Справа № 22Ц-3165/11Головуючий в суді першої інстанції:АНТОНЮК В.В.

Категорія:      19  Доповідач: Сорока Л. А.

                   АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                            УХВАЛА

                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03.11.2011 м. Вінниця

колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Сороки Л.А.

Суддів: Нікушина В.П., Копаничук С.Г.

При секретарі: Чернаті В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 20 вересня 2011р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за невиконання договірного зобов’язання, -

                                         В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 04.05.2011р. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за невиконання договірного зобов’язання посилаючись на те, що 02.03.2008р. він передав відповідачеві 32 000 доларів США для того, щоб останній в період з 02.03.2008р. до 17.01.2011р. придбав на користь позивача обладнання для виробництва тротуарної плитки, налагодив виробництво плитки, оформив на позивача документи на право власності на виробничий комплекс з виробництва тротуарної плитки, залишки коштів повернув позивачеві. У разі виконання цього договору, що був укладений в усній формі, ОСОБА_3 мав отримувати 50% доходів від виробництва плитки.

Виходячи з того, що між ним та ОСОБА_3 був укладений договір будівельного підряду та вважаючи, що відповідач свої зобов’язання не виконав, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача на його користь збитки, завдані невиконанням зобов’язань в сумі переданих коштів 32 000 доларів США, що складає 161,6 тисяч гривень, 75144 грн. збитків завданих інфляцією, 3% річних від простроченої суми за користування коштами у розмірі 14713 грн., а також судові витрати в сумі 5820 грн.

Рішенням суду від 20.09.2011р. в позові ОСОБА_2 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача адвокат ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити. Скаржник посилається на те, що суд неповно з’ясував обставини по справі, допустив порушення норм матеріального та процесуального права і виніс неправильне рішення. Зокрема, скаржник посилається на те, що суд безпідставно прийшов до висновку, що сторони уклали між собою договір підряду, тоді як між ними існував договір будівельного підряду, умови якого відповідачем не виконані. До цієї апеляційної скарги приєднався ОСОБА_5.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За правилами статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав суду жодного доказу того, що між ним та відповідачем укладався договір будівельного підряду, який відповідно до вимог, зазначених у статті 208 ЦК України, повинен укладатись в письмовій формі.

Надана ОСОБА_2 розписка (а/с 8) свідчить про те, що ОСОБА_3 отримав від позивача 32 тисячі доларів США для придбання тротуарної плитки. Ніяких інших даних, які б підтверджували факт укладання сторонами договору будівельного підряду ОСОБА_2 не надано.

Оскільки відповідач не заперечував, що отримані від позивача кошти в сумі 32 тисячі доларів США, вкладені ним в придбання обладнання для виробництва тротуарної плитки, а також в налагодження виробництва цієї продукції, суд дійшов правильного висновку, що між сторонами був укладений договір підряду. Суд вірно зазначив, що договір укладений з порушенням вимог закону, оскільки вчинений не в письмовій, а в усній формі (порушено вимоги ст. 203, ст. 208 ЦК України).

Суд детально перевірив пояснення ОСОБА_3 про те, що він закупив необхідне обладнання для випуску тротуарної плитки, змонтував його та передав ОСОБА_2 Факт закупівлі ОСОБА_3 обладнання для виготовлення тротуарної плитки та налагодження виробництва підтвердили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Ці ж свідки пояснили, що син позивача ОСОБА_5 займався реалізацією готової продукції. Це також підтверджено даними, які містяться в газеті «RIA» (№32 (836) від 12.08.2009р.), де вказаний номер мобільного телефону сина позивача ОСОБА_5 в оголошенні про продаж тротуарної плитки. Цього не заперечив допитаний судом в якості особи, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 (син позивача).

Окрім того, ОСОБА_3 надав суду рахунки, товарні чеки, акти та накладні на загальну суму 160678,57 грн., які свідчать про те, що він купив, зібрав та передав позивачу на протязі 2007-2008 років змонтовану лінію для виробництва тротуарної плитки.

В судовому засіданні ОСОБА_5 не заперечував, що обладнання по виробництву тротуарної плитки знаходиться на території ТОВ «Меридіан-Авто», засновником якого є ОСОБА_2

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивач не довів свої позовні вимоги, а тому відмовив в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначається, що суд не вирішив питання про розірвання договору будівельного підряду та не вирішив питання про відшкодування витрат на правову допомогу, оплачених позивачем адвокату ОСОБА_4

З такими доводами апеляційної скарги колегія суддів не погоджується.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, з посиланням на статті 875, 877 ЦК України, чітко мотивував причини, з яких не визнав правовідносини, що склались між сторонами, договором будівельного підряду.

Питання щодо розподілу судових витрат між сторонами регулюється ст. 88 ЦПК України. За правилами цієї статті судові витрати суд присуджує тій стороні, на користь якої ухвалено рішення. Оскільки суд відмовив ОСОБА_2 в задоволенні позову, то судові витрати на його користь судом не стягувались. А тому, апеляційна скарга і в цій частині задоволенню не підлягає.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

          Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

                                                    У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 до якої приєднався ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 20 вересня 2011 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: