Справа №  2-203/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 листопада 2011 р.                                                                                      м.Шахтарськ

          Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі :

головуючого -судді Угорчука В.В.,

при секретарі Прокоп'євій О.М.,

за участю позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,  перекладача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому  засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог – Шахтарська міська рада, про встановлення земельного сервітуту, про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, суд

                                                        в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту та про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, вказуючи, що проживає в житловому будинку № 15-б по вул. Горноспасательна в м. Шахтарську, який розташований на земельній ділянці, на котрій розміщені вигрібна яма та туалет, до яких двічі на рік потрібен під’їзд спеціалізованого автомобіля.

На суміжній земельній ділянці розташований будинок відповідача ОСОБА_2 № 15 по вул. Горноспасетельній, а також розміщені надвірні будівлі з порушенням санітарних і протипожежних норм та правил забудови, затіняють її земельну ділянку.

Просить встановити земельний сервітут на право проїзду транспортним засобом двічі на рік через земельну ділянку № 15 по вул. Горноспасетельній, якою користується відповідач, на земельну ділянку № 15-б по вул. Горноспасательній, якою користується вона; зобов’язати відповідача знести кухню Б, сарай В, а також туалет і прибрати сміттєво-гнійну купу (сміттєзбірник).

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги і пояснила, що до її земельної ділянки відсутній проїзд спеціалізованого автомобіля для очистки туалету і вигрібної ями. Також відповідач з порушенням санітарних та будівельних норм звів на своїй земельній ділянці в безпосередній близькості від її будівель кухню, сарай і туалет, біля яких утворив сміттєзбірник, що створює їй незручність.

Відповідач ОСОБА_2 з позовом не погодився і пояснив, що його будівлі зареєстровані в бюро технічної інвентаризації, тобто зведені з дотриманням всіх існуючих правил, а будівлі на земельній ділянці, якою користується позивачка, збудовані значно пізніше від його будинку та інших споруд. Крім того, до двору позивачки є заїзд для автомобілів, яким вона не користується. З урахуванням його заперечень просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог – Шахтарська міська рада, просила розглянути справу без участі її представника.

На підставі наданих особами, які беруть участь у справі, та  досліджених судом доказів встановлені наступні обставини і вияснені відповідно до них правовідносини.

Цивільно-процесуальним законодавством України передбачено наступне.

Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 60 та частина 3 статті 10 Цивільно-процесуального кодексу України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина 1 статті 11 ЦПК України).

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). При цьому встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Згідно з приписами ст. 100 ЗК України земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Статтею 404 Цивільного кодексу України та статтею 99 ЗК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Перевіркою наданих суду сторонами доказів встановлено наступне.

Позивачка ОСОБА_1 08 січня 2002 року  отримала свідоцтво про право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 Спадкове майно складалось, зокрема,  з житлового будинку А з надвірними спорудами: кухнею Б, сараєм В, розташованого в місті Шахтарську по вул. Горноспасательна, 15-б, розміщеного на земельній ділянці державного фонду (а.с.7).

Відповідач ОСОБА_2 22 грудня 1983 року отримав свідоцтво про право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 Спадкове майно  складалось з житлового будинку А-1 з надвірними спорудами: кухнею і сараєм, розташованого в місті Шахтарську по вул. Горноспасательна, 15 і розміщеного на земельній ділянці  площею 479 кв.м. (а.с.25).

Зазначені свідоцтва підлягали державній реєстрації. Видане ОСОБА_2 свідоцтво зареєстроване в БТІ за реєстром № 565 від 23.12.1983 р., про що свідчать відмітки на цьому документі.

Згідно з рішенням Шахтарського міськвиконкому № 535\2 від 20.12.1989 р. ОСОБА_2 надано право на перебудову будинку № 15 по вул. Горноспасательній в м. Шахтарську. У відповідності до акту приймання індивідуального домоволодіння, даних технічного паспорта, свідоцтва про право власності на житловий будинок (а.с.24, 26-27, 45) відповідач ОСОБА_2 є власником з 04.01.1994 р. житлового будинку Аж з надвірними спорудами: сараями В і Д, кухнею Б, гаражем Е, вбиральнею Ж.

Позивачка ОСОБА_1 не надала суду доказів тому, що її право власності на нерухоме майно відповідним чином зареєстроване і що вона набула право власності або користування земельною ділянкою у відповідності до положень ст. 125 ЗК України.

Однією з підстав для відмови в задоволенні позовної вимоги про встановлення сервітуту суд вважає відсутність у позивачки документів, які посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, оскільки ст. 99 ЗК України передбачає право вимоги встановлення сервітуту власником або землекористувачем земельної ділянки. Без виділу в натурі на місцевості земельних ділянок та визначення їх меж вирішення питання про встановлення земельного сервітуту неможливе.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 98 ЗК України земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він установлений, а ст. 401 ЦК України вказує, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна   для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

З наданої позивачкою копії плану присадибної ділянки встановлено, що до земельної ділянки, яку вона використовує, прокладено проїзд з вул. Д.Бєдного шириною 3,7 м. і довжиною 19,8-21,7 м. (а.с.4). Таким чином, позивачка має змогу задовольнити свою потребу в проїзді спеціалізованим вантажним автомобілем до земельної ділянки без обмеження прав відповідача.

Відповідач пояснив, що позивачка загородила цей проїзд. Сама ж позивачка зазначила, що цей проїзд значно вужчий, ніж 3,7 м., і не передбачає можливості проїзду вантажним автомобілем, тому що відповідач нібито самовільно зайняв частину цього проїзду. Тим не менш, позивачка ОСОБА_1 з відповідним негаторним позовом про усунення перешкод в користуванні цим проїздом до суду не зверталась.

З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Вирішуючи спір щодо іншої позовної вимоги, суд зважає на наступне.

У відповідності до  положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Правила добросусідства закріплені ст. 103 ЗК України, в силу якої власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, коли власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Статтею 39 вказаного Кодексу передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Позивачка ОСОБА_1 всупереч положенням ст. ст. 11, 60 ЦПК України не надала суду доказів порушення відповідачем ОСОБА_2 її прав у користуванні нерухомим майном та земельною ділянкою, а саме тому, що ним утворено сміттєзбірник та зведено господарські будівлі з порушенням санітарних і протипожежних норм та правил забудови, зокрема, з порушенням п.п. 3.2 а*, 3.25*, 3.30, 3.31 ДБН-360-92, а також п.п. *2.9.,  * 2.13. ДБН 79-92 "Житлові будинки для індивідуальних забудовників України".

Як зазначено судом вище, індивідуальне домоволодіння, зведене ОСОБА_2, прийняте в експлуатацію  15.12.1993 року і при цьому не відмічено невідповідностей до затвердженої технічної документації, інших порушень правил будівництва (а.с.23-24). Протилежне позивачкою ОСОБА_1 не доведено.

Позивачці роз’яснене судом право надання доказів шляхом проведення відповідної експертизи, але вона цим правом не скористалась.

Враховуючи викладене, суд також відмовляє в задоволенні і цієї позовної вимоги.

На підставі ст. ст. 98, 99, 103 Земельного кодексу України, ст. ст. 391, 404 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 208, 213-215 ЦПК України, суд

                                                                     в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту, про усунення перешкод в користуванні житловим будинком.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області на протязі 10 днів з дня проголошення.

Суддя                                                                                                                 Угорчук В.В.