ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2006 р. | № 14/672 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., -головуючого, |
Рибака В.В., Черкащенка М.М., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Головного управління комунального господарства Виконавчого органу Київської міської ради |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 року |
у справі господарського суду | м. Києва |
за позовом | Головного управління комунального господарства Виконавчого органу Київської міської ради |
до | ВАТ “Готель “Салют” |
про | стягнення 1 107 417,63 грн., |
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: | Ковальов Є.І., |
- відповідача: | Осипенко Д.О., |
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2000 року Головне управління комунального і готельного господарств та туризму звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ “Готель “Салют” про стягнення 652000,00 грн. суми заборгованості щодо повернення позики, 296747,38 грн. відсотків за користування коштами у розмірі 12%, 158670,25 грн. пені.
У квітні 2004 року Головне управління комунального і готельного господарств та туризму подало до господарського суду заяву про збільшення позовних вимог та просило стягнути з відповідача 1191976,00 грн. суму заборгованості, 654306,46 грн. відсотки за користування коштами, 490835,66 грн. пені.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.10.2001 року позов задоволено. Стягнуто на користь позивача 1492000,00 грн. боргу, 654306,46 грн. відсотків за користування позикою, 507586,78 грн. пені та 1700,00 грн. державного мита.
Доповідач: Черкащенко М.М.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 року рішення місцевого господарського суду від 12.10.2001 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Головне управління комунального господарства Виконавчого органу Київської міської ради подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 року скасувати та залишити рішення господарського суду м. Києва від 12.10.2001 року в силі.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 02.03.1998 року між Управлінням з питань готельного господарства, туризму та екскурсій Київської міської державної адміністрації (правонаступником якого є Головне управління комунального господарства Виконавчого органу Київської міської ради) та ВАТ “Готель “Салют” (правонаступником якого є ТОВ “Готель “Салют”) було укладено договір позики № 8.
Відповідно до умов договору, позивач зобов’язався надати відповідачу цільову позику, а відповідач зобов’язався використовувати її за цільовим призначенням і повернути позику у визначений цим договором строк із сплатою 12% річних.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2005 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2006 року у справі №14/601 за позовом ВАТ “Готель “Салют” до Головного управління комунального господарства Виконавчого органу Київської міської ради було визнано недійсним договір позики № 8 від 02.03.1998 року та застосовано реституцію.
Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, що вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Враховуючи, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову про повернення суми позики, сплати неустойки, сплати відсотків за користування позикою, сплати неустойки за прострочення повернення позики.
За таких обставин, оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 року є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 року у справі № 14/672 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н. Кочерова
Судді В. Рибак
М. Черкащенко