У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 червня 2006 року                                                                                                                                                                                            м. Київ

Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України в складі:

Головуючого - Бондарєва В.В., суддів - Дриги М.Д. і Волкова О.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні касаційне подання помічника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону на вирок військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 7 липня 2005 року та ухвалу військового апеляційного суду Південного регіону від 2 березня 2006 року в кримінальній справі стосовно ОСОБА_1,

в с т а н о в и л а :

Вироком суду колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1

капітана    ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого п. “б” ст. 254-2 КК України  (в редакції 1960 року), виправдано у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Ухвалою військового апеляційного суду Південного регіону вирок суду першої інстанції залишено без змін, а подану на вирок апеляцію помічника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону області  - без задоволення.

Судом встановлено, що органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у перевищенні військовою посадовою особою влади у формі застосування насильства щодо підлеглого.

Відповідно до обвинувального висновку, командир роти матеріально-технічного забезпечення  військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_1, являючись за своєю посадою та військовим званням начальником рядового ОСОБА_2, будучи незадоволеним несвоєчасним виконанням свого розпорядження, 5 січня 1999 року близько 8-ї години в канцелярії роти МТЗ в/ч НОМЕР_1 завдав ОСОБА_2 по одному удару рукою в шию та ногою в бік. Крім того, в період 5-6 березня 1999 року, обурений нетактовною поведінкою ОСОБА_2, завдав йому удар долонями рук по вухах, спричинивши розрив барабанної перетинки правого вуха, тобто тілесне ушкодження середньої тяжкості.

В результаті судового слідства суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зібраними по справі доказами вина ОСОБА_1 у застосуванні у січні та березні 1999 року насильства до підлеглого ОСОБА_2, а також заподіянні йому тілесного ушкодження середньої тяжкості, не доведена, оскільки, як встановлено судом, висновки органів досудового слідства суперечили фактичним обставинам справи, показання ОСОБА_2 були визнані недостовірними, а згідно з висновком повторної судово-медичної експертизи неможливо відповісти на питання про посттравматичний чи запалювальний характер перфорації барабанної перетинки правого вуха ОСОБА_2. У зв'язку з цим суд першої інстанції на підставі ч. 4 ст. 327 КПК України ОСОБА_1 виправдав, а апеляційний суд залишив постановлений по справі виправдувальний вирок без змін.

В касаційному поданні прокурор, який приймав участь у розгляді справи у судах першої та апеляційної інстанцій, просить вирок та ухвалу апеляційного суду скасувати у зв'язку з грубим порушенням вимог кримінального та кримінально-процесуального закону, однобічністю та неповнотою судового слідства та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Дриги М.Д., вивчивши матеріали справи, колегія суддів Військової судової колегії вважає, що передбачені законом підстави для призначення справи до розгляду в касаційній інстанції, зазначені у ст. 398 КПК України, відсутні.

Встановлення фактичних обставин справи проведено судом з дотриманням всіх процесуальних вимог.  Висновки суду про відсутність в діях підсудного ОСОБА_1 складу інкримінованого йому злочину грунтуються на сукупності досліджених в судовому засіданні достовірних та достатніх доказів, яким у вироку надано відповідну оцінку.

Що стосується викладених в касаційному поданні посилань державного обвинувача на порушення військовим місцевим судом вимог статей 368, 369 КПК України, то ними не можуть обгрунтовуватись  підстави для скасування або зміни судових рішень в касаційному порядку, оскільки перевірка відповідності висновків суду фактичним обставинам справи не належить до повноважень суду касаційної інстанції, крім того, зазначеними нормами встановлюються підстави для скасування або зміни вироку апеляційним судом. Постановлений же по даній справі вирок суду першої інстанції за результатами апеляційного розгляду був залишений без змін.

У зв'язку з викладеним колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України визнає, що судові рішення по справі постановлені з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального закону, є законними та обґрунтованими, а тому вважає за необхідне вирок військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 7 липня 2005 року та ухвалу військового апеляційного суду Південного регіону від 2 березня залишити без зміни, а касаційне подання - без задоволення.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України

у х в а л и л а :

В задоволенні касаційного подання помічника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону на вирок військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 7 липня 2005 року та ухвалу військового апеляційного суду Південного регіону від 2 березня в кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді :

     В.В. Бондарєв                                         М.Д. Дрига                                          О.Ф. Волков