Справа № 302/96/25

2/302/116/25

Номер рядка звіту 68

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(з а о ч н е)

18 березня 2025 року                                        селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., за участю секретаря судового засідання Царь О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

у с т а н о в и в:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позов обґрунтувала тим, що 22 січня 2015 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований у виконавчому комітеті Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області за актовим записом № 2, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від даного шлюбу в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження, відповідно, серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 .

Після одруження вона з відповідачем стали проживати як одна сім`я у будинку батьків відповідача, а потім перейшли проживати у будинок її батьків за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначала, що спільне життя з відповідачем не склалося та починаючи з 2022 року, перед початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, відповідач поїхав на заробітки за межі України і з того часу вони спілкувались лише по телефону, у зв`язку з чим їхні відносини почали погіршуватись та ОСОБА_2 почав зловживати алкогольними напоями та не приділяти належної уваги їхній сім`ї. Після повернення улітку 2023 року додому ОСОБА_2 почав проживати у себе вдома окремо від неї та дітей.

Стверджувала і те, між ним як подружжям перестала існувати взаємоповага, взаємодопомога та будь-які інші сімейні цінності. Вони стали між собою практично чужими людьми. На даний час вони практично не спілкуються, не підтримують жодних шлюбних стосунків, не вирішують жодних проблем сім`ї та не приймають спільно рішення як подружжя. Шлюб між ними на даний час носить формальний характер, а тому збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам. До того ж ужиття заходів щодо примирення подружжя не є доцільним, оскільки не виправить стан їхніх шлюбних відносин, які фактично є припиненими протягом тривалого часу, а спроби примирення між ними в минулому не принесли жодних результатів.

Посилаючись на наведені вище обставини просила суд шлюб, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстрований 22 січня 2015 року у виконавчому комітеті Колочавської сільської ради Міжірського району Закарпатської області за актовим записом № 2, розірвати.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20 січня 2025 року відкрито провадження в цій справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Белла В.М. у судове засідання не з`явилися повторно, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Водночас представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Белла В. М. подав 13.02.2025 до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позов підтримав повністю та просив його задовольнити, а також не заперечив щодо заочного розгляду справи (а.с.25).

Відповідач ОСОБА_2 також повторно у судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України (а.с.27, 31).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2025 року постановлено провести заочний розгляд цієї справи.

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини у справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що 22 січня 2015 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстровано у виконавчому комітеті Колочавської сільської ради Міжірського району Закарпатської області за актовим записом №2, що підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , оригінал якого наявний у матеріалах справи.

Від даного шлюбу в сторін народилися двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ) (а.с.10, 11).

Відповідно до довідки № 21 від 16.01.2025, виданою виконкомом Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області, то разом із позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: 1) дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 3) матір ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 4) батько ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9).

Чинним законодавством України передбачено право подружжя на розірвання шлюбу за позовом одного із них на підставі рішення суду, зокрема, положеннями ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст.110 СК України.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

За приписами ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Аналогічне положення закріплено і в ч. 1 ст. 24 СК України. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно зі ст. 111 СК України суд уживає заходи щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. У даному випадку сторони вважають неможливим із моральної точки зору продовжувати шлюбні відносини, а відтак суд не може зобов`язати їх прийняти заходи до примирення.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Судом установлено, що подружні стосунки між сторонами припинені з причин розбіжностей їх характерів та різних поглядів на життя, відсутністю взаєморозуміння, що в цілому призвело до втрати почуття любові і довіри один до одного та припинення шлюбних відносин у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду з цим позовом про розірвання шлюбу.

З огляду на наведене та з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд доходить до висновку, що примирення і подальше подружнє життя сторін не є можливим та подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, з огляду на наведене вище суд доходить висновку, що позивачка довела поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свою вимогу, яка знайшла своє підтвердження під час розгляду справи, а відтак позов підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10.02.2010, у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», № 4909/04, § 58).

Відповідно до ч. 1, пункту 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

За таких обставин з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивачки ОСОБА_1 понесені останньою у справі судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 гривень (а.с.1).

Керуючись наведеним вище та статтями 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 282, 284, 288, 289 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб укладений між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстрований 22 січня 2015 року у виконавчому комітеті Колочавської сільської ради Міжірського району Закарпатської області за актовим записом № 2, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 2 11 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Закарпатського апеляційного суду в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено та підписано 18 березня 2025 року.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_1 , місце проживання і реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя В. Ю. Готра