає реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно перебуває в іншому реєстраційному окрузі; особа, яка звернулася із заявою про реєстрацію, не може бути суб'єктом права власності; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву було подано після державної реєстрації обмежень, встановлених щодо цього майна; заявлене право вже зареєстровано. Відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, рішення судів, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Тому позивач вважає відмову необґрунтованою та на підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача до початку судового розгляду справи по суті уточнила позовні вимоги. Зазначила, що виходячи із додатку до адміністративного позову, копії витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, а саме запису № 3 вказано, що в графі тип обтяження є запис «арешт нерухомого майна», який був зареєстрований 01.12.2008 року о 11:49:08 за № 8245927, підставою обтяження нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ухвала Ворошиловського районного суду м. Донецька, яка на теперішній час чинна, не скасована та не оскаржена. Також у витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (запис № 4) вказано, що в графі тип обтяження є запис «заборона на нерухоме майно», який був зареєстрований 24.03.200 року о 15:27:23 за № 9655323, підставою обтяження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є договір про іпотеку, власником майна зареєстрована ОСОБА_8, а обтяжувачем є ОСОБА_4. При цьому зареєстрована заборона на нерухоме майно, яка була накладена приватним нотаріусом Торезького міського нотаріального округу ОСОБА_7, яка на теперішній час чинна, не скасована, не знята та не оскаржена.

Позивач вважає, що державний реєстратор, приймаючи рішення про реєстрацію прав власності за ОСОБА_4, яке остання набула за рішенням Торезького міського суду Донецької області від 04 жовтня 2010 року, не перевірив, що майно, на яке подано заяву про реєстрацію права власності, наявні обтяження, а саме арешт, який був накладений ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 01.12.2008 року, та заборона на нерухоме майно, яку було накладено приватним нотаріусом Торезького міського нотаріального округу ОСОБА_7 24.03.2010 року. На переконання позивача, державний реєстратор, приймаючи рішення про реєстрацію прав власності за ОСОБА_4, повинен був відмовити їй у державній реєстрації прав на підставі п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України № 1952-ІV. Тому позивач просить суд:   

1. Визнати протиправною відмову Бюро технічної інвентаризації м. Тореза у реєстрації права власності Колективного підприємства «Крамниця №4 «Детский мир» на нежитлове приміщення, вбудоване у житловий будинок (з підвалом) основною площею 892, 6 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення апеляційного суду Донецької області (із змінами, внесеними до нього рішенням Вищого Спеціалізованого Суду України від 20 липня 2011 року).

2. Зобов'язати Бюро технічної інвентаризації м. Тореза зареєструвати право власності Колективного підприємства «Крамниця № 4 «Детский мир» на нежитлове приміщення, вбудоване у житловий будинок (з підвалом) основною площею 892, 6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення апеляційного суду Донецької області (із змінами, внесеними до нього рішенням Вищого Спеціалізованого Суду України від 20 липня 2011 року).

3. Визнати протиправними дії Бюро технічної інвентаризації м. Тореза щодо реєстрації права власності за ОСОБА_4 на підставі рішення Торезького міського суду від 04.10.2010 року та зобов'язати скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 шляхом вилучення із електронного реєстру прав власності запису, та зобов'язання внести відповідні зміни до інвентаризаційної справи, в тому числі до технічного паспорту на нежитлове приміщення, вбудоване у житловий будинок (з підвалом) основною площею 892, 6 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали заперечення на позов, в яких зазначено наступне.

Нежиле приміщення, вбудоване в житловий будинок (з підвалом), по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на підставі рішення Торезького міського суду Донецької області від 04.10.2010 року, реєстраційний номер майна 5434117.

Реєстратор, оглянувши надані документи, прийняв рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на підставі рішення Торезького міського суду Донецької області від 04.10.2010 року. У своїх діях реєстратор БТІ керується Тимчасовим Положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445 (зі змінами) (далі – Тимчасове положення) та законодавством України.

Як зазначає відповідач, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству та наданим документам. Реєстратору БТІ забороняється тлумачення права або самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права. Реєстрація права власності має здійснюватися у відповідності до резолютивної частини рішення суду.

Міністерство юстиції України у своєму листі від 22.06.2007 року за № 19-32/30 дає роз'яснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. При вирішенні справи по суті суди ухвалюють рішення, і у випадку, якщо ухвалено рішення про визнання права власності на нерухоме майно, таке рішення є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності.

Стосовно необхідності надання витягу про наявність (відсутність) заборони, або арешту нерухомого майна з Єдиного Реєстру заборон, відчуження об'єктів нерухомого майна, який нотаріально не посвідчений, відповідач повідомляє, що листом Міністерства юстиції від 17.04.2009 року № 19-50/41 надається роз'яснення.

Згідно з абз. 3 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

На звернення від 16.04.2011 року представника Колективного підприємства «Крамниця № 4» «Детский мир» ОСОБА_9 про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, по АДРЕСА_1, була надана відповідь, що документи надані не в повному обсязі (тільки витяг з рішення суду) згідно п. 3.2.1. Тимчасового положення.

18.04.2011 представником Колективного підприємства «Крамниця № 4» «Детский мир» надано весь пакет документів, для розгляду реєстратором заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства.

Реєстратор, розглянувши подані документи, прийняв рішення про відмову в проведенні державної реєстрації нежилого приміщення, вбудованого в житловий будинок АДРЕСА_1, тому що рішення апеляційного суду Донецької області від 07.04.2011 року не є правовстановлюючим документом, на підставі якого може бути проведена державна реєстрація прав. Відмова в реєстрації прав власності на нерухоме майно, по АДРЕСА_1 представнику КП «Крамниця № 4» «Деткий мир» ОСОБА_9, була надана у формі листа на бланку БТІ з наданням роз'яснень щодо відмови.

Згідно п. 1.2 листа Міністерства юстиції України від 22.06.2007 року № 19-32/30 дається роз'яснення, що апеляційний суд може скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення або змінити рішення (у випадку скасування рішення першої інстанції правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності, є рішення апеляційного суду про визнання права власності на нерухоме майно), а у випадку зміни рішення суду першої інстанції правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності, є те рішення суду, яким визнано право власності.

Таким чином, рішення про визнання права власності на нерухоме майно, є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності.

Представник відповідача зазначає, що в резолютивній частині рішення апеляційного суду Донецької області від 07.04.2011 року вказано про недійсність договорів купівлі-продажу, та повернення майна, а про те, за ким визнано право власності - не вказано.

Також подані представником позивача документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав тому, що заявлене право власності на нежиле приміщення, вбудоване в житловий будинок по АДРЕСА_1 Донецької області зареєстровано в Електронному Реєстрі за ОСОБА_4 на підставі рішення Торезького міського суду Донецької області від 04.10.2010 року.

На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Третя особа позовні вимоги не визнала, зазначила наступне.

На теперішній час є рішення Торезького міського суду Донецької області від 25.01.2008 року, що вступило в силу за позовом ОСОБА_9 і ОСОБА_11 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, КП «Крамниця № 4» «Деткий мир» про визнання договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12.10.2005 року, укладеного між КП «Крамниця № 4» «Деткий мир» і ОСОБА_6, та від 20.09.2007 року, укладеним між ОСОБА_6 і ОСОБА_8, яким відмовлено ОСОБА_9 і ОСОБА_11 в задоволенні позову в повному обсязі.

Як зазначає третя особа, рішенням Торезького міського суду Донецької області від 25.01.2008 року у справі № 2-38/08 були встановлені обставини щодо КП «Крамниця № 4» «Деткий мир», а саме: «Відповідно до ст.92 ГК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, що діють відповідно до установчих документів або закону. Орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Статутом колективного підприємства передбачено, що вищим органом управління підприємства є збори членів трудового колективу, які правомочні приймати рішення з будь-яких питань (п. 12.1 статуту), виконавчим органом КП є Рада, яка здійснює управління поточною діяльністю КП, Рада обирається зборами, в них головує голова, який обирається з членів Ради, він приймає на роботу, звільняє з роботи, накладає стягнення, керує поточною діяльністю (п. 12.8 статуту). Він має право розпоряджатися майном підприємства в розмірах, визначених зборами, без довіреності діяти від імені КП, укладати договори і т.д. (п. 12.9 статуту). Аналізуючи повноваження директора підприємства, який з моменту створення підприємства укладав договори на користь останнього, займався прийомом і звільненням з роботи, керував поточною діяльністю (спочатку дані повноваження виконувала як директор ОСОБА_9, яка це підтвердила в судовому засіданні), а потім ОСОБА_5, суд вважає, що директор фактично виконував функції керівника виконавчого органу - функції голови ради, як і передбачено статутом.

Враховуючи, що директору ОСОБА_5 загальними зборами КП було доручено укладення договору купівлі-продажу приміщення, зборами затверджена ціна угоди, що фактично він як директор виконував функції голови Ради, що передбачено статутом КП, суд вважає, що директор ОСОБА_5 був уповноважений укладати угоду купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення від імені КП».

Третя особа вказує, що вищевказане рішення було залишено в силі ухвалою Верховного Суду України від 23.04.2009 року, яка прийнята за результатами розгляду скарги ОСОБА_6, ОСОБА_8 та КП «Крамниця № 4» «Деткий мир» за винятковими обставинами, тобто з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як зазначає третя особа, згідно ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) рішення Верховного Суду України, прийняте в результаті розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, і для всіх судів України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Також ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, і для всіх судів України.

Згідно зі ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо яких встановлено ці обставини. Стаття 124 Конституції України визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території Україні.

Також на думку третьої особи,  вимоги позивача в частині визнання протиправними дій БТІ м. Тореза щодо реєстрації права власності на спірне приміщення за нею на підставі рішення Торезького міського суду Донецької області від 04.10.2010 року, а так само в частині зобов'язання БТІ м. Тореза скасувати державну реєстрацію права власності на спірне майно не обґрунтоване чинним законодавством і не підлягає задоволенню, так як договір іпотеки від 24.03.2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_8, а так само рішення Торезького міського суду від 04.10.2010 року, яким за ОСОБА_4 визнано право власності на предмет іпотеки, в даний час законні, і не скасовані у встановленому законом порядку.

Відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України від 22.06.2007 року № 19-32/30, рішення судів про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна. Пунктом 1.1 роз'яснень передбачено, що, в свою чергу, при вирішенні справи по суті суди виносять рішення, і у випадку, якщо винесено рішення про визнання права власності на нерухоме майно, то таке рішення є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності.

Згідно з п. 3.10 Тимчасового положення на кожен об'єкт, право щодо якого підлягає державній реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратор БТІ одночасно з внесенням запису до відповідного розділу Реєстру прав присвоює реєстраційний номер такому об'єкту, який залишається незмінним протягом усього часу його існування. У разі переходу права власності та інших речових прав на об'єкт, право щодо якого підлягає державній реєстрації, або зміни в його описі, реєстраційний номер такого об'єкта залишається незмінним. Третя особа вважає, що даний пункт положення відповідає ст. 25 Закону № 1952-ІV.

Третя особа зазначає, що спочатку дане право на це майно 09.04.2004 року було зареєстровано за КП «Крамниця № 4» «Деткий мир» на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.1996 року (реєстраційний номер майна 5434117) (запис 1).

Рішення Торезького міського суду від 04.10.2010 року було оскаржено КП «Крамниця № 4» «Деткий мир» в апеляційному порядку. 20 червня 2011 року апеляційним судом Донецької області було закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП «Крамниця № 4» «Деткий мир» на рішення Торезького міського суду від 04.10.2010 року. 30.09.2011 року ухвалою апеляційного суду Донецької області було закрито провадження по другій апеляційній скарзі на рішення Торезького міського суду від 04.10.2010 року.

Щодо заборони відчуження, зареєстрованої 24.03.2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 при посвідченні договору іпотеки, третя особа зазначає, що згідно з п. 2.7 Тимчасового положення, наявність накладеної заборони відчуження нерухомого майна при посвідченні договору іпотеки, за яким відбувається перехід права власності від іпотекодавця (ОСОБА_8) до іпотекодержателя (ОСОБА_4), не є підставою для прийняття реєстратором БТІ рішення про відмову в державній реєстрації права за іпотекодержателем.

Твердження позивача про те, що станом на 01.12.2008 року спірне майно належало КП «Крамниця № 4» «Деткий мир», на думку третьої особи, не відповідає дійсності і суперечить чинному законодавству. Так, як видно з інформаційної довідки з Реєстру прав власності, право власності на нежитлове приміщення, вбудоване в житловий будинок по АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта 5434117 02.11.2005 року перейшло до ОСОБА_6 (Запис 2). 21.09.2007 року право власності на дане приміщення перейшло до ОСОБА_8 (Запис 3), а 25.10.2010 року (запис 4) - перейшло до третьої особи і більше не реєструвалося за КП «Крамниця № 4» «Деткий мир».

Як зазначає третя особа, вищевказані обставини так само встановлені рішенням господарського суду Донецької області від 16.03.2010 року, яким стягнуто з орендаря ОСОБА_12 на користь ОСОБА_8 кошти за договором оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 за період з 01 квітня 2008 року по 1 вересня 2009 року. Дане рішення суду залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2010 року, яким було встановлено, що рішення апеляційного суду Донецької області від 23.04.2008 року виконано не було. Тобто за КП «Крамниця № 4» «Деткий мир» після 23.04.2008 року не було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, вбудоване в житловий будинок (з підвалом) по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 5434117).

Згідно зі ст. 2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне видання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Третя особа вказує, в силу ст. 3 вищевказаного закону, державна реєстрація прав є обов'язковою.  Статтею 4 цього закону передбачено, що право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Виходячи з вищевикладеного, третя особа зазначає, що 01.12.2008 року спірне приміщення (реєстраційний номер майна 5434117) не належало КП «Крамниця № 4» «Деткий мир» і на нього не міг бути накладений арешт Ворошиловським районним судом м. Донецька з метою забезпечення позову по спору між ОСОБА_9 та КП «Крамниця № 4» «Деткий мир», за яким ОСОБА_8 не була стороною, і майно, що належить їй на праві власності, не мало ніякого відношення до даного спору.

Згідно п.1 наказу Міністерства юстиції України № 7 / 5 від 07.02.2002 року державна реєстрація прав власності здійснюється реєстраторами БТІ. Пунктом 1.3. Тимчасового положення визначено, що державна реєстрація прав проводиться реєстраторами БТІ у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до ч. 1 п. 3.4 Тимчасового положення за результатами розгляду заяви про реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в ній. Як зазначає третя особа, начальник БТІ м. Тореза ОСОБА_2 не є реєстратором БТІ у встановленому Тимчасовим положенням порядку.

Крім того третя особа зазначає, що п. 2.1 Тимчасового положення передбачено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник, інший правонаступник або уповноважена ними особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою.

Як зазначає третя особа, вона як власник спірного майна у встановленому законом порядку, з даною заявою в БТІ не зверталася. Позивач не є її правонаступником, а так само уповноваженою особою в установленому законом порядку.

Також на думку третьої особи, рішення апеляційного суду Донецької області від 07.04.2011 року про визнання договорів купівлі-продажу від 13.10.2005 року та від 20.09.2007 року недійсними та повернення майна, не є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності.

Пунктом 3.5 Тимчасового положення передбачено, що реєстратор БТІ відмовляє в проведенні державної реєстрації, якщо, в тому числі:

- згідно п. 3.5.4 Тимчасового положення подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим положенням та іншим нормативно-правовим актам;

- згідно п. 3.5.5 заявлене право вже зареєстроване.

На думку третьої особи, представлені позивачем в БТІ м. Торез документи для державної реєстрації прав не відповідають вимогам, встановленим Тимчасовим положенням та іншим нормативно-правовим актам.

Відповідно до п. 3.8 Тимчасового положення державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Посилання КП «Крамниця № 4» «Деткий мир» на п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 99 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», третя особа вважає не коректною, так як в даній постанові зазначено, що «Реституція, як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України) (далі – ЦК України) застосовується тільки в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнаний недійсним. У зв'язку з цим, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного договору, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсної угоди. Статтями 387, 388 ЦК України передбачено спосіб захисту порушеного права шляхом подання віндикаційного позову.

На підставі викладеного, третя особа просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Позивач – Колективне підприємство «Крамниця № 4 «Детский мир» - зареєстрований виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області 12.10.1995 року, ідентифікаційний код юридичної особи – 23784665, що підтверджується довідкою АБ № 376699 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (т.1 а.с.8).

Відповідач – Бюро технічної інвентаризації м. Тореза – зареєстрований виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області 27.12.1994 року, ідентифікаційний код юридичної особи – 03336657, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 490746 (т.1 а.с.105).   

18.04.2011 року представник позивача ОСОБА_9 звернулася до Бюро технічної інвентаризації м. Тореза про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, нежилого приміщення, вбудованого у житловий будинок, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення апеляційного суду Донецької області від 07.04.2011 року (т.2 а.с.49).

До заяви було додано зокрема рішення апеляційного суду Донецької області від 07.04.2011 року, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, вбудованого у житловий будинок, загальною площею 891, 9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Колективним підприємством «Крамниця № 4 «Детский мир», від імені якого діяв ОСОБА_5, та ОСОБА_6, посвідчений 13 жовтня 2005 року приватним нотаріусом Торезького міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстр № 2013. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення, вбудованого у житловий будинок (з підвалом), основною площею 892,6 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, посвідчений 20 вересня 2007 року приватним нотаріусом Торезького міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстр № 2661. Зобов'язано ОСОБА_8 повернути Колективному підприємству «Крамниця №4 «Детский мир» приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Листом № 341 від 18.04.2011 року відповідач відмовив представнику Колективного підприємства «Крамниця №4 «Детский мир» в реєстрації права власності на нерухоме майно. Відмова вмотивована Тимчасовим положенням, постановою  Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», листом Міністерства юстиції від 22.06.2007 року № 19-32/30 стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності. У листі зазначено, що в резолютивній частині рішення апеляційного суду вказано про недійсність договорів купівлі-продажу та повернення майна, а про те, за яким правовстановлюючим документом буде набуте право власності на повернуте майно не вказано. Також вказано, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав, тому, що заявлене право власності на нежиле приміщення, розташоване по АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі рішення суду від 04.10.2010 року (т.1 а.с.7).

Бюро технічної інвентаризації м. Тореза в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом № 1952-ІV повноваження.

Щодо пункту 1 позовних вимог про визнання протиправною відмову Бюро технічної інвентаризації м. Тореза у реєстрації права власності Колективного підприємства «Крамниця № 4 «Детский мир» на нежитлове приміщення, вбудоване у житловий будинок (з підвалом) основною площею 892, 6 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення апеляційного суду Донецької області (із змінами, внесеними до нього рішенням Вищого Спеціалізованого Суду України від 20 липня 2011 року), суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3.6 Тимчасового положення (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), рішення реєстратора про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно потребує письмового оформлення та повинно містити: дату й місце прийняття рішення; найменування БТІ та прізвище, ім'я, по батькові реєстратора БТІ; дату прийняття заяви про державну реєстрацію прав та її порядковий номер; прізвище, ім'я, по батькові заявника (заявників); стислий опис об'єкта, щодо якого приймається рішення; реєстраційний номер об'єкта, щодо якого приймається рішення (за наявності); підстави винесення рішення (у разі прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав).

Рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в ній оформлюється на бланку БТІ за формою, визначеною у додатку 7, посвідчується підписом реєстратора БТІ та скріплюється печаткою БТІ.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази прийняття відповідачем рішення про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно за формою, визначеною у додатку 7 до Тимчасового положення. При цьому, лист Бюро технічної інвентаризації м. Тореза  № 341 від 18.04.2011 року не може бути таким доказом, оскільки він за формою та за змістом не відповідає вимогам діючого законодавства. Крім того, лист підписаний начальником БТІ м. Тореза ОСОБА_2, яка не є реєстратором БТІ у встановленому Тимчасовим положенням порядку.

Таким чином, відповідачем не приймалося рішення про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно за формою та змістом, визначеною згідно законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

У частині 3 ст. 2 КАС України наведені критерії оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень. Суди перевіряють, чи прийняті вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При оцінювані оскаржуваної позивачем відмови БТІ, а саме відповіді від 18.04.2011 року № 341, суд прийшов до висновку, щодо вона відповідає не всім наведеним вище критеріям.

За таких обставин відмова Бюро технічної інвентаризації м. Тореза, яка викладена у відповіді № 341 від 18.04.2011 року за результатами розгляду заяви представника позивача ОСОБА_9 від 18.04.2011 року, є протиправною.

Щодо п. 2 позовних вимог про зобов'язання Бюро технічної інвентаризації м. Тореза зареєструвати право власності Колективного підприємства «Крамниця № 4 «Детский мир» на нежитлове приміщення, вбудоване у житловий будинок (з підвалом) основною площею 892, 6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення апеляційного суду Донецької області (із змінами внесеними, до нього рішенням Вищого Спеціалізованого Суду України від 20 липня 2011 року), суд зазначає наступне.

Суд не вправі підміняти орган державної влади та нав'язувати власну позицію щодо необхідності реєстрації права власності, у зв'язку з тим, що це належить до виключної компетенції Бюро технічної інвентаризації.

Суд зазначає, що в Законі № 1952-ІV та в Тимчасовому положенні чітко передбачено загальні умови та порядок реєстрації права власності на нерухоме майно.

За таких обставин, суд не може підміняти державний орган та давати вказівки, які б свідчили про вирішення судом питань, які належать до виключної компетенції суб’єкта владних повноважень, а в даному випадку, зобов’язувати приймати наперед визначене рішення.

А тому, за сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що  позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача зареєструвати право власності Колективного підприємства «Крамниця №4 «Детский мир» на нежитлове приміщення, вбудоване у житловий будинок, задоволенню не підлягають.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 11 КАС України, якою визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, суд дійшов до висновку про доцільність виходу за межі позовних вимог, та необхідність зобов'язати Бюро технічної інвентаризації м. Тореза розглянути заяву представника позивача ОСОБА_9 від 18.04.2011 року та прийняти рішення за результатом її розгляду.

Щодо п. 3 позовних вимог про визнання протиправними дій Бюро технічної інвентаризації м. Тореза стосовно реєстрації права власності за ОСОБА_4 на підставі рішення Торезького міського суду від 04.10.2010 року та зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 шляхом вилучення із електронного реєстру прав власності запису, та зобов'язання внести відповідні зміни до інвентаризаційної справи, в тому числі до технічного паспорту на нежитлове приміщення, вбудоване у житловий будинок (з підвалом) основною площею 892,6 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

Суд зазначає, що рішення Торезького міського суду Донецької області від 04.10.2010 року, на підставі якого зареєстроване  право власності на нерухоме майно за ОСОБА_4, набрало законної сили, у встановленому порядку не скасовано, тому відсутні підстави для скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4.

Щодо наявності двох записів в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3.10 Тимчасового положення на кожен об'єкт, право щодо якого підлягає державній реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратор БТІ одночасно з внесенням запису до відповідного розділу Реєстру прав присвоює реєстраційний номер такому об'єкту, який залишається незмінним протягом усього часу його існування. У разі переходу права власності та інших речових прав на об'єкт, право щодо якого підлягає державній реєстрації, або зміни в його описі, реєстраційний номер такого об'єкта залишається незмінним.

Даний пункт положення відповідає ст. 25 Закону № 1952-ІV.

Згідно зі ст. 2 вищезгаданого закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне видання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В силу ст. 3 вищевказаного закону, державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про право на нерухоме майно підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Право на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації відповідно до цього закону, виникає з моменту такої реєстрації. Статтею 4 закону передбачено, що право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Згідно з п. 1.8 Тимчасового положення, Реєстр прав власності на нерухоме майно є єдиною інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, права щодо яких підлягають державній реєстрації, правовстановлюючих документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території Україні.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

01.12.2008 року ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька було накладено арешт на приміщення Колективного підприємства «Крамниця № 4 «Детский мир» (код ЕДРПОУ 23784665), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (нежиле приміщення). При цьому в ухвалі суду не вказано конкретно що це за приміщення, не вказано його реєстраційний номер.

Разом з тим, як вбачається з відповіді БТІ м. Тореза від 01.11.2011 року № 942, станом на 01.12.2008 року нежитлові приміщення, розташовані в АДРЕСА_1 були зареєстровані за наступними особами:

- нежитлове приміщення, влаштоване у жилий будинок (з підвалом) за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 20.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_13 по р. № 2661, зареєстрованого в Єдиному Реєстрі прав власності за № 5434117;

- нежитлове приміщення за ОСОБА_14 на підставі свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення від 18.06.1999 року, виданого виконавчим комітетом Торезької міської ради. Рішення виконкому від 16.06.1999 року. В Єдиному Реєстрі прав власності не зареєстроване, зареєстроване в БТІ м. Тореза за № 90 (т. 1 а.с. 202).

Що стосується заборони на нерухоме майно, яку було накладено приватним нотаріусом Торезького міського нотаріального округу ОСОБА_7 24.03.2010 року на нежитлове приміщення, вбудоване в житловий будинок (з підвалом), номер за РПВН: 5434117, за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Підставою обтяження зазначеного нерухомого майна вказано договір про іпотеку від 24.03.2010 року (т. 1 а.с. 164). При цьому сторонами договору виступали іпотекодавець (власник майна) – ОСОБА_8, та іпотекодержатель (обтяжувач) – ОСОБА_4, за якою у подальшому і було зареєстровано право.

Відповідно до п. 2.7 Тимчасового положення наявність накладеної заборони відчуження нерухомого майна при посвідченні договору іпотеки, за яким відбувається перехід права власності від іпотекодавця до іпотекодержателя, не є підставою для прийняття реєстратором БТІ рішення про відмову в державній реєстрації прав за іпотекодержателем.    

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для відмови в державній реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4. Тому дії БТІ м. Тореза щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 були правомірними.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 грн. 70  коп. підлягають  відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Колективного підприємства «Крамниця № 4» «Детский мир» до Бюро технічної інвентаризації м. Тореза, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Бюро технічної інвентаризації м. Тореза, яка викладена у відповіді № 341 від 18.04.2011 року за результатами розгляду заяви представника позивача ОСОБА_9 від 18.04.2011 року.

Зобов’язати Бюро технічної інвентаризації м. Тореза розглянути заяву представника позивача ОСОБА_9 від 18.04.2011 року та прийняти рішення за результатом її розгляду.   

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного підприємства «Крамниця № 4» «Детский мир» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1, 70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 10 листопада 2011 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 15 листопада 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                      Голуб В. А.