У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Лавренюка М.Ю., |
|
суддів |
Селівона О.Ф., Колесника М.А., |
|
|
|
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 1 листопада 2005 року.
Зазначеним вироком суду
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
двічі судимий, останнього разу
7.06.1999 р. за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140,
ч. 2 ст. 81, ст. 208 КК України, з урахуванням
змін, внесених постановою суду від 30.09.2002 р.
на 6 років позбавлення волі; 30.09.2002 р. звільнений
умовно - достроково на 1 рік 23 дні,
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2 743 грн. 45 коп.; ОСОБА_3 - 180 грн.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 1 листопада 2005 року вирок змінено: постановлено виключити з обвинувачення ОСОБА_1 епізод викрадення майна ОСОБА_2 на суму 743 грн. 45 коп. у зв'язку із недоведеністю його участі у вчиненні зазначеного злочину та стягнення на користь ОСОБА_2 відповідних сум.
Дії ОСОБА_1 по епізоду крадіжки майна ОСОБА_3 перекваліфіковано з ч. 3 на ч. 2 ст. 185 КК України і призначено йому за цим законом 2 роки 6 місяці позбавлення волі.
У решті вирок залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 2 грудня 2004 року проник у приміщення магазину “ІНФОРМАЦІЯ_2”, що в АДРЕСА_1, звідки викрав майно ОСОБА_2 на загальну суму 743 грн. 45 коп.
9 грудня 2004 року близько 20 год. ОСОБА_1, під час розпивання спиртних напоїв в помешканні ОСОБА_4, таємно викрав з кишені піджака ОСОБА_3 гроші у сумі 180 грн., а також годинник потерпілого вартістю 15 грн., спричинивши ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 195 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до безпідставного його засудження за крадіжку, котрої він не вчиняв. Твердить, що суд вийшов за межі пред'явленого досудовим слідством обвинувачення та засудив його за крадіжку майна ОСОБА_3, по якій досудове слідство не проводилося. При цьому, зазначає, що крадіжку майна ОСОБА_3 він не вчиняв, вказуючи на те, що її вчинили інші особи, а до нього на досудовому слідстві застосовувалися недозволені методи слідства. Просить скасувати судові рішення, а справу направити на нове розслідування.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд, змінивши вирок суду, вийшов за межі пред'явленого йому обвинувачення безпідставні і спростовуються матеріалами справи
Як убачається із матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, в саме, вчиненні крадіжок майна ОСОБА_2 з магазину у ніч на 2 грудня 2004 р., та майна потерпілого ОСОБА_3 по епізоду від 9 грудня 2004 року .
Вироком суду, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні вказаних крадіжок і засуджено за інкримінованим йому досудовим слідством законом.
Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією засудженого, дійшов обґрунтованого висновку, що висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_2 від 2.12.2004 року не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються лише на визнанні вини обвинуваченим під час досудового слідства, що не знайшло свого підтвердження сукупністю інших доказів. У зв'язку із цим, апеляційний суду змінив вирок суду, виключивши із обвинувачення епізод крадіжки майна ОСОБА_2 за недоведеністю вини ОСОБА_1 та перекваліфікував дії засудженого на ч. 2 ст. 185 КК України.
При цьому, обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення майна у потерпілого ОСОБА_3, за кваліфікуючою ознакою повторність, апеляційною інстанцією визнано доведеним, із цим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.
Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчинені крадіжки майна ОСОБА_3, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на зібраних у справі доказах, яким суд дав належну оцінку відповідно до вимог ст. 67 КПК України в їх сукупності.
Апеляційним судом ретельно перевірялися доводи засудженого щодо непричетності його до зазначеної крадіжки і висновок суду з цього приводу належно мотивований в ухвалі суду.
Що стосується тверджень засудженого про те, що при проведенні досудового слідства до нього застосовувалися недозволені методи слідства, то вони були предметом ретельної перевірки апеляційним судом і обґрунтовано визнані такими, що мають на меті уникнення відповідальності за вчинене.
Відповідно до установлених судом фактичних обставин справи, з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією, дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.
Даних про порушення норм кримінально-процесуального чи матеріального закону, які б могли були підставою для скасування чи зміни судових рішень не встановлено.
З урахуванням викладеного, підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, не має.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.
судді:
Лавренюк М.Ю. Колесник М.А. Селівон О.Ф.