Справа №2-а-86

2008 р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня  2008 року                                                                                       м.Гайворон

            Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючої - судді Задорожної Л.І., при секретарі - Осадчук О.О.,

            з участю представника відповідача Ужак І.П.,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гайворонської районної державної адміністрації (далі УПСЗН Гайворонської РДА) про поновлення строку на звернення до суду, про визнання дій неправомірними та про утримання недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учасникам Великої Вітчизняної війни, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 13.02.2008 року звернувся в суд з позовом до УПСЗН Гайворонської РДА  про поновлення строку на звернення до суду, про визнання дій неправомірними та про утримання недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учасникам Великої Вітчизняної війни.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач, який являється учасником війни, про що йому офіційно видане відповідне посвідчення, згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

            Незважаючи на це, без урахування розміру мінімальних пенсій, які встановлювались на 2004,2005,2006,2007 роки, відповідачем з посиланням на  Закони України «Про Державний бюджет України»  на відповідні роки, зазначена допомога позивачу була виплачена відповідно в сумах : 50 грн. - в 2005 році, 50 грн. - в 2006 році, 55 грн. - в 2007 році.

Позивач в судове засідання не з`явився, направив суду заяву в якій зазначив, що він позов підтрумує, просить суд справу розглянути в його відсутності позов підтримує.

            Відповідач предявлений позов не визнав, заперечивши проти позову окремим документом. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, при цьому  пояснивши, що при визначенні розміру щорічної грошової допомоги особам, що підпадають під дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  УПСЗН враховувало вимоги Законів України «Про Державний бюджет України»  на відповідні роки, якими і встановлювались розміри грошової допомоги окремим категоріям осіб виходячи з фінансових можливостей держави.  Вважає, що не з вини УПСЗН не було здійснено виплату разової щорічної допомоги учаснику війниОСОБА_1                                                                           

            Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд встановив:

- ОСОБА_1 являється учасником війни,  про що компетентними органами йому 15.08.2003 року видане відповідне посвідчення серії НОМЕР_1;

- згідно пояснень позивача в 2004-2007 роках щорічна разова грошова допомога йому виплачена в розмірі : 0 грн. - в 2004 році,  50 грн. - в 2005 році, 50 грн. - в 2006 році, 55 грн. - в 2007 році;

- розмір мінімальної пенсії за віком в 2004 році становив 92,45 грн, в 2005 році- 332 грн.,  в 2006 році - 359 грн.,  в 2007 році - 406 грн.

Оцінивши докази по справі суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав і міркувань.

            Рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004 року у справі №20 рп/2004 року за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст. 44, 47, 78, 80 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.ч.2-4 ст.78 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними), положення ст.44 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік”, якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни I-ї групи - 195 грн., інвалідам війни II-ї групи - 160 грн., інвалідам війни III-ї групи - 130 грн., учасникам бойових дій - 120 грн., особам які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 195 грн., членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни визначених за життя інвалідами - 65 грн.

            Хоча згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що названі неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, а виплата одноразової грошової допомоги учасникам Великої Вітчизняної війни за 2004 рік, згідно Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік” відбулось у травні 2004 року, тобто до внесення вищевказаного рішення Конституційного Суду України, суд вважає, що недоплачена частина зазначеної грошової допомоги підлягає доплаті на користь позивача в зв'язку з визнанням неконституційними положень закону, згідно яких проводилась її виплата.

Аналогічним чином повинно вирішуватись питання і щодо виплати грошової допомоги учасникам Великої Вітчизняної війни за 2005, 2006, 2007 роки, оскільки її виплата проводилась вже після винесення рішення Конституційним Судом України.

Однак, виплата одноразової грошової допомоги за 2005 та 2006 роки проводилась вже після винесення рішення Конституційним Судом України, в якому була висловлена позиція стосовно конституційності ст.44, ч.ч.2-4 ст.78 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік”, які визнані такими, що суперечать конституційному припису, згідно з яким при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, та не відповідають вимогам ч.5 ст.17, ст.ст.126,130 Конституції України (є неконституційними).

Згідно ст.22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючого права шляхом прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до п.31 ч.1 ст.85, п.19 ч.1 ст.92 Конституції України надзвичайного стану (ст.64 Конституції України).

Тобто права позивача були в черговий раз порушені на законодавчому рівні. 

Згідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі  Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція не передбачає ієрархічної залежності одних законів від інших. Норми  Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.  

Оскільки положення Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік”, Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” та Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” суперечить конституційному припису, згідно з яким при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.3 ст.22), суд при винесенні рішення не приймає її до уваги та керується нормативно-правовими актами, що не суперечать Конституції України.

Згідно Законів України „Про державний бюджет на 2004, 2005, 2006, 2007 роки” та згідно постанов Кабінету Міністрів за № 279 від 13.02.2002 року, № 1058 від 09.07.2003 року, № 2291 від 23.12.2004 року, № 2505 від 25.03.2005 року ст. 65 Закону України „Про держбюджет на 2006 рік” розмір мінімальної пенсії за віком, за різні періоди часу, становив: 2004 рік - 92 грн. 45 коп., 2005 рік - 332 грн., 2006 рік - 359 грн., 2007 рік - 406 грн.

У відповідності з вимогами ч.1 ст. 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, постанови Кабінету Міністрів України №486 від 11.04.2002 року „Про забезпечення виплати у 2002 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, де вказано, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання, яке і є належним відповідачем по справі за даним позовом.

Наведений у позовній заяві розрахунок недоплаченої грошової допомоги суд визнає за правильний.           

Суд, керуючись ст.8,22,55 Конституції України, ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст.70,71,158,161,186 Кодексу Адміністративного судочинства України, -

П О С Т А  Н О  В И В :

            Адміністративний позов ОСОБА_1 до УПСЗН Гайворонської РДА про поновлення строку на звернення до суду, про визнання дій неправомірними та про утримання недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учасникам Великої Вітчизняної війни - задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Гайворонської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 3413,35 (три тисячі чотириста тринадцять) грн. недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2004-2007 роки як  учаснику Великої Вітчизняної війни.

 Постанова суду може бути  оскаржене в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Гайворонський місцевий районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.      

Суддя                                                                                                          Л.Задорожна