Справа № 22-а-367/11 Головуючий у 1 інстанції: Гуляк В. В.
Доповідач в 2-й інстанції: Мацей М. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Мацея М.М.
Суддів: Цяцяка Р.П., Курій Н.М.
При секретарі: Панчуку І.С.
у відсутності сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 19 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області про нарахування і виплату недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни,
в с т а н о в и л а:
Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 19 квітня 2010 р. задоволено частково позов ОСОБА_2 та визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області щодо нездійснення нарахувань та виплат підвищення до пенсії як дитині війни позивачу з 03.07.2008 по 31.12.2008 р. у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії до пенсії як дитині війни ОСОБА_2 з 03.07.2008 р. по 31.12.2008 р. включно з врахуванням 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з вирахуванням виплачених йому сум за цей період.
В апеляційній скарзі УПФ в Золочівському районі Львівської області, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладено в такій редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10 - рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 9 червня 2008 року по 30 вересня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 9 червня по 30 вересня 2008 року є обґрунтованими.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни” доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи.
Керуючись ч. 2 ст. 20 КАС України, Законом України від 02 грудня 2010 р. № 2748/УІ „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 212 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Золочівському районі Львівської області - відхилити.
Постанову Золочівського районного суду Львівської області від 19 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Адміністративного Суду України.
Головуючий:
Судді: