Справа № 2-1804/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2011 року                                                     Суворовський районний суд

                                                                                                     м. Херсона

У складі:   

Головуючого –судді Гонтар Д.А.

При секретарі           Решетнікової В.Ю.

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 діючого від імені ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа –приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

           Позивач  звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що його довіритель перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 та набули спільно квартиру АДРЕСА_1, що зареєстрована тільки за ОСОБА_3. 27 березня 2009року остання уклала договір купівлі-продажу квартири без отримання згоди чоловіка, просив суд  договір купівлі-продажу квартири від 27.03.2009 р. визнати недійсним як такий, що був укладений  без письмової згоди чоловіка.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник позовні вимоги визнали повністю просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність, зазначив що відповідачка мала право розпоряджатися своєю частиною майна.

 Представник третьої особи  позов не визнав просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

                   Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

                   Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 14.10.1978 р. перебувають у зареєстрованому шлюбі та проживають спільно, що сторонами не заперечувалось.

Відповідно до матеріалів інвентарної справи №80111 за відповідачкою  як члена житлово-будівельного кооперативу на підставі довідки про повне внесення пайового внеску було оформлене право власності на квартиру АДРЕСА_1 з видачею свідоцтва про право власності від 07.10.2004року.

         27.03.2009р між відповідачами був укладений та нотаріально посвідчений оспорюваний у справі договір купівлі-продажу, предметом якого була квартира  АДРЕСА_1.

         Як вбачається повідомлення наданого нотаріусом, на укладання даної угоди згода позивача у будь-якій формі не отримувалася.        

         Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. (частина 2 статті 372 ЦК України)

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частин 2,3 статті 65 СК України При  укладенні договорів одним із подружжя вважається,  що він діє за згодою другого з подружжя.  Дружина,  чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого,  що укладений другим із подружжя без її,  його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів,  які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної  реєстрації,  а  також договорів  стосовно  цінного  майна,  згода другого з подружжя має бути подана письмово. В той же час, частки у спільному майні членів подружжя є рівними.

Враховуючи, що квартира  АДРЕСА_1 була придбана відповідачем під час перебування в шлюбі з позивачем, за спільні кошти подружжя, суд приходить до висновку, що вона є спільною сумісною власністю  подружжя.

Отже, на момент укладення договору  купівлі-продажу квартири, вона не мала права самостійно, без згоди чоловіка, розпоряджатися на власний розсуд даною квартирою.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Разом з тим,  ст. 217. ЦК України встановлює правові наслідки недійсності окремих частин правочину, а саме: недійсність окремої частини  правочину  не  має  наслідком недійсності  інших  його  частин і правочину в цілому,  якщо можна припустити,  що правочин був би вчинений і без включення до  нього недійсної частини.

Як  роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови № 9 від 6.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» 9. Згідно  зі статтею 217 ЦК ( 435-15 ) правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі  частини й обставини справи свідчать про те,  що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У  цьому разі відповідно до статті  217  ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.

Також, слід звернути увагу на наступне, відповідно до статті 67 СК України  

Дружина,  чоловік  мають  право  укласти  з  іншою  особою договір  купівлі-продажу,  міни,  дарування,  довічного  утримання (догляду), застави щодо своєї частки у  праві  спільної  сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

Позовна заява подавалася до суду з підстав відсутності згоди іншого члена подружжя на укладання правочину. Суд розглядає справи в межах позовних вимог.

Отже, суд приходить до висновку, про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалене рішення, пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

        Керуючись постановою   Пленуму Верховного Суду України  № 9 від 6.11.2009р.  «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,  ч.1 ст.203, ст.ст. 215,216,217, ч.3 ст.368,369, ЦК України, ст.ст.60,65,67, СК України,  ст.ст. 10,11, 60, 88,  209,  214-215,  ЦПК України, суд

                                                                   В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 діючого від імені ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа –приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним –задовольнити частково.

           Визнати договір купівлі-продажу квартири  АДРЕСА_1 затверджений приватним нотаріусом за №656 від 27.03.2009р. –недійсним в 1\2 частині.

        Стягнути з відповідачів на користь  позивача судові витрати в сумі 74 грн. з кожного.

       В інших позовних вимогах –відмовити.

         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до   апеляційного суду  Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

СуддяД. О. Гонтар