Справа №  1-59/11

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2011 року                                                                 смт Демидівка

                      Демидівський районний суд Рівненської області

в складі :

головуючого -  судді Лободзінського А.С.

при секретарі –Ковальській Л.С.

з участю прокурора –Кондратюк А.В.

захисника підсудного - адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України,   непрацюючого, освіта неповна середня, судимого 5-го липня 2010 року Демидівським районним судом Рівненської області за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст..75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 11 серпня 2011 року Демидівським районним судом за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.71 КК України на три роки один місяць позбавлення волі -

          у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

4 січня 2011 року о 14-30 год., ОСОБА_2 перебуваючи у залі очікування Центрального залізничного вокзалу ст. Київ –Пасажирський, що знаходиться у Солом»янському районі м. Київ, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, повторно, таємно викрав належні ОСОБА_3 дорожню сумку вартістю 50 гривень, шкіряну куртку вартістю 400 гривень, чоловічі туфлі вартістю 450 гривень, чоловічі штани вартістю 300 гривень, два светра вартістю по 150 гривень кожен, жилет вартістю 130 гривень, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 1930 гривень.

          В судовому засіданні підсудний винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину не  визнав та показав, що перебуваючи разом з ОСОБА_3 у залі відпочинку приміщення залізничного вокзалу ст. Київ-Пасажирський, через тимчасову відсутність останнього вирішив, що ОСОБА_3, який залишив  свою сумку вже не повернеться та взяв її з собою,  щоб при зустрічі віддати йому . Деякі з речей, що знаходились у сумці одягнув на себе, так-як було холодно. Через деякий час 07.01.2011 року  був затриманий працівниками міліції.

          Незважаючи на те, що підсудний не визнав себе винним у вчиненні даного злочину, його вина у вчиненому  повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та перевіреними в судовому засіданні доказами.

          Зокрема:

          -     даними з протоколу огляду місця події від 07.01.2011 року, якими підтверджується та обставина, що у ОСОБА_2 виявлено та вилучено спортивну сумку, джинси ( а.с.18-19);

          -      показаннями на досудовому слідстві потерпілого ОСОБА_3, якими підтверджується та обставина, що 4 січня 2011 року на залізничному вокзалі ст. Київ–Пасажирський він познайомився  з ОСОБА_2. Перебуваючи  разом з ним у залі очікування, вийшов з приміщення вокзалу у справах, залишивши сумку  з особистими речами біля ОСОБА_2, а коли повернувся то виявив відсутність ОСОБА_2 та своєї сумки  ( а.с.26-29);

          -    показаннями свідка ОСОБА_4  підтверджується  та обставина, що він був присутній в якості понятого під час огляду речей ОСОБА_2. В ході огляду було виявлено, оглянуто та вилучено джинси світло-коричневого кольору та спортивну сумку, які були поміщені в поліетиленовий пакет та опечатані мастичною печаткою ЛВ на ст. Київ –Пасажирський ( а.с. 35); аналогічні показання дав свідок  ОСОБА_5

( а.с.36 )

          -  показаннями ОСОБА_2 на досудовому слідстві в якості підозрюваного та обвинуваченого ( а.с.57-59; 68-70), які є аналогічними за своїм змістом, в який останній підтвердив, що викрав належну потерпілому сумку, скориставшись його тимчасовою відсутністю в залі очікувань. Сумку викрав з метою привласнення речей ОСОБА_3, так-як через тяжкий матеріальний стан сам не взмозі забезпечити себе необхідним одягом та іншими необхідними для проживання речима.

          Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази по справі в їх сукупності, суд критично оцінює показання підсудного в судовому засіданні про відсутність у нього умислу на викрадення речей, оскільки з досліджених доказів видно, що  наміру повернути сумку ОСОБА_2 не мав, так-як ні в бюро знахідок, ні в адміністрацію вокзалу та відділ міліції з цього приводу не звертався. Навпаки, ОСОБА_2 відразу ж скористався частиною речей потерпілого, одягнувши їх на себе, а решту приховав.

          Таким чином, суд пришов до висновку, що вина підсудного у вчиненні злочину, що йому інкриміновано, повністю знайшла своє підтвердження в ході судового слідства.

           Такі дії ОСОБА_2 органами досудового слідства кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна  вчинене повторно, і така кваліфікація його дій є вірною.

          Обираючи покарання підсудному в межах санкції ч.2 ст.185 КК України, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом”якшують покарання.

          Так, відповідно до ст.12 КК України  злочин вчинений ОСОБА_2 відноситься до категорії середньої тяжкості.

По місцю проживання підсудний характеризується посередньо - ( а.с. 89 ) .  

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного є рецидив злочину.

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудного є вчинення злочину неповнолітнім,  часткове відшкодування збитків заподіяних злочином та збіг тяжких особистих  і сімейних обставин.

Разом з тим встановлено, що ОСОБА_2 вироком Демидівського районного суду  від 11 серпня 2001 року засуджений за ч.3 ст.185 КК України  на три роки один місяць позбавлення волі. Злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України ОСОБА_2 вчинив до постановлення попереднього вироку,  а тому при призначенні  йому остаточного  покарання підлягають застосуванню правила  ч.4 ст.70 КК України.

Враховуючи наведене, суд рахує необхідним призначити ОСОБА_2. покарання у виді позбавлення волі і рахує можливим при призначенні остаточного покарання застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 на досудовому слідстві заявлено цивільний позов. Однак, потерпілий в судове засідання двічі не з»явився, його привід органами внутрішніх справ не виконано з об»єктивних причин, заяви про розгляд  позову  у його відсутності від потерпілого не надійшло, а тому позовна заява  на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України підлягає залишенню без розгляду.

 На підставі наведеного, керуючись ст.ст.321-324 КПК України,-

                                                                   ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання –2  / два / роки позбавлення волі.

На підставі ч.1, ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим  призначеним вироком Демидівського районного суду від 11 серпня 2011 року, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання –3 / три/ роки 1 / один / місяць позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати за попереднім вироком Демидівського районного суду від 11 серпня 2011 року, а саме з 12 січня 2011 року.  

Речові докази по справі –джинси світло-коричневого  кольору фірми «Кальвадос», спортивна сумка великого розміру із коричневими вставками на бокових та центральних кишенях, що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ЛВ на станції Київ-Пасажирський повернути законному володільцю ОСОБА_3.

Цивільний позов ОСОБА_3 залишити без розгляду.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередній –тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до судової палати з розгляду  кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд Рівненської області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, з дня отримання копії вироку.

Суддя: