ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2011 р. Справа № 66263/11/9104

          Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді:                                        Гуляка В.В.

суддів:                                                            Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання:      Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Рівненському районі і Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову господарського суду Рівненської області від 21 червня 2007 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Рівненському районі та Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

встановив:

16 квітня 2007 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Рівненському районі, в якому просила визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.04.2007 р. № 0000351751/0 на суму 2716 грн., від 05.04.2007 р. № 0000361751/0 на суму 5637,93 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.04.2007 р. № 0000371751/0 на суму 6443,80 грн.. Також позивач просила стягнути із відповідача судові витрати і витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн..

Крім цього 14 травня 2007 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача Державної податкової інспекції у м. Рівне, в якому просила визнати нечинними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.04.2007 р. № 0001401742/1/19821/17-122 на суму 4449,82 грн.. Також позивач просила стягнути із відповідача судові витрати і витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн..

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 травня 2007 року обидва вищевказаних адміністративних позови об’єднані в одне провадження.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилалась на те, що в період з 13.03.2007 року по 26.03.2007 року працівниками Державної податкової інспекції у Рівненському районі було проведено комплексну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року. За результати перевірки складено акт № 20/НОМЕР_1 від 29.03.2007 р., в якому вказано, що позивачем допущено порушення податкового законодавства, а саме : ст. 13, п.п. «б» п.1 ст.14 Декрету КМ України «Про прибуткових податок з громадян»; п.п.9.12.1 п.9.12 ст. 9, п.п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.1, п.2, абз.1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»; п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі вищевказаного акту перевірки від 29.03.2007 р. відвідачами винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення від 05.04.2007 р. і рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.04.2007 р. та від 28.04.2007 р.. Висновки відповідачів про порушення позивачем вимог податкового законодавства і оскаржені рішення відповідачів позивач вважає необ’єктивними і незаконними. Просила позивач врахувати, що вона протягом 2005 року здійснювала господарську діяльність за спрощеною системою оподаткування і сплачувала єдиний податок, відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». Оскільки вона протягом 2005 року перевищила встановлений законом обсяг виручки, то із наступного звітного періоду, тобто із 1 кварталу 2006 року, вона перейшла на загальну систему оподаткування. Протягом 2-4 кварталів 2006 року вона знову здійснювала господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування на підставі Свідоцтва про сплату єдиного податку від 03.04.2006 року серії Г № 609074. Твердження відповідачів про те, що вона, тобто позивач, не мала права протягом 2-4 кварталів 2006 року здійснювати господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування, є безпідставними, оскільки в цей період вона працювала на підставі вищевказаного Свідоцтва про сплату єдиного податку, яке було видано податковим органом. Відповідальність за правомірність видачі чи невидачі свідоцтва платника єдиного податку, відповідно до поданої платником заяви, законом покладено на відповідача, а не на платника, як про це стверджує відповідач. За відсутності вини платника податку він не може бути притягнутий до відповідальності.           

Відповідачі по справі надали письмові заперечення проти позовів, у яких просили відмовити у задоволення усіх позовних вимог. У запереченнях зазначається, що протягом 2005 року позивач працювала на спрощеній системі оподаткування і сплачувала єдиний податок. Оскільки за період 2005 року обсяг виручки від реалізації товарів у позивача становив 702921 грн., тому, відповідно до п.1 ст.1, п.1 ст.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», на загальній системі оподаткування позивач повинна була перебувати протягом усього наступного звітного 2006 року. Так як протягом періоду із 04.04.2006 р. по 31.12.2006 р. позивач незаконно перебувала на спрощеній системі оподаткування, за цей період не сплачувала прибуткового податку, податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість, не сплачувала вартості торгового патенту і розрахункові операції в готівковій формі здійснювала без проведення через реєстратор розрахункових операцій, тому відносно позивача правомірно винесено податкові повідомлення рішення від 05.04.2007 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.04.2007 р. і від 28.04.2007 р. (а.с. 29-33 Т.1, 19 Т.2).

Постановою Господарського суду Рівненської області від 21.06.2007 року позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Рівненському районі від 05.04.2007 року № 0000361751/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності у сумі 5637,93 грн., скасовано рішення ДПІ в Рівненському районі від 05.04.2007 року № 0000371751/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 6443,80 грн., скасовано рішення ДПІ м. Рівне від 28.04.2007 року № 0001401742/1/19821/17-122 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4449,82 грн., присуджено з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 157,20 грн. в тому числі судовий збір 10,20 грн. і витрати на правову допомогу в сумі 147,00 грн.. У задоволенні решта позовних вимог відмовлено.   

Не погоджуючись з даною постановою суду першої інстанції відповідачі Державна податкова інспекція у м. Рівне та Державна податкова інспекція у Рівненському районі оскаржили її в апеляційному порядку. Вважають відповідачі, що оскаржена постанова суду в частині задоволення позовних вимог прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому така постанова підлягає скасуванню, з підстав викладених у апеляційних скаргах.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянти посилаються на те, що судом першої інстанції не враховано вимог ст.ст. 1, 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», постанови КМ України № 507 від 16.03.2000 р. «Про роз’яснення Указу президента України від 3 липня 1998 р. № 727», п. 1 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку (зареєстрованого в МЮ України 02.11.1999 р. за № 752/4045), листа ДПА України № 6642/17-0417 від 07.04.2006 р., де вказано, що у разі якщо обсяг виручки фізичної особи-СПД за календарний рік перевищив 500 тис. грн., тобто граничний розмір, то така особа не може перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності протягом наступного звітного року. Тому позивач повинна була протягом усього 2006 року працювати на загальній системі оподаткування. З врахуванням того, що позивач протягом 2-4 кварталів 2006 року незаконно працювала на спрощеній системі оподаткування, то до неї правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції за здійснення підприємницької діяльності протягом цього періоду без придбання торгового патенту, без проведення розрахункових операцій через РРО, без сплати усіх податків.    

За наслідками апеляційного розгляду апелянти просять скасувати оскаржену постанову суду першої інстанції від 21.06.2007 р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2008 року обидві вищевказані апеляційні скарги задоволено, постанову Господарського суду Рівненської області від 21.06.2007 року скасовано і в задоволенні позовних вимог фізичної особа-підприємець ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.06.2011 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2008 року і справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних скарг, вважає, що такі апеляційні скарги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець зареєстрована 12.04.2002 р. Рівненською РДА Рівненської області (а.с. 12 Т.1).

В період з 13.03.2007 року по 26.03.2007 року працівниками Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області було проведено комплексну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року. За результати перевірки складено акт № 20/НОМЕР_1 від 29.03.2007 р., в якому вказано, що позивачем допущено порушення податкового законодавства, а саме : 1) ст. 13, п.п. «б» п.1 ст.14 Декрету КМ України «Про прибуткових податок з громадян»; п.п.9.12.1 п.9.12 ст. 9, п.п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого податковим органом донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб в сумі 5637,93 грн.; 2) п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого податковим органом донараховано позивачу податок на додану вартість в сумі 446 грн.; 3) п.1, п.2, абз.1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», внаслідок чого не сплачено вартість торгового патенту за період з 04.04.2006 р. по 31.12.2006 р. на загальну суму 2108,33 грн.; 4) п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», внаслідок чого розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів на загальну суму 1288,76 грн. за період з 04.04.2006 р. по 31.12.2006 р. здійснені без проведення через реєстратор розрахункових операцій. (а.с. 4-8 Т.1).

На підставі вищевказаного акту перевірки від 29.03.2007 р. відвідачем ДПІ в Рівненському районі винесено : - податкове повідомлення-рішення від 05.04.2007 р. № 0000351751/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з ПДВ на суму 2716 грн., в тому числі 446 грн. за основним платежем і 2270 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - податкове повідомлення-рішення від 05.04.2007 р. № 0000361751/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 5637,93 грн., в тому числі 5637,93 грн. за основним платежем і 0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.04.2007 р. № 0000371751/0 про застосування до позивача штрафу в розмірі 6443,80 грн. за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (а.с. 9-11 Т.1).

На підставі вищевказаного акту перевірки від 29.03.2007 р. відвідачем ДПІ в м. Рівне винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.04.2007 р. № 0001401742/1/19821/17-122 про застосування до позивача штрафу в розмірі 4449,82 грн. за порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (а.с. 7 Т.2).  

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2007 р. № 0000351751/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з ПДВ на суму 2716 грн.. В цій частині постанова суду першої інстанції від 21.06.2007 року не оскаржена в апеляційному порядку.

При задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Рівненському районі від 05.04.2007 року № 0000361751/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних у сумі 5637,93 грн., рішення ДПІ в Рівненському районі від 05.04.2007 року № 0000371751/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 6443,80 грн. та рішення ДПІ м. Рівне від 28.04.2007 року № 0001401742/1/19821/17-122 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4449,82 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач протягом періоду з 01.04.2006 року по 31.12.2006 року здійснював господарську діяльність за спрощеною системою оподаткування на законних підставах, відповідно до отриманого свідоцтва про сплату єдиного податку серії Г № 609074 від 03.04.2006 року. Податковий орган таке свідоцтво про сплату єдиного податку видав позивачеві без будь-яких заперечень і тим самим підтвердив законність перебування позивача на спрощеній системі оподаткування протягом 2-4 кварталів 2006 року. При отриманні такого свідоцтва позивач діяла відповідно до вимог чинного законодавства. Оскільки позивач протягом 2-4 кварталів 2006 року на законних підставах знаходилась на спрощеній системі оподаткування, тому вона протягом цього періоду не являлась платником податку з доходів фізичних осіб, плати за патенти і мала право не застосовувати електронно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами. Тому, на думку суду першої інстанції, дії відповідачів щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є неправомірними.

Висновки суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає помилковими і з такими висновками не погоджується, виходячи з наступних підстав.

Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб’єктів малого підприємництва, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн..

Статтями 2, 3 вищевказаного Указу передбачено, що суб’єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, а також мають право самостійно обрати ставку єдиного податку.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Указу, для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.

Аналогічні нормативні приписи містяться і у пунктах 1, 2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 599 від 29.10.1999 року.

Статтею 5 вищевказаного Указу встановлено, що платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного податкового періоду (кварталу), в разі порушення ним вимог встановлених ст. 1 цього Указу.

Судом встановлено, що позивач як фізична особа-підприємець протягом усього 2005 року перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Оскільки за період 2005 року у позивача обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) перевищив 500 тис. грн., тому позивач починаючи із 01.01.2006 року, тобто з наступного звітного податкового періоду, правильно перейшла на загальну систему оподаткування.

Суд апеляційної інстанції враховує, що стаття 1 вищевказаного Указу та пункт 1 вищевказаного Порядку передбачають, що обов’язковою умовою для можливості перебування суб’єктів малого підприємництва на спрощеній системі оподаткування є неперевищення ними встановленого граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік.

Постановою КМ України № 507 від 16.03.2000 року «Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727» роз’яснено, що у статті 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» під словом «рік» розуміється календарний рік.

Таким чином, суд вважає правильними висновки податкового органу про те, що позивач після переходу з першого кварталу 2006 року із спрощеної на загальну систему оподаткування, обліку та звітності мала право знову перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за результатами обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за весь 2006 рік.

Отже, рішення позивача про перехід із загальної на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності починаючи із 2-го кварталу і до кінця 2006 року, були неправомірними.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що наявність у позивача свідоцтва про сплату єдиного податку серії Г № 609074 від 03.04.2006 року, яке видане податковим органом за заявою позивача від 14.03.2006 р., не може бути безумовною підставою для висновків про можливість недотримання вимог чинного на той час податкового законодавства України.  

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що фактом видачі позивачеві свідоцтва про сплату єдиного податку із терміном дії протягом 2-4 кварталів 2006 року податковий орган підтвердив законність перебування позивача на спрощеній системі оподаткування протягом цього періоду.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що законність рішень і дій суб’єкта господарської діяльності визначається відповідністю (не суперечністю) цих рішень і дій нормам чинного законодавства.  

Встановлений нормативним актом обов’язок платника єдиного податку перейти на загальну систему оподаткування у визначеному випадку означає, що з настання такого обов’язку він втрачає право на сплату єдиного податку та зобов’язаний сплачувати податки, збори (обов’язкові платежі) в загальному порядку.

Оскільки протягом періоду із 04.04.2006 року по 31.12.2006 року позивач здійснювала господарську діяльність і як суб’єкт малого підприємництва повинна була перебувати на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, тому вона зобов’язана була дотримуватись вимог Декрету КМ України «Про прибуткових податок з громадян», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З врахуванням наведеного вище суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність рішень податкового органу, тобто відповідачів, щодо визначення позивачу податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб (податкове повідомлення-рішення від 05.04.2007 р. № 0000361751/0) на суму 5637,93 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій (рішення від 05.04.2007 р. № 0000371751/0) на суму 6443,80 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій (рішення від 28.04.2007 р. № 0001401742/1/19821/17-122) на суму 4449,82 грн..

Отже, позовні вимоги про визнання нечинними і скасування вищенаведених рішень відповідачів є безпідставними.  

Так як оскаржена постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому в цій частині оскаржену постанову суду слід скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд –   

постановив:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Рівненському районі і Державної податкової інспекції у м. Рівне – задоволити.

Постанову господарського суду Рівненської області від 21 червня 2007 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Рівненському районі та Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій – скасувати частково, а саме в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Рівненському районі від 05.04.2007 року № 0000361751/0 на суму 5637,93 грн., рішення ДПІ в Рівненському районі від 05.04.2007 року № 0000371751/0 на суму 6443,80 грн., рішення ДПІ м. Рівне від 28.04.2007 року № 0001401742/1/19821/17-122 на суму 4449,82 грн. та присудження з Державного бюджету України 157,20 грн. судових витрат.

В цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання нечинними і скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Рівненському районі від 05.04.2007 року № 0000361751/0 на суму 5637,93 грн., рішення ДПІ в Рівненському районі від 05.04.2007 року № 0000371751/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 6443,80 грн., рішення ДПІ м. Рівне від 28.04.2007 року № 0001401742/1/19821/17-122 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4449,82 грн..  

У решта частині постанову господарського суду Рівненської області від 21 червня 2007 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.                    

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                                                В.В. Гуляк

Судді:                                                                                          Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк