Справа №  22-а-1536/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.  

Категорія 70( 10.3.1)                                                  Доповідач в 2-й інстанції:   Мацей М. М.  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

                    головуючого- судді Мацея М.М.,

                    суддів: Курій Н.М., Павлишина О.Ф.,

                    при секретарі  Колодці М.І.,

у відсутності сторін, розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 19 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії дітям війни, -

                                                       в с т а н о в и л а:

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 19 листопада 2009 року позов задоволено частково. Поновлено пропущений строк звернення до суду, визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачці щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09.07.2007року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року. Зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09.07.2007року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року визначену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З такою постановою суду не погодився відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків.

Сторони у справі в судове засідання не з’явилися, тому відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до Положень про Пенсійний фонд України, про управління ПФУ в районах, містах і районах у містах, управління забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Отже, управління є належним відповідачем, оскільки зобов’язане було і без звернення пенсіонера (дитини війни) здійснювати перерахунок та виплату підвищення до пенсії після прийняття Конституційним Судом України 09.07.2007 року рішення про неконституційність положень Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», що призупинили дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та рішення від 22.05.2008 року про неконституційність положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо порядку підвищення до пенсії дітям війни та відновлено їх право на підвищення пенсії до 30 % мінімальної пенсії за віком.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»такий застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Отже, при визначенні розміру підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»повинен застосовуватися розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Поновлення порушених прав позивачки з точки зору вимог Конституції України (ст.ст.8, 19, 22), не може залежати від фінансового становища відповідача та його неналежного фінансування з бюджету.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, в редакції, що діяла на час подачі даного позову –22.01.2009 року, для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

В запереченні на позов відповідач просив застосувати наслідки, передбачені ст. 100 КАС –відмовити в задоволені позовних вимог, внаслідок пропуску строку звернення до суду (а.с. 19).

Згідно з позовними вимогами, ОСОБА_2 зазначає по суті одну причину пропуску строку звернення до суду, а саме –запізніле отримання із преси інформації про рішення Конституційного Суду України, якими відновлено права, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак незнання законів не може вважатися поважною причиною пропуску строку для звернення до суду, тому постанова суду в частині задоволення вимог поза річним строком звернення до суду підлягає скасуванню та слід ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволені позовних вимог за пропуском строку звернення до суду.           

Керуючись Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення” Закону України „Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 02.12.2010 р. № 2748-VI, ст.ст.195, 198 ч.1 п.2, 202 ч.1 п.2, 205 ч.2, 207, 254 КАС України колегія суддів,-                                                                                                                                

                                                          п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Сокальському у районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Сокальського районного суду Львівської області від 19 листопада 2009 року в частині задоволення вимог ОСОБА_2 про зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в Сокальському районі Львівської області нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 09.07.2007року до 31.12.2007 року визначену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»скасувати та ухвалити нову в цій частині, якою відмовити в задоволенні цих вимог за пропуском строку звернення до суду. В решті постанову суду залишити без змін.  

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції –Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                 

                     Судді: