У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 22 червня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2004 року, яким

                            ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1

ніде не працював, судимості не мав,

засуджений:

–   за ч. 2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі.

         Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3   7734 грн. 77 коп. матеріальної та 20000 грн. моральної шкоди.

         Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 травня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 змінений, виключено з нього посилання суду на деякі обтяжуючі вину ОСОБА_1 обставини, які не передбачені законом, а у решті - вирок залишений без зміни.

         ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 1.11.2002 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на літній площадці кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2” по АДРЕСА_1, в процесі сварки з ОСОБА_3, умисно наніс йому удар кулаком у скроньову ділянку голови, внаслідок чого той впав.

         Щоб позбавити ОСОБА_3 можливості встати і вчинити опір, ОСОБА_1 ногами наніс по голові та тулубу ОСОБА_3 численні удари, заподіявши останньому закриту черепно-мозкову травму: перелом кісток склепіння черепу, з крововиливами під м'яку мозкову оболонку, які ускладнилися двохсторонньою фібрінозно-гнойною бронхопневмонією, тобто заподіяв йому  тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.

         У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 посилаються на те, що засудженому в судових дебатах не було надано слова для виступу, чим було порушене його право на захист; що тілесні ушкодження від яких настала смерть ОСОБА_3 були одержані останнім від падіння та що висновки судово-медичної експертизи про те, чим були заподіяні тілесні ушкодження ОСОБА_3 є суперечливими і не мають доказового значення, оскільки експерт не попереджався про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, у зв'язку з чим просять судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

         Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та ознайомившись з доводами касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав. Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, ґрунтується на зібраних у справі доказах, досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом.

         Посилання у  касаційних скаргах на те, що заподіяні тілесні ушкодження, від яких настала смерть ОСОБА_3, були  одержані ним від падіння та що висновки судово-медичних експертиз по цьому питанню є суперечливим і не мають доказового значення є необґрунтованими, оскільки вони були детально досліджені та відхилені районним та апеляційним судами, висновки яких колегія суддів вважає об'єктивними та належно оціненими.

         З матеріалів справи також вбачається, що постановою слідчого Комунарського райвідділу міліції м. Запоріжжя від 28.ІХ.2002 року була призначена судово-медичних експертиза трупа ОСОБА_3, яку проводив експерт Запорізького бюро судово-медичної експертизи Купрін В.В. і який був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385, 386 КК України. (а.с. 81 т. 1).

         Попереджений він був про кримінальну відповідальність і при проведенні додаткової судово-медичної експертизи, а також у судовому засіданні 19 грудня 2003 року (а.с. 88 т. 1, 205-206 т. 2). За таких обставин посилання на те, що висновки судово-медичних експертиз не мають доказового значення, є необґрунтованими.

         Безпідставними є також посилання у касаційній скарзі на те, що засудженому ОСОБА_1у суді першої інстанції  під час проведення судових дебатів не надавалося слово для свого захисту.

         З протоколу судового засідання видно, що після виступу в судових дебатах адвоката ОСОБА_4, підсудному ОСОБА_1було надано слово, у якому він висловив свою думку про його винність у вчиненому злочині та про те, як треба вирішувати цивільний позов, а після цього було надано слово його захиснику ОСОБА_5(а.с. 209 т. 2).

         Що стосується виступів з репліками прокурора та захисника ОСОБА_5, то вони проведені відповідно до вимог ст. 318 КПК України, оскільки бажання виступити з ними виявили тільки ці учасники судового процесу.

         За таких обставин колегія суддів не вбачає передбачених ст. 398 КПК України підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_1 та керуючись ст. 394 КПК України,   

у х в а л и л а:

         У задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1, та захисника ОСОБА_2 відмовити.

С у д д і:

Редька П.І.,                     Кияшко  А.Я.                   Кривенда О.В.,