"22" листопада 2011 р.                                                                                               Справа №2-342/11

                                                               РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 листопада 2011 р.                 Ленінський районний суд м. Харкова

у складі:

головуючого Лазарєва А.В.,

секретаря Клименко О.О.,

за участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-ї особи: орган опіки та піклування адміністрації Ленінського району Харківської міської ради, відділ у справах неповнолітніх адміністрації Ленінського району Харківської міської ради про виселення, -

                                                        ВСТАНОВИВ:

     9 червня 2008 р. до Ленінського районного суду м. Харкова звернулася ОСОБА_2 з позовом, в якому просила виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5 разом із неповнолітніми дітьми з домоволодіння №5а по вул.. Гиївській в м. Харкові, мотивуючи тим, що зазначене домоволодіння належить їй на праві приватної власності, а відповідачі вселилися самовільно / а. с. 3-4/.

     22 січня 2009 р. позивачка уточнила свої вимоги. Просила, крім раніше вказаних нею відповідачів виселити і ОСОБА_3, посилаючись на те, що вони самовільно зайняли належне їй домоволодіння. / а. с. 43 –44/.

      12 січня 2011 р. позивачка звернулася із заявою про залишення без розгляду її вимог стосовно виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5 разом із неповнолітніми членами родини / а. с. 155/.

      Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від  19 січня 2011 р. був залишений без розгляду позов ОСОБА_2 в частині виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, 1996 р. н., ОСОБА_6, 1998 р. н., ОСОБА_7, 2008 р. н./ а. с. 161/.

      Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2011 р. у відповідності до п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України була залишена без розгляду зустрічна позовна заява ОСОБА_3 про визнання правомірним її права користування і проживання у спірному домоволодінні, яка надійшла до суду 29 червня 2010 р. / а. с. 109 –113/.

      Таким чином, у провадженні суду залишилася справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення.

      У судове засідання  з»явилися: позивачка, її представник, відповідачка ОСОБА_3 та представник 3-ї особи - органу опіки та піклування адміністрації Ленінського району Харківської міської ради.

      Представник 3-ї особи, відділу у справах неповнолітніх адміністрації Ленінського району Харківської міської ради просить розглянути справу за його відсутності. При винесенні рішення покладається на розсуд суду / а. с. 92/.

      Приймаючи до уваги, що представник 3-ї особи, про час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, суд, керуючись ст.. 169 ЦПК України, вирішив розглянути справу за відсутності представника 3-ї особи.

      У судовому засіданні 19 січня 2011 р.  позивачка і її представник позовні

вимоги підтримали і дали пояснення аналогічні позовній заяві.

      Відповідачка проти задоволення позову про її виселення заперечувала. Вона стверджувала, що являється співмешканкою  ОСОБА_8, довгий час проживала разом з ним у належному  ОСОБА_8 домоволодінні по вул.. Гіївській, 5а. В цьому ж будинку жила і її дочка ОСОБА_4 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 і неповнолітніми дітьми. У 2007 р. їй стало відомо, що  домоволодіння ОСОБА_8 продано ОСОБА_9, його двоюрідною сестрою, за оформленою від імені ОСОБА_8 довіреністю іншій двоюрідній сестрі  ОСОБА_2. Зазначена довіреність і договір купівлі-продажу  домоволодіння являються незаконними, оскільки ОСОБА_8 являється недієздатним внаслідок психічного захворювання. Після того, як їй стало відомо про продаж домоволодіння, вона і ОСОБА_8 неодноразово зверталися до суду з позовами про визнання зазначеної довіреності  і договору купівлі –продажу домоволодіння недійсними. У домоволодінні вона проживає на законних підставах, а тому просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову про її виселення / а. с. 162 –164/.

     У наступне судове засідання, 22 листопада 2011 р., ОСОБА_3 не з»явилася, надавши у день засідання до канцелярії суду заяву з проханням відкласти розгляд справи у зв»язку з її захворюванням. До заяви ОСОБА_3 додала ксерокопію виписки з амбулаторної карти, згідно якої вона 21 листопада  2011 р. направлена до 1 МКЛ  на стаціонарне лікування гіпертонічної хвороби 2 ст. / а. с. 176 –177/.

     Обговоривши із учасниками процесу подальший порядок розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки, виходячи з вимог ст.. ст..157, 169 ЦПК України.

      Згідно ст.. 157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більше як на 15 днів.

      У відповідності до п.1 і 2 ч. 1 ст. 169  ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача у разі відсутності  відомостей про вручення судової повістки, а також у разі першої неявки в судове засідання відповідача оповіщеного у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

      У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд в силу ч. 4 ст. 169 ЦПК України, вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів.

     Тобто у разі повторної неявки відповідача, повідомленого належним чином, незалежно від причини / у тому числі у зв»язку з хворобою/, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

      Із матеріалів справи видно, що відповідачка, будучи належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи не з»явилася  у судове засідання  22 листопада 2010 р. / а. с. 138, 143/ і повторно 22 листопада 2011 р. / а. с. 175-178, 182 –185/. Крім цього, відповідачка, якій у відповідності до ст.. 74 ЦПК України були направлені повістки –повідомлення, їх не отримала та не з»явилася до суду 5 липня та 6 жовтня 2010 р.

/ а. с. 124 –125, 134 –135, 141 –142/

       Приймаючи до уваги, що відповідачка повторно не з»явилася у судове засідання, будучи належним чином повідомленою, а також  те, що відкладання розгляду справи порушує вимоги ст.. 157 ЦПК України про строки розгляду справи, суд  вважає необхідним закінчити розгляд справи за відсутності  відповідачки.

    У судовому засіданні 22 листопада 2011 р. позивачка і представник позивачки пояснили, що  до будинку №5а по вул.. Гиївській, який раніше належав її двоюрідному брату ОСОБА_8, скориставшись тим, що він страждає психічним захворюванням, самовільно вселилися ОСОБА_4, дочка  ОСОБА_3, разом із своїм чоловіком ОСОБА_5, та неповнолітніми дітьми. Потім туди ж вселилася і ОСОБА_3. На прохання залишити домоволодіння вони не реагували. З метою захиститися  від ОСОБА_3 і членів її родини у 2007 р.  за довіреністю ОСОБА_8 вказане домоволодіння було продано їй , тобто позивачці.  ОСОБА_8 доводиться їй  двоюрідним братом, він не має родини. За домовленістю, після продажу ОСОБА_8 залишився проживати у домоволодінні і вона зобов»язалася захищати його інтереси. Вона стала звертатися до різних інстанцій і до суду з приводу виселення ОСОБА_5 і ОСОБА_3.

Під час розгляду справи судом ОСОБА_5 разом із неповнолітніми членами родини виселилися добровільно, після чого за її заявою суд залишив без розгляду її вимоги про їх виселення. ОСОБА_3 виселятися відмовляється. ОСОБА_3 вводить суд в оману стосовно того, що вона доводиться ОСОБА_8  співмешканкою. ОСОБА_3 ніколи не була співмешканкою ОСОБА_8, а вселилася до нього з метою захвату домоволодіння. У теперішній час ОСОБА_3 у будинку проживає одна, нікого туди не впускає, а  ОСОБА_8 живе у не пристосованому для житла підсобному приміщенні.

     Представник 3-ї особи, органу опіки та піклування, позовні вимоги підтримала. Із пояснень представника органу опіки і піклування виходить, що ОСОБА_3 ніякого відношення до домоволодіння №5а по вул.. Гиївській не має. Вона зареєстрована у однокімнатній квартирі АДРЕСА_1, де має 2 квартири.  Там, крім неї, зареєстрована її дочка ОСОБА_4 разом із неповнолітніми дітьми. Вони потребують поліпшення житлових умов, а тому, скориставшись відсутністю ОСОБА_8, який у той час знаходився у лікарні, вселилися до нього в будинок по вул.. Гиївській, 5а. ОСОБА_3 не являється співмешканкою ОСОБА_8 і ніколи нею не була. Коли ОСОБА_8 знаходився у лікарні його не відвідала.

Представник органу опіки та піклування також пояснила, що вона особисто разом із співробітником прокуратури з метою перевірки приходила до ОСОБА_8

/ вул.. Гиївська,5а/. ОСОБА_3 їм двері не відчинила. У теперішній час ОСОБА_3 одна живе у житловому  будинку і туди нікого не впускає. ОСОБА_8 мешкає у підсобному приміщенні, що розташоване збоку будинку і має окремий вхід, де раніше знаходилися вугілля. Це приміщення не пристосовано для житла. В ньому немає вікон, стоїть лише   диван. У  житловому будинку відсутній природний газ, електричество відрізано.    

     Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

     Житловий будинок з надвірними будівлями по вул.. Гиївській, №5а повністю належить позивачці ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу від 16 серпня 2007 року

/ а. с. 5-6/.  

     У зазначеному домоволодінні проживає  ОСОБА_3, яка зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_2, де, крім неї, зареєстровано ще 9 осіб

/ а. с. 7, 150-151/.     

     Позивачка просить виселити ОСОБА_3, як незаконно проживаючу у  належному їй домоволодінні.

       В силу ст.. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ / майно/, яке вона здійснює  відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

       Відповідно ст.. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд.

       Згідно ст.. ст.. 321, 391 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може  протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

       Права власника житлового будинку визначені ст.. 383 ЦК України та ст.. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання та проживання інших осіб і розпоряджатися житлом на власний розсуд.

      У відповідності до ст.. ст.. 10, 60 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

     В обґрунтування своїх вимог позивачка надала суду договір купівлі-продажу, витяг з реєстру, згідно яких вона являється власницею домоволодіння №5а по вул.. Гиївській в м. Харкові.

      Документів чи інших доказів, які б  надавали право проживати, володіти чи користуватися спірним домоволодінням відповідачкою не представлено.

     Виходячи з того, що  спірне домоволодіння являється власністю позивачки, але там проживає відповідачка, проти чого позивачка  заперечує і наполягає на її виселенні, суд вважає необхідним виселити відповідачку із належного позивачці домоволодіння №5а по вул.. Гиївській в м. Харкові, оскільки відповідачка порушує права позивачки на користування, володіння і розпорядження її майном.

      На підставі викладеного, керуючись ст.. ст.. 10, 70, 212 –215 ЦПК України, ст.. ст.. 316, 319, 321, 383 391 ЦК України, ст.. 150 ЖК України, суд, -           

                                                         ВИРІШИВ:

         Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю.

         Виселити ОСОБА_3 з домоволодіння №5а по вул.. Гіївській в м. Харкові.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення.

          Особи, які брали участь в розгляді справи, але не були присутні під час проголошення судового рішення можуть оскаржити рішення в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня отримання його копії.

                      Суддя                                                                А.В. Лазарєв