У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 червня  2006 року                                                                                                                             м. Київ

Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України в складі :

Бондарєва В.В. - головуючого, Волкова О.Ф., Дриги М.Д.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок військового місцевого суду Ужгородського гарнізону від 5 жовтня 2005 року та ухвалу військового апеляційного суду Західного регіону від 2 грудня 2005 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком суду військовослужбовця військової частини НОМЕР_1

молодшого сержанта               ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 2 ст. 424 КК України, тобто у перевищенні військовою службовою особою влади, що виразилось у застосуванні насильства щодо підлеглого, та на підставі зазначеної статті із застосуванням ст. 69, 60 КК України засуджено до арешту строком на 6 місяців з відбуттям покарання на гауптвахті Західного територіального управління Військової служби правопорядку.

Судом встановлено, що злочин був вчинений за таких обставин. 31 липня 2005 року біля 15 години 15 хвилин в приміщенні світлиці в/ч НОМЕР_1 командир відділення взводу технічного обслуговування в/ч НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_1, являючись за своїм військовим званням начальником для рядового ОСОБА_2, завдав йому п'ять ударів кулаком в обличчя, в результаті чого ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у виді закритого перелому кісток носа без зміщення уламків, перелому медіальної стінки лівої орбіти, гематома повік, забій правого ока, вегетативно-судинна нестійкість, у зв'язку з чим потерпілий в період з 31 липня по 17 вересня 2005 року перебував на стаціонарному лікуванні у військовому шпиталі.

Крім того, судом задоволено цивільний позов прокурора та стягнуто з засудженого на користь військового шпиталю в/ч НОМЕР_2    680 гривень, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого,  та частково, у розмірі 1000 гривень, задоволено цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Військовий апеляційний суд Західного регіону за результатами розгляду апеляції потерпілого залишив вирок суду першої інстанції без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить вирок суду скасувати, призначивши ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, та стягнути з засудженого 40 000 гривень на відшкодування матеріальної, моральної та фізичної шкоди своєму здоров'ю.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Дриги М.Д., вивчивши матеріали кримінальної справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів Військової судової колегії вважає, що касаційна скарга є необгрунтованою, передбачені у ст. 398 КПК України підстави для скасування або зміни вироку відсутні.

Як вбачається з вироку суду та матеріалів справи, суд визначив засудженому міру покарання у повній відповідності до встановлених ст. 65 КК України загальних засад призначення покарання. Суд обгрунтовано прийняв до уваги, злочинні дії ОСОБА_1 були спровоковані самим потерпілим.  За наявності встановлених по справі інших обставин, що пом'якшують покарання, якими суд визнав щире каяття засудженого, позитивні характеристики з місця служби та проживання до призову, важкий сімейний стан, суд правомірно застосував ст. 69 КК України та перейшов до не зазначеного у санкції ч. 2 ст. 424 КК України більш м'якого покарання у виді арешту. Підстав вважати призначене покарання таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, немає.

Що стосується вимог потерпілого про стягнення з засудженого 40 тисяч гривень на відшкодування заподіяної вчиненням злочину шкоди, то вони є необгрунтованими. Як правильно зазначено в ухвалі військового апеляційного суду Західного регіону, цивільний позов ОСОБА_2 розв'язано вірно, з дотриманням принципів розумності та справедливості, а у випадку проведення додаткового лікування потерпілий вправі звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів визнає, що судові рішення по справі постановлені з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального закону, є законними та обґрунтованими, а тому вважає за необхідне вирок військового місцевого суду Ужгородського гарнізону від 5 жовтня 2005 року та ухвалу військового апеляційного суду Західного регіону від 2 грудня 2005 року залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України

у х в а л и л а :

В задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 на вирок військового місцевого суду Ужгородського гарнізону від 5 жовтня 2005 року та ухвалу військового апеляційного суду Західного регіону від 2 грудня 2005 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді :

               Бондарєв В.В.                                           Дрига М.Д.                                          Волков О.Ф.