ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" жовтня 2006 р. Справа № 20/320-03
вх. № 6459/4-20
Суддя господарського суду Хотенець П.В.
при секретарі судового засідання Дуброва Н.О.
за участю представників сторін:
позивача - Бібік А.Т. 3-ї особи Скриннік І.А.. дов. від 01.03.2006 року відповідача - Казека Є.В., дов. № 15751 від 17.08.2006 року
розглянувши справу за позовом Спеціалізованої середньої загальноосвітньої школи I- III ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов при Вищому учбовому закладі "Міжнародний слов"янський Університет. Харків", м. Харків 3-я особа Харківська спеціалізована приватна школа I- III ступенів "Салтівське" Харківської області, м. Харків
до Управління комунального майна та приватизації Харківської міськоі Ради, м.Харків
про визнання недійсним розірвання договору оренди і зобов*язання до пролонгації договору оренди
ВСТАНОВИВ:
Розглядається вимога позивача про скасування розпорядження відповідача № 36 від 16 січня 2003 року "Про розірвання договору № 845 від 08 січня 1998 року "Спеціалізована середня загальноосвітня школа I- III ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов при Вищому учбовому закладі "Міжнародний слов"янський Університет. Харків"; зобов*язання відповідача розірвати договір схову від 24 лютого 2003 року нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. Ком. Убаревича, 36-Г з "Приватною спеціалізованою середньої загальноосвітньої школи I- III ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов гуманітарного профілю "Салтівське"; зобов*язання відповідача пролонгувати договір користування нежитловим приміщенням по вул. Ком. Убаревича, 36-Г, м. Харків зі "Спеціалізованою середньою загальноосвітньою школою I- III ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов при Вищому учбовому закладі "Міжнародний слов"янський Університет. Харків" № 845 від 08 січня 1998 року строком на п*ять років.
Позивач 15 вересня 2006 року надав суду доповнення до позовної заяви, в якому просить акт прийому-передачі основних фондів від 18 січня 2003 року скасувати. Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно пункту 6.2 договору № 845 від 08 січня 1998 року він має переважне право на продовження терміну дії договору, а також вказує, що відповідач при виданні розпорядження № 36 від 16 січня 2003 року про розірвання договору належним чином не перевірив повноваження колишнього директора навчального закладу Золочевської Т.А. та не звернув увагу на ті обставини, що лист про розірвання договору, надісланий відповідачу 09 січня 2003 року, тобто після закінчення терміну дії договору № 845 від 08 січня 1998 року, а тому відповідач порушив право позивача на продовження з ним договору і уклав з спеціалізованою приватною школою I-III ступенів "Салтівська" договір схову спірних нежитлових приміщень. Позивач також вважає безпідставними дії відповідача щодо оголошення конкурсу на право оренди спірних приміщень, оскільки ухвалою господарського суду Харківської області від 02 червня 2003 року управлінню комунального майна та приватизації Харківської міської ради та третім особам було заборонено проводити будь-які дії по відчуженню, в тому числі передачі в оренду нежитлових приміщень, які розташовані в м. Харкові, вул. Командарма Уборевича, 36-Г.
Представник третьої особи у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що договір про передачу нежитлового приміщення та майна в безкоштовне користування № 845 від 08 січня 1998 року, укладений між позивачем та відповідачем, припинив свою дію у зв’язку із закінченням строку, на який він був укладений. Доказом факту припинення договору є видання відповідачем на підставі акту приймання – передачі основних засобів від 08 січня 2003 року розпорядження № 36 від 16 січня 2003 року, яке підтверджує відсутність згоди відповідача на продовження з позивачем договору на наступний термін. Лист відповідача від 09 січня 2003 року № 217, на який посилається позивач як на підставу розірвання договору, не є відмовою від договору, оскільки останній припинив свою дію і зобов’язання сторін за цим договором були припинені їх належним виконанням, що відповідає приписам статті 216 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на час виникнення спірних відносин). Окрім того, третя особа вважає безпідставними посилання позивача на відсутність у колишнього директора навчального закладу Золочевською Т.А. повноважень, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт припинення трудових відносин (наказ про звільнення, акт приймання – передачі ділової документації, погодження органу управління освітою звільнення Золочевської Т.А., як це передбачено статтею 26 Закону України "Про загальну середню освіту"), а посилання позивача на постанову слідчого Московського РВ ХМУ УМВС Харківської області від 20 червня 2006 року має характер припущень, так як підставою для звільнення від доказування факту протиправних дій керівника навчального закладу може бути вирок суду з кримінальної справи, який позивачем до суду не надано.
Представник відповідач у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує і просить у їх задоволенні відмовити обґрунтовуючи заперечення тим, що в зв’язку із закінченням терміну дії договору № 845 від 08 січня 1998 року та приймаючи до уваги акт приймання – передачі майна між спеціалізованою середньою школою I-III ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов при ТОВ "Міжнародний Слов’янський університет. Харків" та управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради останнім було видано розпорядження № 36 від 16 січня 2003 року "Про розірвання договору передачі нежитлового приміщення та майна в безкоштовне користування № 845 від 08 січня 1998 року з спеціалізованою середньою загальноосвітньою школою I-III ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов при Вищому закладі освіти "Міжнародний Слов’янський університет. Харків". Оспорюване позивачем розпорядження було прийнято в межах повноважень управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, оскільки пунктом 3.10 Положення про управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19 червня 2002 року (IV сесія IV скликання) передбачено, що передача в безкоштовне користування об’єктів комунальної власності здійснюється на підставі рішення Харківської міської ради, а остання такого рішення не приймала. Відповідач у відзиві на позовну заяву також вказує на те, що з метою збереження спірного приміщення та майна у належному технічному стані, недопущення його руйнування між ним та третьою особою був укладений договір схову від 24 лютого 2003 року. Умови договору схову виконуються сторонами належним чином, спірна нежитлова будівля знаходиться у задовільному стані, а оскільки позивач не є стороною договору схову його вимоги про розірвання договору є необґрунтованими і суперечать статті 651 Цивільного кодексу України. Подальше використання об’єкта комунальної власності відповідач вважає за можливим тільки на умовах оренди.
У судовому засіданні 05 жовтня 2006 року було оголошено перерву до 12 жовтня 2006 року до 12 годин з метою виготовлення повного тексту процесуального документа.
Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовну заяву та просив її задовольнити, представника третьої особи, відповідача котрі заперечували проти цього, дослідивши докази по справі та давши їм оцінку, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
08 січня 1998 року між Фондом комунального майна Харківської міської ради (правонаступником якого є відповідач по справі) та Спеціалізованою середньою загальноосвітньою школою I-III ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов при товаристві з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Слов’янський університет. Харків" був укладений договір про передачу нежитлового приміщення та майна в безкоштовне користування № 845, предметом якого є безкоштовне користування нежитловими приміщеннями площею 3348,6 кв.м. та майном, розташованими за адресою: м. Харків, вул. Командарма Уборевича, 36-Г.
Право на укладення цього договору між сторонами було отримано на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 31 липня 1997 року № 605 "Про скорочення в мережі дошкільних закладів освіти", пунктом 6 якого було запропоновано представництву Фонду державного майна України в м. Харкові передати приміщення колишнього дитячого дошкільного закладу № 126 (вул. Ком. Уборевича, 36-Г) в безкоштовне користування терміном на 5 років міжнародному Слов’янському університету, а також на підставі розпорядження Фонду комунального майна Харківської міської ради № 8 від 08 січня 1998 року, яке є правонаступником представництва Фонду державного майна України в м. Харкові, виданого на виконання зазначеного рішення виконавчого комітету Харківської міської ради.
Пунктом 1.4 договору про передачу нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. Ком. Уборевича, 36-Г та майна в безкоштовне користування № 845 від 08 січня 1998 року було передбачено, що нежитлові приміщення та майно передаються в користування строком на п’ять років, а пунктом 5.1 договору визначено, що останній припиняє свою дію у разі закінчення строку, визначеного у пункту 1.3. Обов’язки користувача протягом 10 днів повернути майно по акту приймання – передачі після припинення дії договору були передбачені пунктом 3.1.7 цього договору.
Згідно статті 324 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції 1963 року) до договору безкоштовного користування майном застосовуються правила, передбачені статтями 257, 259, 260 цього Кодексу.
Статтею 260 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що у разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк.
Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує інша сторона договору. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення власника або орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Враховуючи закінчення встановленого договором № 845 від 08 січня 1998 року терміну його дії та підписання сторонами акту приймання – передачі основних засобів від 08 січня 2003 року, за яким майно було повернуто відповідачу, управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради було видано розпорядження № 36 від 16 січня 2003 року "Про розірвання договору передачі нежитлового приміщення та майна в безкоштовне користування № 845 від 08 січня 1998 року з спеціалізованою середньою загальноосвітньою школою I-III ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов при Вищому закладі освіти "Міжнародний Слов’янський університет. Харків". Дане розпорядження було видано в межах повноважень відповідача, передбачених Положенням про управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19 червня 2002 року (IV сесія IV скликання), а також з дотриманням вимог пп. 1 п. "а" статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яким передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо управління майном, яке належить до комунальної власності лише в межах повноважень, визначених відповідною радою.
Твердження позивача стосовно відсутності повноважень Золочевської Т.О. щодо підписання листа № 217 від 09 січня 2003 року не підтверджені належними доказами і спростовуються наступним.
Згідно статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Як вбачається із матеріалів справи (копія виписки з книги наказів з кадрових питань), наказом № 22-1 –К від 05 березня 2002 року Рибникова Г.П. була звільнена з посади директора школи, а наказом № 23-К від 06 березня 2002 року Золочевська Т.О. була призначена директором школи з 06 березня 2002 року.
Згідно статті 26 Закону України "Про загальну середню освіту" призначення на посаду та звільнення з посади керівника і заступників керівника приватного загальноосвітнього навчального закладу здійснює власник за погодженням з відповідним органом управління освітою.
Позивачем не надано доказів тому, що наказ № 23-К від 06 березня 2002 року, на підставі якого виникли трудові відносини з Золочевською Т.О., у встановленому законодавством порядку скасований або визнаний недійсним, відсутні і докази узгодження звільнення Золочевської Т.О. з посади керівника навчального закладу з відповідним органом управління освітою. Позивачем не надано також доказів тому, що починаючи з 09 грудня 2002 року Золочевській Т.О. не нараховувалась та не виплачувалася заробітна плата, а також не надано витребуваний ухвалою суду належним чином засвідчений акт приймання – передачі ділової документації від Золочевської Т.О. до призначеного іншого керівника навчального закладу чи іншої особи, необхідність складання якого при звільненні керівника передбачена пунктом 1.12 Інструкції з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах I-III ступенів, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 23 червня 2000 року № 240.
Посилання позивача на наказ ректора Вищого закладу освіти "Міжнародний Слов’янський університет. Харків" від 09 грудня 2002 року є безпідставним, оскільки в ньому мова йде про відсторонення Золочевської Т.О. від виконання обов’язків директора, а не про її звільнення, що свідчить про те, що дія трудового договору не припинена.
Лист № 217 від 09 січня 2003 року, підписаний керівником закладу Золочевською Т.О., не є відмовою від договору, так як в ньому мова йде про укладення договору нежитлових приміщень та майна з Українською Федерацією Спортивного танцю в зв’язку з тим, що договір № 845 від 08 січня 1998 року припинив свою дію.
Позивач не надав суду належні та допустимі докази тому, що Золочевська Т.О. в установленому законодавством порядку була звільнена з посади директора приватного навчального закладу, чим спростовуються твердження заявника про відсутність у Золочевською Т.О. повноважень щодо підпису станом на 09 січня 2003 року вихідної документації навчального закладу.
Необґрунтованим є посилання позивача також на постанову слідчого відділу Московського РВ ХМУ УМВС Харківської області від 20 лютого 2006 року, за якою Золочевська Т.О. притягнута в якості обвинуваченої, оскільки згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України підставою для звільнення від доказування є вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили. Вирок з кримінальної справи відносно Золочевської Т.О. на час розгляду судом цієї справи відсутній, а тому відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює зазначену постанову у сукупності з іншими доказами і матеріалами, залученими до матеріалів справи.
Пунктом 3.10 Положення про Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19 червня 2002 року (IV сесія IV скликання), визначено, що передача в безкоштовне користування об’єктів комунальної власності здійснюється цим органом відповідно до рішення Харківської міської ради. Отже, відповідач не є тим органом, яке має право самостійно без відповідного рішення власника майна - Харківської міської ради передавати майно юридичним або фізичним особам в безкоштовне користування. Ніяких рішень щодо передачі спірного майна в безкоштовне користування Харківською міською радою не приймалося, позивачем не надано доказів звернення із заявою для вирішення цього питання до власника майна – Харківської міської ради.
Згідно статті 161 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції 1963 року) зобов’язання повинні виконуватися сторонами належним чином та у встановлений термін згідно з договором. Статтею 216 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що зобов’язання припиняються їх виконанням, здійсненим належним чином.
Пунктом 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб’єктів. Об’єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб’єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об’єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
Таким чином, враховуючи, що зобов’язання сторін за договором про передачу нежитлових приміщень та майна № 845 від 08 січня 1998 року були припинені їх належним виконанням, нежитлові приміщення по вул. Ком. Уборевича, 36-Г у м. Харкові та майно були повернуті позивачем відповідачу за актом приймання – передачі, видане відповідачем розпорядження № 36 від 16 січня 2003 року "Про розірвання договору передачі нежитлового приміщення та майна в безкоштовне користування № 845 від 08 січня 1998 року з спеціалізованою середньою загальноосвітньою школою I-III ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов при Вищому закладі освіти "Міжнародний Слов’янський університет. Харків" суд розцінює, як не бажання власника майна (уповноваженою ним особи) продовжувати термін дії договору, а тому підстави для скасування цього розпорядження, як і підстави для спонукання відповідача продовжити дію договору про передачу нежитлового приміщення та майна в безкоштовне користування № 845 від 01 серпня 1998 року у господарського суду відсутні.
Вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача розірвати договір схову від 24 лютого 2003 року, укладений між управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та приватною спеціалізованою школою I-III ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов і гуманітарно естетичним профілем навчання "Салтівська" не відповідають нормам чинного законодавства України.
Згідно з статтею 4 Цивільного кодексу Української РСР (чинною на момент виникнення правовідносин) цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки. Відповідно до цього цивільні права та обов’язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 151 Цивільного кодексу УРСР договір є однією з підстав виникнення зобов’язань.
Так, згідно зі статтею 413 Цивільного кодексу Української РСР між відповідачем та третьою особою був укладений договір схову від 24 лютого 2003 року, за яким приватній спеціалізованій школі I-III ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов і гуманітарно естетичним профілем навчання "Салтівська" нежитлові приміщення по вул. Ком. Уборевича, 36-Г та майно були передані на зберігання до моменту укладення договору оренди. Даний договір є підставою виникнення у сторін відповідних прав та обов’язків.
Укладення сторонами зазначеного договору відповідає меті діяльності управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради щодо збереження комунальної власності, створення умов для ефективного використання майна (пункт 3.1 Положення про управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради в редакції, затвердженої рішенням Харківської міської ради від 19 червня 2002 року), здійснено у межах повноважень відповідача, оскільки навіть за умови наявності права володіння або права користування особа, яка правомірно володіє чи (та) користується майном, може передати його на зберігання. Укладення договору також відповідає приписам статті пункту 5 статті 16 Закону України "Про дошкільну освіту", якою передбачено, що вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовується виключно для роботи з дітьми.
Згідно статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а згідно статті 396 цього Кодексу право на захист речового права на чуже майно має лише особа, яка має таке речове право.
У даному випадку, позивач такого права не має, оскільки, відповідно до статті 398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником.
Як встановлено судом, на час виникнення у травні 2003 року спору щодо права на майно, договір про передачу нежитлових приміщень та майна в безкоштовне користування № 845 від 08 січня 1998 року, укладений між позивачем та відповідачем, припинив свою дію.
Згідно статті 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін договору, за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною.
У даному випадку, позивач не є стороною за договором схову від 24 лютого 2003 року, укладеного між управлінням комунального майна та приватизації та третьою особою, а тому вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача розірвати договір схову порушують права відповідача і не відповідають способу захисту порушеного права чи інтересу, визначеного статтею 16 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 4, 151, 216 Цивільного кодексу Української РСР, статтею 16 Цивільного кодексу України, статтями 1, 2, 4, 4 7, 12, 32, 33, 34, 43, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Хотенець П.В.
Секретар судового засідання Дуброва Н.О.