ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
12.10.06р. | Справа № А38/299-06 |
за позовом Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ
до Громадської організації футбольного клубу „Сталь”, м. Дніпродзержинськ
про стягнення заборгованості в сумі 26391, 89 грн.
Суддя Бишевська Н.А.
Секретар судового засідання Бикова А.О.
Представники:
Від позивача: Кондратова Т.В., дор. № 03-06/02 від 05.01.2006 року
Від відповідача: Решетняк Л.М., дор. в справі
СУТЬ СПОРУ:
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –позивач) звернулося з позовом до Громадської організації футбольного клубу „Сталь”, м. Дніпродзержинськ (далі –відповідач) і просить суд стягнути заборгованість в сумі 26391, 89 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у 2005 році не забезпечив працевлаштування інвалідів на підприємстві, що тягне за собою нарахування штрафних санкцій відповідно до вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що його підприємство є неприбутковою організацію і не має на меті отримання прибутку. У зв’язку з цим відповідач вважає, що спірні штрафні санкції не повинні нараховуватися до нього.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд
В с т а н о в и в :
Відповідач подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, в якому зазначив середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу 37 чол., серед яких працює 0 інвалідів, а всього на підприємстві згідно з вимогами Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” повинно працювати 1 інвалід. У зв’язку з цим позивачем, враховуючи визначений у даному Звіті відповідачем фонд середньорічної заробітної плати штатного працівника, самостійно нараховані штрафні санкції в сумі 26391,89 грн. з розрахунку за 1 нестворене (незайняте) робоче місце для інваліда.
Згідно з наданими відповідачем документами вбачається, що підприємство відповідача є неприбутковою організацією. Це підтверджується довідкою з ЄДРПОУ, рішенням внесення підприємства до реєстру неприбуткових організацій, установ від 19 грудня 2005 року.
Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
В постанові Верховного суду України від 15.01.2003 року по справі № 4292/1-36 викладено правову позицію, згідно якої в разі відсутності у підприємства облікового прибутку за звітний період стягнення штрафних санкцій на підставі ст. 20 Закону України „Про основу соціальної захищеності інвалідів в Україні” не допускається.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).
Відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. N 1434, у складі Мінпраці діє Фонд соціального захисту інвалідів.
Пунктом 3 цього Положення передбачено, що одним з основних завдань Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідно до пп. 3 п. 4 та пп. 3 п. 5 зазначеного Положення Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами сум штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів та проводити перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що відповідальність за незабезпечення вказаних нормативів несуть керівники підприємств.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Суд зазначає, що позивачем не наведено жодних обставин про те, що органами працевлаштування направлялися до відповідача інваліди для працевлаштування, а також не наведено фактів відмови відповідача в їх працевлаштуванні.
У зв’язку з цим суд , приймаючи до уваги специфіку діяльності відповідача, неприбутковість організації, та зазначені вище обставини, не вбачає правових підстав для застосування та стягнення заявлених штрафних санкцій.
У зв’язку з викладеним позов задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
В позові відмовити.
Рішення набуває чинності по закінченню 10-ти денного строку з моменту підписання рішення, оформленого у відповідності зі ст.84 ГПК України.
Суддя Бишевська Н.А.