Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2011 року Справа № 2а-8665/11/1270

          < Текст >

  Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:                                        Яковлева Д.О.,

при секретарі:                              Житній Ю.С.,

в присутності сторін:                    від позивача – Бондаренко О.М.,

від відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення в сумі 1239,48 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2011 року Луганський міський центр зайнятості звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення в сумі 1239,48 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_2 звернувся до Луганського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. У зв’язку з відсутністю підходящої роботи 01.06.2006 йому було надано статус безробітної. В заяві від 01.06.2006 ОСОБА_2 вказав, що трудовою діяльністю не займається, не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, пенсію не отримує. ОСОБА_2 знаходився на обліку як безробітній в Луганському МЦЗ з 01.06.2006 по 02.04.2007, отримував допомогу по безробіттю за період з 01.06.2006 по 25.03.2007. Переплата допомоги по безробіттю за вказаний період склала 1239,48 грн. З 02.04.2007 ОСОБА_2 знятий з обліку у зв’язку з відмовою від послуг ДСЗ. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 з 15.12.1993 перебуває в статусі фізичної особи-підприємця.

На підставі ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" вказана сума боргу у розмірі 1239,48 грн. підлягає стягненню з відповідача. В добровільному порядку кошти не повернуті.  

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові та просила суд їх задовольнити.   

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином, однак на адресу суду повернувся конверт за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

За таких обставин, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності  відповідача на підставі доказів, які є в матеріалах справи.   

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VІ, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

До набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” діяв порядок, передбачений Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ.

Відповідно ст. 2 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991            №803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.  

Пунктом 1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 219 до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку як безробітній в Луганському МЦЗ з 01.06.2006 по 02.04.2007 та отримувала соціальні послуги та забезпечення відповідно до ст. 7 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ.

Підпунктом “б” п. 3 ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 р. №803-ХІІ встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України “Про особисте селянське господарство”.  

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” районний центр зайнятості, як робочий орган виконавчої дирекції Фонду контролює правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Судом встановлено, що в період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 15.12.1993, що підтверджується актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 592/09 від 29 червня 2001 року, протоколом засідання комісії з розслідування страхових внесків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним Луганського міського центру зайнятості № 37/09 від 07 липня 2011 року (арк. справи 16-17).

Таким чином, громадянин ОСОБА_2 на дату надання статусу безробітного був підприємцем, але при заповненні заяви про надання статусу безробітної про це не повідомив спеціаліста служби зайнятості, що спричинило незаконне надання статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю.

Згідно ст. 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року N 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої  допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Відповідно даних Луганського МЦЗ про виконані платежі, сума витраченого Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) ОСОБА_2 складає  1239,48 грн.

Відповідно до ст. 39 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення в сумі 1239,48 грн. підлягають задоволенню, оскільки є законними та обґрунтованими.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 31 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 04 листопада 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення в сумі 1239,48 грн. задовольнити повністю.  

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь Луганського міського центру зайнятості отриману допомогу по безробіттю у розмірі 1239,48 грн. (одна тисяча двісті тридцять дев’ять гривень сорок вісім копійок).   

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова складена та підписана у повному обсязі 04 листопада 2011 року.

  < Текст > 

           СуддяД.О. Яковлев