ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.03.2008

Справа №2-8/256-2008А

За позовом – Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління»,
м. Ялта

До відповідача – КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації», м. Ялта

Треті особи: 1) Виконавчий комітет Ялтинської міської ради, м. Ялта

2) Санаторій «Чорномор’є», Служби Безпеки України, м. Київ

3) Верховна Рада України, м. Київ

4) Верховна Рада Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь

Про спонукання до виконання певних дій.

Головуючий суддя Чумаченко С.А.

Секретар Ярилова О.С.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Руденко В.П., пред-к за дов. №2326 від 11.12.2007 року.

Від відповідача – не з’явився

Від третіх осіб: 1) Койков Д.Г., пред-к за дов. №02.9-2/19 від 16.01.2006 року.

2) Літвінова В.В., пред-к за дов. №626 від 20.12.2007 року, Ромашка М.В., пред-к за дов. №72 від 30.01.2008 року.

3) не з’явився

4) Сидоренко О.В., пред-к за дов. №28-43/347 від 21.05.2007 року.

     Сутність спору: позивач, Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» звернувся до Господарського Суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача Комунального підприємства «Ялтинське бюро технічної інвентаризації», за участю третіх осіб Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, та Санаторію «Чорномор’є» СБ України, просить зобов’язати Комунальне підприємство «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» виключити з Реєстру права власності санаторію «Чорномор’є» (розділу Реєстру про нерухоме майно і розділу Реєстру про право власності на нього) протизсувні та берегозахисні споруди санаторію «Чорномор’є» у складі бетонних бун, бетонних підпірних стін, бетонних майданчиків, замощення бетонне та гравійне (щебеневий пляж), загальною довжиною 415 метрів по береговій смузі.

Ухвалою Господарського Суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2008 року до участі у даній справі, в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучені Верховна Рада України та Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Третя особа, Верховна Рада України представила пояснення по справі відповідно до яких просить розглянути справу без участі свого представника.

Справа слуханням відкладалась, в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 150 Кодексу Адміністративного Судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –  

ВСТАНОВИВ:

11.03.1959 року Рішенням №73 Виконавчого комітету Ялтинської міської ради «Про затвердження меж та розмірів земельної ділянки, відведеного КДБ при Раді Міністрів СССР під будівництво санаторію» вирішено встановлені відділом землеустрою Кримського обласного Управління сільського господарства, межі земельної ділянки, відведеного Комітету Державної Безпеки при Раді Міністрів СССР, під будівництво санаторію в Лівадійській селищній раді, погоджені зі суміжними землекористувачами в безперечному порядку затвердити. Видати Комітету Державної Безпеки при Раді Міністрів СССР акт на право постійного користування землею, в затверджених даним рішенням межах на площі 17.08га.

05.11.1971 року Робочою комісією, призначеною Наказом №467 по Кримському обласному відділу комунального господарства від 05.11.1971 року складений Акт приймання в експлуатацію, робочою комісією закінченого будівництвом першого пускового комплексу берегоукріпних споруд санаторію «Чорномор’є, відповідно до якого встановлено, що всі роботи по будівництву берегоукріпних споруд першого пускового комплексу санаторія «Чорномор’є» виконані у відповідності з проектом, будівельними нормами та правилами, та вирішено пред’ялені до приймання морські берегоукріпні споруди в санаторії «Чорномор’є» вважати прийнятими в експлуатацію з загальною оцінкою якості виконаних робіт «добре».

29.05.1972 року Робочою комісією, призначеною Наказом №191 по Кримському обласному відділу комунального господарства від 26.05.1972 року складений Акт здачі – приймання в експлуатацію робочою комісією закінченого будівництвом другої черги берегоукріпних споруд санаторію «Чорномор’є», відповідно до якого встановлено, що всі роботи по будівництву берегоукріпних споруд другої черги санаторію «Чорномор’є» виконані у відповідності з проектом, будівельними нормами та правилами, та вирішено пред’явлені до приймання берегоукріпні споруди санаторію «Чорномор’є» вважати закінченими та прийнятими в експлуатацією з загальною оцінкою якості виконаних робіт «добре».

13.06.1992 року Рішенням №45, 10-ї сесії 21-го скликання Лівадійської селищної ради «Про затвердження меж землекористування санаторію «Чорномор’є» та видачі Держакту нового зразка» вирішено зокрема підтвердити право користування санаторієм «Чорномор’є» на загальній площею 18,46га, в тому числі: ділянка А – основна територія з пляжною зоною – 18,28га, ділянка Б – водоохоронна територія з ємкостями зберігання води – 0,18га. Видати санаторію «Чорномор’є» Державний Акт на право постійного користування землею загальною площею 17,04га..

24.12.1993 року Лівадійською селищною радою Санаторію «Чорномор’є» Служби Безпеки України» виданий Державник Акт Серії КМ на право постійного користування землею, площею 17,04гектарів в межах згідно з планом користування.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №3.

16.10.2001 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради, Санаторію «Чорномор’є» на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №238 від 14.04.1994 року видано Свідоцтво №867 про право власності на будівлі та споруди згідно якого, Виконавчий комітет Ялтинської міської ради АР Крим засвідчує, що будівлі та споруд санаторію «Чорномор’є», що розташовані в смт Лівадія, по вул. Виноградна, 12 належить Державі в особі Верховної Ради України на праві державної власності, та в цілому складається з нежилих споруд.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до внесених Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим №444-3/03 від 19.02.2003 року змін до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №982-2/2000 від 15.02.2000 року, був затверджений Перелік берегозахисних і протизсувних споруд, які належать Автономній Республіці Крим, та які знаходяться на балансі Кримського республіканського протизсувного управління, згідно Додатку 3, та відповідно до пункту 17, якого визначено, що до складу берегозахисних і протизсувних споруд, які належать Автономній Республіці Крим входять берегозахисні і протизсувні споруди санаторію «Чорномор’є».

Крім того, Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» посилається на Акт інвентаризації берегоукріпних споруд складеного 25.09.2003 року комісією, яка створена відповідно до розпорядження Ялтинського міського голови №173-р від 09.06.2003 року, згідно до якого зазначено, що майнова приналежність протизсувних та берегоукріпних споруд санаторію «Чорномор’є» встановлена, яка власність Автономної Республіки Крим, та знаходиться на балансі ДП «Кримське протизсувне управління».

Суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню за наступними підставами.

Встановлено, що згідно Актів №12 та №15 приймання в експлуатацію, робочою комісією закінченого будівництвом комплексу берегоукріпних споруд санаторію «Чорномор’, спірне майно було збудовано в період з 05.11.1971 року по 29.05.1972 року.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Земельного Кодексу  УРСР, залежно від  цільового  призначення кожної земельної ділянки, наданої   в   користування,   землекористувачі   мають   право   в установленому порядку: зводити  житлові,  виробничі,  культурно-побутові  та інші будови і споруди;      

Відповідно до Рішення №73 Виконавчого комітету Ялтинської міської ради «Про затвердження меж та розмірів земельної ділянки, відведеного КДБ при Раді Міністрів СССР під будівництво санаторію» від 11.03.1959 року вирішено встановлені відділом землеустрою Кримського обласного Управління сільського господарства, межі земельної ділянки, відведеного Комітету Державної Безпеки при Раді Міністрів СССР, під будівництво санаторію в Лівадійській селищній раді, погоджені зі суміжними землекористувачами в безперечному порядку затвердити. Видати Комітету Державної Безпеки при Раді Міністрів СССР акт на право постійного користування землею, в затверджених даним рішенням межах на площі 17.08га.

13.06.1992 року Рішенням №45, 10-ї сесії 21-го скликання Лівадійської селищної ради «Про затвердження меж землекористування санаторію «Чорномор’є» та видачі Держакту нового зразка» вирішено зокрема підтвердити право користування санаторієм «Чорномор’є» на загальній площею 18,46га, в тому числі: ділянка А – основна територія з пляжною зоною – 18,28га, ділянка Б – водоохоронна територія з ємкостями зберігання води – 0,18га. Видати санаторію «Чорномор’є» Державний Акт на право постійного користування землею загальною площею 17,04га..

24.12.1993 року Лівадійською селищною радою Санаторію «Чорномор’є» Служби Безпеки України» виданий Державник Акт Серії КМ на право постійного користування землею, площею 17,04гектарів в межах згідно з планом користування.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №3.

Рішення №73 Виконавчого комітету Ялтинської міської ради «Про затвердження меж та розмірів земельної ділянки, відведеного КДБ при Раді Міністрів СССР під будівництво санаторію» від 11.03.1959 року та Рішення №45, 10-ї сесії 21-го скликання Лівадійської селищної ради «Про затвердження меж землекористування санаторію «Чорномор’є» та видачі Держакту нового зразка» від 13.06.1992 року не скасовані та ніким не визнані недійсними.

В свою чергу, згідно робочого проекту Реконструкція берегоукріпних споруд санаторію «Чорномор’є» від 1982 року,  кошторисів на ремонт пляжних споруд Санаторію «Чорномор’є» від 18.03.1987 року погодженого начальником Кримського ВСО КДБ полковником Рабінковим Я.І., робочого проекту Реконструкція берегоукріпних споруд санаторію «Чорномор’є» від 1999 року, судом встановлено, що будівництво спірного майна здійснювалось саме за рахунок грошових коштів Санаторій «Чорномор’є», Служби Безпеки України.

Між тим, на підставі  п. 9 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001р  № 01-8/98р «Про деякі  приписи  законодавства, яке регулює питання, пов'язані зі здійсненням права власності і його захистом» основним критерієм законності володіння майном  визначено  джерело фінансування.  

10.06.1994 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим зареєстровано юридичну особу Кримське Республіканське підприємство «Протизсувне управління», про що видано свідоцтво Серії А00 №633299 про державну реєстрацію юридичної особи.

Відповідно до п.1.1. Статуту Кримського Республіканського підприємства  «Протизсувне управління», затвердженого 25.06.2007 року Міністром будівельної політики і архітектури АР Крим В.І. Ніколом, та погодженого 27.06.2007 року Головою Фонду Майна АР Крим Ю.В. Шиміним, Кримське Республіканське підприємство «Протизсувне управління» входить до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, знаходиться у сфері управління Міністерства будівельної політики і архітектури Автономної Республіки Крим, що є органом управління майном. Кримське Республіканське підприємство «Протизсувне управління» є правонаступником державного підприємства «Кримське республіканське протизсувне управління».

25.09.2003 року комісією, яка створена відповідно до розпорядження Ялтинського міського голови №17 складнений Акт інвентаризації берегоукріпних споруд згідно до якого зазначено, що майнова приналежність протизсувних та берегоукріпних споруд санаторію «Чорномор’є» встановлена, яка власність Автономної Республіки Крим, та знаходиться на балансі ДП «Кримське протизсувне управління».

Між тим, відповідно до п.7 Роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності», знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності.  Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на  балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно  не  втрачає статусу державної власності. Баланс підприємства (організації)  є  формою  бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна  та  обсягу  фінансових зобов'язань  на  конкретну  дату.  Баланс  не  визначає  підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

В свою чергу, відповідно до переліку розташованих на території Автономної Республіки Крим підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належать до сфери управління міністерств, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади, що є додатком до Постанови №316 Кабінету Міністрів «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим» від 05.05.1995 року, до управління Служби Безпеки України віднесено Санаторій «Чорномор’є».

Як зазначено вище, позивач посилається на те, що згідно до п.17 Додатку 3 Переліку берегозахисних та протизсувних споруд, які належать АР Крим, та які знаходяться на балансі Кримського Республіканського підприємства «Протизсувне управління», затвердженого Постановою №982-2/2000 Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим» від 15.03.2000 року, з внесеними змінами згідно Постанови №444-3/03 від 19.02.2003 року, до складу берегозахисних і протизсувних споруд, які належать Автономній Республіці Крим входять берегозахисні і протизсувні споруди санаторію «Чорномор’є».

Суд зазначає, що Свідоцтво №867  про право власності на будівлі та споруди від 16.10.2001 року згідно якого, Виконавчий комітет Ялтинської міської ради АР Крим засвідчує, що будівлі та споруд санаторію «Чорномор’є», що розташовані в смт Лівадія, по вул. Виноградна, 12 належить Державі в особі Верховної Ради України на праві державної власності, та в цілому складається з нежилих споруд, було видане санаторію «Чорномор’є» до внесення 19.02.2003 року Постановою №444-3/03 Верховної Ради Автономної Республіки Крим змін до Постанови №982-2/2000 Верховною Радою Автономної Республіки Крим від 15.03.2000 року згідно з якими до складу берегозахисних і протизсувних споруд, які належать Автономній Республіці Крим входять берегозахисні і протизсувні споруди санаторію «Чорномор’є».  

Відповідно до Довідки приналежності будівель домоволодіння №б/н в с. Лівадія, Санаторій «Чорномор’є», зареєстрованих інвентарним бюро в реєстровій книзі під реєстровим №98, власником Санаторія «Чорномор’я» зазначено Державу в особі Верховної Ради України (СБУ) на підставі свідоцтва про право власності №867 від 16.01.2001 року виданого Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №238 від 14.04.1994 року.

Свідоцтво №867 про право власності на будівлі та споруди санаторію «Чорномор’є» від 16.10.2001 року ніким не визнано недійсним.

Згідно Довідки КП « Ялтинського бюро технічної інвентаризації» від 12.03.2008 року, реєстрація права державної власності на будівлі санаторію «Чорномор’є», розташованого за адресою: смт Лівадія, вул. Виноградна, 12 в цілому проведена на підставі свідоцтва про право власності №867 від 16.01.2001 року виданого Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради. В тому числі споруди по інвентарній справі №6024-М – форма №4: №4, 1, 7, 11, 14, 17, 25, 27, 407, 408,2,3,6,8,12,13,15,16,18,24,26,28.

Отже на момент винесення рішення протизсувні та берегозахисні споруди санаторію «Чорномор’є» у складі бетонних бун, бетонних підпірних стін, бетонних майданчиків, замощення бетонне та гравійне (щебеневий пляж), загальною довжиною 415 метрів по береговій смузі увійшли до інвентарної справи, та зареєстровано за Санаторієм «Чорномор’є» Служби Безпеки України.

Пунктом 1.4 Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом №7/5 Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 року визначено, що державна  реєстрація  прав  власності на нерухоме майно -  це внесення запису до Реєстру прав власності  на  нерухоме  майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ  за  місцезнаходженням  об'єктів  нерухомого майна на підставі правовстановлювальних  документів  коштом  особи, що звернулася до БТІ.

Відповідно до п.1.5. Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом №7/5 Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 року, право власності на нерухоме майно підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Відповідно до п.9 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» підставою для   державної  реєстрації  прав,  що  посвідчують виникнення,  перехід,  припинення речових прав на нерухоме  майно, обмежень цих прав, є зокрема свідоцтво про право власності на будівлю  (частину  будівлі), споруду.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд вважає що всі наявні в матеріалах справи документи та обставини справи вказують на право власності на спірне майно саме Санаторія «Чорномор’є», Служби Безпеки України, а отже підстави щодо протиправності внесення КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» до Реєстру права власності санаторію «Чорномор’є» (розділу Реєстру про нерухоме майно і розділу Реєстру про право власності на нього) протизсувні та берегозахисні споруди санаторію «Чорномор’є» у складі бетонних бун, бетонних підпірних стін, бетонних майданчиків, замощення бетонне та гравійне (щебеневий пляж), загальною довжиною 415 метрів по береговій смузі, відсутні.   

Отже, позивачем не виконанні вимоги п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та
ч.1 ст. 71 Кодексу Адміністративного Судочинства України, щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов’язок щодо доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку позивача, в іншу чергу відповідач надав докази якими підтвердив обставини на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ч. ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні 19.03.2008 року оголошена вступна та резолютивна частині постанови.

     Повний текст постанови підписано 24.03.2008 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін,  керуючись 158, 159, 161, 162, 163,  ст.ст. Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Чумаченко С.А.