Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Справа № 2-66/11

11 жовтня 2011 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого –судді Андрєєвої О.М.,

при секретарі –Хомутовій Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

          В серпні 2008 року позивач звернувся з позовом до  відповідачів про стягнення заборгованості з плати за комунальні послуги в сумі 5310 гривень 91 коп. (а.с.1), мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі договору купівлі-продажу квартири відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Між позивачем та відповідачами укладено угоду про оплату послуг теплопостачання, які надаються відповідачам на протязі усього часу їх проживання в квартирі, в зв’язку з чим відповідачі повинні своєчасно вносити плату за користування комунальними послугами з теплопостачання,  але зазначеного зобов’язання вони не виконують,  плату за користування опаленням вносять не у повному обсязі, мають заборгованність за період з 1 серпня 2005 року по 1 серпня 2008 року в сумі 5310 гривень 91 коп., яку добровільно не сплачують, в зв’язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду. Також просив стягнути з відповідачів на користь позивача сплачені ним витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          В квітні 2011 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (а.с.50), в якій зазначив, що відповідачами належним чином не вноситься плата за користування комунальними послугами, в зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за період з 1 липня 2005 року по 1 квітня 2011 року в сумі 14338 гривень.

          Представник ККП “Донецькміськтепломережа” в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (а.с.121), направив заяву (а.с.125), в якій просив розглянути справу за його відсутності через прийняття участі в іншому судовому процесі та наполягав на винесенні рішення із задоволенням позовних вимог, наголосивши на обставинах неодноразового відкладення розгляду справи через неявку відповідачів. Суд вважає, що в справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, в зв’язку з чим суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача на підставі наявних доказів.   

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання  не з’явився шість разів, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується телеграфними повідомленнями про вручення телеграм, розписками про вручення судових повісток та власними заявами відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи (а.с.57, 69, 76, 82, 83, 98, 108, 114,  115, 124, 129), в тому числі змістом заяви ОСОБА_1 від 5 жовтня 2011 року про неможливість його прибуття в судове засідання, призначене на 11 жовтня 2011 року об 11 годині (а.с.129). При цьому шість разів не з’являючись в судове засідання, відповідач ОСОБА_1 кожного разу надавав заяви про відкладення розгляду справи через наявність в нього хронічного захворювання.

Разом з тим, відповідно до п.2 ч.1 ст.169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст.157 ЦПК України, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Таким чином, за змістом ст.169 ЦПК України суду не надано законних підстав для повторного відкладення розгляду справи через повторну неявку сторони з будь-яких причин, в тому числі й поважних.

Враховуючи, що відповідно до ст.157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а ця справа перебуває в провадженні суду з серпня 2008 року, в тому числі після відновлення зупиненого провадження –з березня 2011 року (а.с.46), а як виходить з наданих відповідачем ОСОБА_1 медичних документів, згідно з анамнезом він страждає на хронічне захворювання останні двадцять років (а.с.84), при цьому відповідач, стверджуючи про неможливість свого прибуття до суду через хронічне захворювання, не використовує наданої йому законом можливості направлення до суду на захист своїх інтересів в якості свого представника іншої особи, зокрема іншого відповідача у справі своєї дружини ОСОБА_2

У той же час відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також неодноразово не з’явилася, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена (а.с.74, 81, 112, 116, 123, 127), зокрема про судове засідання 11 жовтня 2011 року через свого чоловіка ОСОБА_1, що підтверджується телеграфним повідомленням про вручення телеграми (а.с.123, 127), а відповідно до ч.3 ст.76 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею.

Неодноразово не з’являючись в судове засідання, відповідач ОСОБА_2 про причини своєї неявки до суду жодного разу не повідомила.

          Крім того, прокурор, який приймає участь в цій справі в якості представника відповідачів в порядку ч.2 ст.45 ЦПК України (а.с.22, 49), в судове засідання також не з’явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується розписками про вручення йому судових повісток, а також підписом у журналі нарочної кореспонденції працівника прокуратури Київського району м. Донецька про вручення судової повістки (а.с.89, 97, 122, 128), але про причини своєї неявки до суду не повідомив, в зв’язку з чим суд вважає, що він не з’явився без поважних причин.

При цьому відповідно до ч.5 ст.76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі, в зв’язку з чим суд вважає, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були повідомлені про час та місце розгляду справи також через свого представника, який приймає участь в справі.

За викладених обставин суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 та представник відповідачів в судове засідання не з’явилися без поважних причин, а наявність у відповідача ОСОБА_1 поважної причини неявки до суду не може бути законною підставою для подальшого відкладення розгляду справи. У сукупності обставин справи суд розцінює поведінку відповідачів як намагання затягнути розгляд справи на невизначений строк з метою уникнення вирішення питання про стягнення з них заборгованості за комунальні послуги, і за усіх викладених обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів та їх представника на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що відповідачі - подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16 травня 2002 року є власниками квартири АДРЕСА_1, проживають та є зареєстрованими у цій квартирі у встановленому законом порядку з 2003 року, що крім позовної заяви ККП «Донецькміськтепломережа»та письмових заяв відповідача ОСОБА_1 підтверджується випискою з особового рахунку, виданою житловим органом КП «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька»(а.с.2).     

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 26 червня 2004 року, з наступними змінами та доповненнями, споживач житлово-комунальних послуг зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.32 цього Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року, з наступними змінами та доповненнями, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання»від 2 червня 2005 року, з наступними змінами та доповненнями, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Судом встановлено, що позивач ККП “Донецькміськтепломережа” в період з 1 липня 2005 року до 1 квітня 2011 року систематично надавав послуги з теплопостачання в квартирі відповідачів, чого не заперечували самі відповідачі, в тому числі відповідач ОСОБА_1 в своїх численних  письмових поясненнях, фактично підтвердивши факт надання їм зазначених послуг та факт сплати ними цих послуг у розмірі десятої частини своїх доходів пропорційно останньому призначенню субсидії (а.с.58, зворот).

Суд встановив, що в період з липня 2005 року по березень 2011 року включно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 лише частково виконували передбачені законом зобов’язання із своєчасної оплати комунальних послуг теплопостачання, провадили оплату зазначених послуг не у повному розмірі, а частково на свій розсуд, в зв’язку з чим у зазначений період утворилася заборгованість по оплаті за період з 1 липня 2005 року по 1 квітня 2011 року в сумі 14338 гривень, що крім пояснень сторін, в тому числі письмових пояснень самих відповідачів, підтверджується розрахунками по особовому рахунку (а.с.3, 4-5, 51, 103).

Виходячи з рішень Донецької міської ради про встановлення тарифів на опалення на відповідні періоди, згідно з особовим рахунком на квартиру АДРЕСА_1 та відповідно із наданими розрахунками суд встановив, що за період з липня 2005 року по 1 квітня 2011 року відповідачам було нараховано за послуги теплопостачання 20403 гривні 75 коп., сплачено ними за цей період несистематичними платежами 2579 гривень 02 коп., і з врахуванням субсидії, що її було призначено відповідачам у період з січня по грудень 2007 року на загальну суму 3249 гривень 66 коп., загальна сума заборгованості відповідачів за вказаний період складає 14338 гривень (а.с.3, 4-5, 51, 103).

При цьому судом встановлено, що безпосередньо розмір повної нарахованої плати за теплопостачання, розмір внесених відповідачами платежів, а відповідно й розмір заборгованості з цієї плати відповідачі не спростовували, в зв’язку з чим суд вважає цей розмір заборгованості встановленим також відповідно до положень ч.1 ст.61 ЦПК України.

У той же час, в своїх письмових заявах відповідач ОСОБА_1 заперечував проти наявності в нього та його сім’ї взагалі будь-якого обов’язку з плати за послуги теплопостачання, посилаючись при цьому на свій тяжкий матеріальний стан, низький розмір доходів своєї сім’ї, безпідставну відмову у призначенні йому та його сім’ї субсидії на оплату комунальних послуг, а також наполягаючи на тому, що він неодноразово заявляв про свою відмову від отримання комунальних послуг з теплопостачання.

Разом з тим, окрім того, що протягом усього часу розгляду справи відповідачі не надали суду жодних доказів жодному із зазначених доводів, ці доводи відповідачів взагалі не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач житлово-комунальних послуг зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року, з наступними змінами та доповненнями, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання»основними обов'язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

При цьому за змістом Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові користувачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства № 4 від 22 листопада 2005 року, в редакції наказу № 169 від 6 листопада 2007 року, затвердженого на виконання п.25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові користувачів від централізованого теплопостачання можливе лише відносно жилого будинку в цілому, і не припускає відключення окремих жилих приміщень (квартир) у багатоквартирних жилих будинках.

Таким чином, проаналізувавши зазначені норми діючого законодавства, суд встановив, що укладення договору на надання послуг з теплопостачання та внесення плати за фактично надані послуги з теплопостачання є не правом, а обов’язком власників квартири багатоквартирного будинку, і згідно із викладеними вимогами закону, обов’язок з  оплати наданих комунальних послуг має виконуватися власниками квартири незалежно від того, що власники квартири не виконують вимог закону з укладення договору на надання послуг теплопостачання з відповідною юридичною особою.

За викладених обставин, виходячи з діючих зазначених нормативно-правових актів, навіть в разі відмови відповідачів від укладення договору та подання відповідачами ОСОБА_1 заяв про відмову від отримання послуг теплопостачання позивач не міг припинити здійснювати надання таких послуг, оскільки ці обов’язки покладені на ККП «Донецькміськтепломережа»діючим законодавством та його Статутом, пов’язані із дотриманням прав власників інших квартир та необхідністю забезпечення теплом багатоквартирного жилого будинку в цілому.

При цьому посилання відповідачів на своє погане матеріальне забезпечення, низький сукупний дохід, наявність інвалідності у відповідача ОСОБА_1 відповідно із діючим законом не можуть слугувати законними підставами для звільнення відповідачів від плати за послуги теплопостачання, які насправді надавалися відповідачам.

Зокрема, є безпідставними посилання відповідачів на незаконне ненадання їм субсидії з оплати комунальних послуг, оскільки відповідно до постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2010 року, яка набрала законної чинності, у задоволенні позову прокурора Київського району м. Донецька в інтересах ОСОБА_1 до комісії Київської районної в м. Донецьку ради з координації роботи з питань надання населенню субсидій на житлово-комунальні послуги про зобов’язання призначити субсидію відмовлено через відсутність правових підстав для призначення такої субсидії ОСОБА_1 (а.с.41-45).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          Відповідно до ч.3 ст.10, чч.1, 2 ст.60  ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

          Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

          Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, в тому числі відповідачам, було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів.

Разом з тим, протягом усього часу розгляду справи відповідачі не надали суду жодних доказів своїм доводам про відсутність у них обов’язку з оплати наданих послуг теплопостачання.

А за таких обставин позивач обгрунтовано вважає, що надані відповідачам комунальні послуги повинні оплачуватись в повному обсязі, в зв’язку з чим уся сума заборгованості за період з липня 2005 року по квітень 2011 року включно підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в повному обсязі в сумі 14338 гривень.  

На підставі ч.2 ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 71 гривня 69 коп., а також стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 гривень (а.с.7).  

На підставі викладеного, п.п.3, 5 ч.3 ст.20, ч.1 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 26 червня 2004 року, з наступними змінами та доповненнями, ч.6 ст.19, ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання»від 2 червня 2005 року, з наступними змінами та доповненнями, п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року, з наступними змінами та доповненнями, Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові користувачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства № 4 від 22 листопада 2005 року, в редакції наказу № 169 від 6 листопада 2007 року, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 224, 225, 226 ЦПК України,  -

В И Р І Ш И В :

Позов комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь комунального комерційного підприємства “Донецькміськтепломережа” заборгованість з плати за послуги теплопостачання в сумі 14338 (чотирнадцять тисяч триста тридцять вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь комунального комерційного підприємства “Донецькміськтепломережа” витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 (п’ятнадцять) гривень.  

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 71 (сімдесят одна) гривня 69 коп.

          Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя: