Справа № ____2-739____
2008р.
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"_11_" березня 2008р. Свердловський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Бабенко С.Ш.,
при секретарі Радченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Свердловська Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право на користування житлом у житловому будинку, - в с т а н о в и в :
Позивачка звернулась до Свердловського міського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, в обґрунтування своїх вимог зазначивши, що їй та третій особі у справі, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3, на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, посвідченого 18.05.2007р. 1-ю Свердловською державною нотаріальною конторою Луганської області, належить житловий будинок АДРЕСА_1. Позивачка зареєстрована у зазначеному житловому будинку та на момент звернення з позовом до суду постійно проживає у ньому. У 1999 році попередня власниця будинку, спадкодавця ОСОБА_4, яка доводиться позивачці та третій особі рідною матір'ю, прописала у зазначеному житловому будинку її онука - відповідача по справі ОСОБА_2, так як йому необхідна була прописка після повернення із місць позбавлення волі після відбуття покарання за вироком суду, щоб отримати у встановленому законом порядку паспорт. Відповідач не мав можливості на той час прописатися на житловій площі його батьків, а саме, ОСОБА_5, який із своєю сім'єю після переїзду із іншої місцевості до міста Свердловська на момент звільнення відповідача у 1999р. не мав свого постійного житла. Однак відповідач у зазначеному житловому будинку ніколи не проживав і не проживає у цей час. Але до теперішнього часу він залишається у ньому зареєстрованим, незважаючи на те, що ще за життя ОСОБА_4 він обіцяв виписатися та прописатися за іншою адресою.
На момент смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач проживав у будинку своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2. Відповідач не є членом сім'ї позивача, та особистих речей та майна відповідача у спадковому будинку ОСОБА_1 не має. Добровільно відповідач із будинку АДРЕСА_1 не виписується, чим робить позивачу перешкоди вільно й повною мірою здійснювати право користування, володіння й розпорядження її приватною власністю. У зв'язку з чим позивачка просить суд визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Свердловська Луганської області таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 з наступним припиненням його реєстрації у житловому будинку АДРЕСА_1.
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги і наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, підтвердила обставини, викладені в позовної заяві.
Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи в суді, поважності причин своєї неявки до суду не надав, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.ст.169, 224 ЦПК України розглянути справу на підставі наявних доказів за його відсутністю, оскільки в матеріалах справи знаходиться достатньо даних про права та взаємовідносини сторін.
З цих підстав позивачка відповідно до вимог ст.224 ЦПК України звернулась до суду з заявою про слухання справи за відсутності відповідача з ухваленням заочного рішення, який в судові засідання за викликом суду з'являтися не бажає.
Третя особа по справі на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 заявлені вимоги визнала у повному обсязі, вважає, що позивачка обґрунтовано звернулася до суду з зазначеним позовом, оскільки вона після смерті матері сама проживає у спадковому будинку, та прописка відповідача у справі у будинку перешкоджає позивачці отримувати у встановленому законом порядку вугілля для опалення житла на пільгових умовах. Також в судовому засіданні у повному обсязі підтвердила обставини, викладені позивачкою при наданні позову до суду, додатково пояснивши, що відповідач жодного дня не проживав у спадковому будинку, в будинку не має та не було жодних його речей, їй відомо, що з 2006р. відповідач розшукується органами внутрішніх справах за скоєння злочину, але результати розшуку позитивних наслідків не надали.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 також підтвердив факт відсутності відповідача у справі, якій доводиться йому його рідним сином у місті свердловську з 2006р., зі слів працівників міліції йому також відому, що його син розшукується за споєння злочину, до того моменту, як син був поданий у розшук, він дійсно жодного дня не проживав у спадковому будинку його матері - АДРЕСА_1. на теперішній час місце знаходження його сина йому не відоме. В судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також підтвердили факт не проживання у будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_2, починаючи з його прописки у зазначеному житловому будинку.
Вислухавши доводи позивачки, третьої особи, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, визнані судом достатніми для розгляду справи по суті, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у відповідності з вимогами Житлового кодексу України внаслідок відсутності цієї особи проводиться у судовому порядку.
Окрім того, відповідно до ст.41 Конституції України право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності житловий будинок, користуються ним для особистого проживання та проживання членів їх сімей, мають право розпоряджатися цією власністю за своїм міркуванням.
Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею. Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд. Відповідно до ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Окрім того, відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
В судовому засіданні встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, в цьому будинку зареєстрований відповідно до даних домової книги з 14.09.1999р. відповідач ОСОБА_2, який відповідно до довідки № 52/942 від 24.01.2008р., наданої Свердловським МВ УМВД України в Луганській області з 13.05.2006р. знаходиться у розшуку та відповідно до довідки депутату Свердловської міської ради Луганської області ОСОБА_2, був прописаний у житловому будинку АДРЕСА_1, але фактично там не проживав з 1999 року.
Відповідно до ст.405 ч.2 ЦК України член сім'ї власника втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом встановлено, що відповідач фактично не проживав у зазначеному житловому будинку з моменту його реєстрації у ньому, мав інші місця проживання, добровільно припинити реєстрацію у зазначеному будинку на вимоги власників будинку заходів не вжив, його жодних речей у будинку не має, та він на свій розсуд без поважних причин не проживав у зазначеному будинку, маючи відповідні інші місця проживання. Також в судовому засіданні не встановлено даних щодо жодних домовленостей між позивачем та відповідачем у справі щодо проживання та подальшої реєстрації у зазначеному житловому будинку відповідача у справі.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зобов'язаний зареєструвати місце проживання. Такі вимоги відповідач до теперішнього часу не виконав.
Оскільки реєстрація відповідача заважає позивачці здійснювати право користування жилим приміщенням, та відповідач більше шести місяців не проживає у спірному житловому будинку, то суд вважає необхідним визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 з наступним припиненням його реєстрації у житловому будинку АДРЕСА_1.
На підставі ст.41 Конституції України, ст.ст.316,319,386,391,405 ЦК України, ст.ст.71-72,150,163 Житлового кодексу України, ст.6 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст.ст. 10-15,60,88, 212-215,223 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця міста Свердловська Луганської області, таким, що втратив право на користування житлом у житловому будинку АДРЕСА_1, з наступним припиненням його реєстрації у житловому будинку АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву по апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не біло подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий