Справа№ 1806/2-2756/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17.10.2011року місто Суми
Ковпаківський районний суд міста Суми в складі: головуючого – судді Рунова В.Ю., при секретарі – Дегтяренко В.М., за участю позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представника відповідача – Козупиці О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми цивільну справу за позовом Вільної професійної спілки працівників ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» в інтересах ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Сумське машинобудівне науково-виробничого об’єднання ім. М.В.Фрунзе» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
Вільна профспілка працівників ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» звернулася до суду з вказаним позовом в інтересах ОСОБА_1 та свої вимоги мотивує тим, що остання працювала розподілювачем робіт 4-го розряду у відповідача, наказом від 31.03.2011 р. № 3166/ВК звільнена у зв’язку із скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України, не зважаючи на відмову профспілки у наданні згоди на її звільнення. Вважаючи, що при звільненні ОСОБА_1 порушено її трудові права, профспілка просила визнати наказ про звільнення незаконним, поновити ОСОБА_1 на роботі та стягнути на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Крім того, незаконним звільненням з роботи ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, яка полягала в душевних стражданнях внаслідок неправомірного звільнення та тривалої відсутності джерел для існування, погіршення стану здоров’я. Розмір моральної шкоди оцінює у 1000 грн.
В судовому засіданні представник Вільної профспілки працівників ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» Козупиця О.М. позовні вимоги не визнав і свої заперечення обґрунтував тим, що позивач був звільнений з додержанням вимог чинного законодавства. У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці підприємства наказом № 249 від 20.12.2010 р. встановлено порядок реорганізації. 28.01.2011р. відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП ОСОБА_1 була ознайомлена з вказаним наказом та її повідомлено про наступне вивільнення. Виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, у наданні згоди на її звільнення необґрунтовано відмовив, а тому наказом № 3166/ВК від 31.03.2011 р. позивач був звільнений по п. 1 ст. 40 КЗпП. При звільненні ОСОБА_1 досліджувалося переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Позивач не відповідає вимогам щодо кваліфікації, які пред'являються до розподілювачів робіт 4 розряду (відсутня відповідна професійно-технічна освіта), неодноразово допускала помилки в роботі, мала найнижчу кваліфікацію та продуктивність праці серед розподілювачів робіт 3-4 розряду цеху № 51. Вказує, що кожний структурний підрозділ підприємства є унікальним і відрізняється спеціалізацією та номенклатурою продукції, що випускається, тому неможливо порівнювати кваліфікацію та продуктивність праці у межах професії розподілювач робіт по всьому підприємству. Вважає, що позивач не надала доказів заподіяння їй моральної шкоди, тому у позові просять відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2., позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Козупиці О.М., дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованим і такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 працювала в ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» з 30.07.1975 р., зокрема з 01.06.1991 р. в цеху № 51 розподілювачем робіт 4 розряду, була членом Вільної профспілки працівників ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе». Наказом №3166/ВК від 31.03.2011 р. ОСОБА_1 звільнена з 31.03.2011 р. без згоди «Вільної професійної спілки працівників ВАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе»» по п.1 ст.40 КЗпП України в зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати згідно ст.44 КЗпП України (а.с. 5, 6,7,9).
Позивач має звання «Ветеран-фрунзенець», «Ветеран інструментального цеху», які присвоюються за умови, коли працівник є взірцем в праці, має високі трудові показники та бездоганні показники трудової дисципліни, має 35-річний безперервний стаж роботи на підприємстві (а.с.117-118).
З метою скорочення невиробничих затрат та оптимізації виробництва, виходячи з норм керованості персоналу ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» видало наказ № 429 від 20.12.2010 р. 28.01.2011р. позивач попереджена про наступне вивільнення (а.с.5, 76).
Листом № 23/11 від 15.03.2011 р. Вільна профспілка працівників ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» попередньої згоди на звільнення позивача не надала у зв’язку з тим, що остання має почесні звання «Ветеран-фрунзенець», «Ветеран інструментального цеху», а також не маючи можливості іншим чином перевірити дотримання роботодавцем ст.42 КЗпП України (а.с.11,74).
Відповідно до штатного розпису робочих інструментального цеху № 51, станом на 01.06.2010р. передбачено 7 одиниць розподільників робіт 3-4 розряду, а станом на 01.03.2011 р. - 5 одиниць (а.с.80-81). Протягом 2011 р. відповідач надав Сумському міського центру зайнятості інформацію про вакантні посади, зокрема і розподілювача робіт по підприємству (а.с.70 - 72).
Згідно зі ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності штату у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі мають працівники з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці порівняно з іншими працівниками, які займають таку саму посаду або виконують таку саму роботу на підприємстві, а не лише в тому структурному підрозділі, в якому виконував або займав посаду працівник, що вивільняється.
В порушення ч. 1 ст.42 КЗпП України відповідач, звільнивши позивача, залишив на роботі працівників аналогічної спеціальності з нижчими розрядами, а отже й кваліфікацією, що підтверджується наданим самим відповідачем списком працівників, при цьому не надавши допустимих засобів доказування відносно того, що продуктивність цих осіб вище ніж у позивача (а.с.32-37).
Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про невідповідність позивача вимогам щодо кваліфікації та відсутність у останньої професійно-технічної освіти, оскільки ОСОБА_1 закінчила професійно-технічне училище та має кваліфікацію фрезерувальника 3-го розряду (а.с.113).
Крім того, слід зазначити, що позивач до дисциплінарної відповідальності не притягувалася, хоча двічі допустила помилки при виконанні свої посадових обов’язків, про що свідчать відповідні накази №69 від 09.02.2011р. та №117 від 16.03.2011р., але вказані порушення допущенні вже після попередження про її наступне вивільнення (а.с.39,40).
Наведені дані свідчать про те, що в основу рішення профспілки покладені заслуговуючи на увагу конкретні обґрунтування, чим спростовуються доводи відповідача про необґрунтовану відмову профспілкового органу в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
Відповідно до роз'яснення п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
З огляду на вимоги ст.ст. 42, 43 КЗпП України, не можна визнати законним розірвання трудового договору з позивачем.
Таким чином, порушене відповідачем право позивача підлягає захисту – наказ № 3166/ВК від 31.03.2011 р. по ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» про звільнення з роботи слід визнати незаконним, а ОСОБА_1 - поновити на посаді розподілювача робіт 4 розряду цеху № 51 з 31.03.2011 р.
З урахуванням строку вимушеного прогулу на користь позивача на підставі ст. 235 КЗпП України слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Середньомісячний заробіток позивача становив 1965,35 грн. (а.с.31), при звільненні ОСОБА_1 виплачено вихідну допомогу у розмірі 1965,35 грн. та отримано від Сумського міського центру зайнятості 5904,11 грн. доходу. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненою середній заробіток у сумі 4952,02 грн. ((1965,35 х 6 міс. = 11792,10 + 11 роб. днів жовтня х 93,58 грн. = 1029,38 грн.) - 5904,11 грн. - 1965,35 грн.)., з наступним відрахуванням всіх необхідних платежів та податків при видачі грошової суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У суду не викликає сумніву та обставина, що втративши роботу, позивач зазнала хвилювань, страждань, чим їй була заподіяна моральна шкоди, яка з урахуванням всіх обставин справи визначається судом у розмірі 200 грн.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 66,52 грн. (49,52 грн. за вимогами майнового характеру та 17,00 грн. за вимогами немайнового характеру), та витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214 ЦПК України, ст.ст. 40 ч.1 п.1, 42, 43, 233-234 КЗпП України, суд ,-
в и р і ш и в:
Позов Вільної професійної спілки працівників ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.
Наказ № 3166/ВК від 31.03.2011 р. по ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «Сумське машинобудівне науково-виробничого об’єднання ім. М.В.Фрунзе» про звільнення з роботи ОСОБА_1 - визнати незаконним.
Поновити ОСОБА_1 на посаді розподілювача робіт 4 розряду цеху № 51 ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Сумське машинобудівне науково-виробничого об’єднання ім. М.В.Фрунзе» з 31.03.2011 р.
Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Сумське машинобудівне науково-виробничого об’єднання ім. М.В.Фрунзе» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 березня 2011 року по 17 жовтня 2011 року у розмірі 4952,02 грн., з наступним відрахуванням всіх необхідних платежів та податків при видачі грошової суми.
Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Сумське машинобудівне науково-виробничого об’єднання ім. М.В.Фрунзе» на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 200 грн.
Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Сумське машинобудівне науково-виробничого об’єднання ім. М.В.Фрунзе» на користь держави 66,52 грн. судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги подано не було.
Суддя В.Ю. Рунов