ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2006                                                                                   Справа № 25/84  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Головка В.Г.  (доповідач),

суддів Чохи Л.В., Чус О.В.

при секретарі:   Стуковенковій Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача –Губар В.І., довіреність від 1.11.2005

від відповідача-1 Авсєєвич Т.Ф., довіреність від 4.01.2006

від  відповідача-2 та третьої особи –не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу організації орендарів орендного підприємства „Завод „Луч” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  29.06.2006р. у справі № 25/84

за позовом організації орендарів орендного підприємства „Завод „Луч”, м.Павлоград

до відповідачів :

1.          Колективного підприємства „Луч”, м.Павлоград

2.          Товариства з обмеженою відповідальністю „Мілленіум”, м.Павлоград

третя особа : Західно-донбасська об’єднана державна податкова інспекція, м.Павлоград

про  визнання договору недійсним.

          ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2006 року у справі №25/84 (головуючий суддя: Чередко А.Є.,судді: Кощеєв І.М., Дубінін І.Ю.) в позовних вимогах організації орендарів орендного підприємства „Завод „Луч” до колективного підприємства „Луч” та товариства з обмеженою відповідальністю „Мілленіум”  про визнання договору недійсним відмовлено повністю.

           Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилається на наступне:

-  суд проігнорував норму ст.48 Закону України „Про власність”, згідно якої захист права власності здійснюється господарським судом;

- суд не застосував норми ч.2 та 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в яких зазначено, що до цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України застосовуються його положення до тих прав та обов’язків, які продовжують існувати після набрання чинності ЦК України;

- мотивувальна частина рішення не містить посилань на закон та інші нормативні акти в обґрунтування висновків стосовно: неможливості захисту прав особи, яка вважає себе власником майна, шляхом пред’явлення позову про визнання недійсним договору, стороною якого не є; можливістю суду при розгляді спору про визнання недійсним договору в зв’язку з невідповідністю законодавству України використовувати тільки те  законодавство, на яке посилався позивач.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідач-2 та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не надали, їх представники на повторний виклик до суду не з’явилися, тому суд вважає можливим розглянути скаргу у їх відсутність за наявними в матеріалах справи документами.

           Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

           Із матеріалів справи вбачається,  що 18.04.2001р. між відповідачем-1 (продавець) та відповідачем-2 (покупець) на Промисловій товарній біржі був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з умовами, якого продавець продав, а покупець купив приміщення контори, позначену на генеральному плані під №1, загальною площею 350,3кв.м та підвал площею 180,9кв.м, прохідну, визначеної на генеральному плані під №7, загальною площею 7,7кв.м, огорожу, позначену на генеральному плані під №8 та 9, які знаходяться в м. Павлограді Дніпропетровської області по вул. Горького, 145 (а.с.36 т.1).          

У договорі зазначено, що відчужувані об’єкти нерухомого майна належать продавцю на підставі свідоцтва про право власності від 13.04.2001р., виданого на підставі рішення виконкому Павлоградської міської ради від 14.02.2001р. за №73 та зареєстрованого Павлоградськім БТІ за № 16-191 від 18.04.2001р.

На момент укладення договору купівлі-продажу рішення виконкому в установленому порядку  не оскаржено і не скасовано.

Однак рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2004р. у справі № 8/14 п.2 рішення виконкому Павлоградської міської ради №73 від 14.02.2001р. було визнано недійсним в частині оформлення права власності відповідача-1 на майно, яке продано за оскарженим договором. Зазначеним рішенням, яке набуло законної сили,  встановлено, що відповідач-1 не набув права власності на спірне майно.

Судовим рішенням також встановлено, що протоколом №3 загальних зборів організації орендарів орендного підприємства “Завод “Луч” (далі-позивач) від 11.10.93 р. було затверджено Положення про організацію орендарів орендного підприємства “Завод “Луч”,  яке зареєстроване виконавчим комітетом Павлоградської міської ради 10.12.93 р. за №1906.

Позивач включений до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України як юридична особа, ідентифікаційний код 26141117, що підтверджується довідкою Дніпропетровського обласного управління статистики № 4317 від 28.05.2002 р.

Позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області 03.07.96р. уклали договір №162 купівлі-продажу державного майна орендного підприємства “Завод “Луч”, за умовам якого продавець зобов’язався передати у власність позивача цілісний майновий комплекс орендного підприємства “Завод “Луч”, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Горького,145 (юридична адреса–заводоуправління) на земельній ділянці 0,86 га.; вул. Харківська, 3 (цех № 1) на земельній ділянці 4,5 га.; вул. Інтернаціональна, 28 (дільниця № 2) на земельній ділянці 0,35 га.; вул. Інтернаціональна, 28 на земельній ділянці 0,22 га.; вул. Горького, 164 на земельній ділянці 0,33 га.; а позивач зобов’язався прийняти майно та сплатити за нього ціну, визначену договором (п.1.1).

10.06.97 р. вищевказане майно за договором було передане продавцем позивачу, що підтверджується актом прийому-передачі.

11.12.97 р. на загальних зборах позивача було прийняте рішення про реорганізацію позивача у зв’язку з викупом орендованого майна у Колективне підприємство “Луч”, що підтверджується протоколом загальних зборів.

Зазначене рішення суду в силу ст.35 ГПК України, як вірно зазначив суд, має преюдиціальне значення для вирішення даного спору.

          Цілісний майновий комплекс, викуплений позивачем за договором з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 162 від 03.07.96 р., не перебував у власності КП „Луч”, тому позивач за уточненими вимогами просить визнати недійсним договору купівлі-продажу від 18.04.2001р., укладеного між відповідачами, за яким приміщення контори, визначеної на генеральному плані під № 1, загальною площею 350,3кв.м з підвалом площею 180,9кв.м, прохідної, визначеної на генеральному плані під №7, загальною площею 7,7кв.м, огорожа, визначена на генеральному плані під № 8 та № 9, які знаходяться в м.Павлограді Дніпропетровської області по вул. Горького,145 продані КП “Луч” - ТОВ “Мілленіум”.          

          Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірний  договір було укладено особою, а саме КП “Луч”, яка не була власником майна, що продано за договором. Власником є саме організація орендаторів орендного підприємства „Завод „Луч”, що підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2004р. у справі №8/14. В якості правових підстав задоволення позову позивач посилається на ст.ст. 16, 658 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 48 Закону України „Про власність”.

          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.05.2006р. у справі № 31/367 (32/203) визнано недійсним також свідоцтво про право власності на об’єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Павлоград, вул. Горького,145 за КП „Луч”, що видане Палоградською міською радою 13.04.2001р. за №73.

Згідно ст.48 Цивільного кодексу УРСР, яка діяла на час укладення оскаржуваного договору,  недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону, в частині другій містить положення, згідно з яким по недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

За ч.1 ст.145 цього ж Кодексу, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передано власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

           Аналогічним чином врегульовано ці питання в ст.388 Цивільного кодексу України.

           Отже, суд обґрунтовано та правомірно відмовив в позові, пославшись на те, що позивач невірно обрав спосіб захисту порушеного права, оскільки порушене право підлягає захистові не шляхом визнання договору купівлі-продажу недійсним, а шляхом пред’явлення віндикаційного позову.

           Доводи апеляційної скарги з посиланням на ст.48 Закону України “Про власність” не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.            

           Таким чином, підстав для скасування рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

           Керуючись ст.99,101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

суд –

           ПОСТАНОВИВ:

           Рішення господарського Дніпропетровської області від 29.06.2006р. у справі №25/84 залишити без змін, а апеляційну скаргу організації орендарів орендного підприємства „Завод „Луч” -  без задоволення.

           Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий                                                                           В.Г.Головко

Судді                                                                                       Л.В.Чоха

                                                                                               

                                                                                                          О.В.Чус