Категорія №3
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 жовтня 2011 року Справа № 2а-8292/11/1270
< Текст >
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Яковлева Д.О.,
при секретарі Житній Ю.С.
в присутності сторін: від позивача – ОСОБА_1,
від відповідача – Стоянов Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
20 вересня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 (далі – позивач) до Управління Державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі - відповідач) про визнання незаконною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним 09.08.2011 р. на адресу Управління Державтоінспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області було направлено звернення від 08.08.2011 р., в якому він просив пояснити причини відмови поставки транспортного засобу ВАЗ 21099 та номерного знаку «НОМЕР_2» на облік, а також, що потрібно для вчинення вищеозначених дій. На теперішній час відповіді позивач не отримав, що на його думку є порушенням норм діючого законодавства та така бездіяльність є порушенням його законних прав та інтересів. Тому позивач просив визнати незаконною бездіяльність відповідача у частині ненадання у передбачені законом строк відповіді на подане на їх адресу звернення від 08.08.2011 р. та зобов'язати відповідача надати відповідь на подане на їх адресу звернення в 08.08.2011 р.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на наступне. Згідно із журналом вхідної документації УДАІ УМВСУ в Луганській області, звернення гр. ОСОБА_3 щодо роз'яснення причин відмови в реєстрації транспортного засобу ВАЗ-210994-20, державний номер НОМЕР_1, 2008 року виготовлення, індивідуальний номерний знак «НОМЕР_2» надійшло на адресу відповідача 11.08.2010 року, вхідний № 8542. 08 вересня 2011 року співробітниками ВРЕР ДАІ м. Луганськ було підготовлено відповідь на звернення гр. ОСОБА_3 та поштою відправлено на адресу відповідача. Вихідний від 08.09.2011 № 11/14-4368. Таким чином будь які порушення з боку УДАІ УМВС в Луганській області відсутні.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює, згідно преамбули, Закон України «Про звернення громадян»від 2 жовтня 1996 року N 393/96-ВР у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі –Закон N 393/96-ВР).
Закон N 393/96-ВР, згідно преамбули, також забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Громадяни України мають право згідно з ч.1.ст.1 Закону N 393/96-ВР звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян, відповідно до ч.1 ст.3 Закону N 393/96-ВР слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Відповідно до ст.3 та ст.4 Закону N 393/96-ВР, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають відповідно до ч.1 ст.7 Закону N 393/96-ВР обов'язковому прийняттю та розгляду, а якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно згідно з ч.3 цієї ж статті в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону N 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань), при цьому згідно з ч.3 та ч.4 цієї ж статті, відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки, а рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно з ч.1 ст.20 Закону N 393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів, однак відповідно до ч.2 цієї ж статті, на обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Відповідно до ст. 19 Закону N 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
- відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.08.2011 року позивачем - ОСОБА_3 на адресу Управління Державтоінспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області було направлено звернення, щодо пояснення причин відмови поставки транспортного засобу ВАЗ 21099 та номерного знаку «НОМЕР_2» на облік, а також, що потрібно для вчинення вищеозначених дій (а.с. 4).
11.08.2011 звернення було зареєстроване Управлінням Державтоінспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області за № 8542 (а.с. 21)
Оцінюючи дії Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Луганській області при розгляді звернення позивача від 08.08.2011 року на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України суд дійшов висновку про їх протиправність з огляду на наступне.
Так, звернення позивача – ОСОБА_3, який мешкає за адресою АДРЕСА_1, від 08.08.2011 року (а.с.4) адресоване Управлінню Державтоінспекції ГУМВС України в Луганській області, і в ньому позивачем, як фізичною особою, ставилося питання щодо причин відмови поставки транспортного засобу ВАЗ 21099 та номерного знаку «НОМЕР_2» на облік, а також, що потрібно для вчинення вищеозначених дій.
Однак, всупереч вимогам ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» відповідач на звернення фізичній особі ОСОБА_3 відповідь не надав.
Заперечення відповідача, щодо своєчасної підготовки відповіді на звернення гр. ОСОБА_3 від 08.08.2011 та відправлення поштою на адресу відповідача за вихідним від 08.09.2011 № 11/14-4368 судом до уваги не приймається, оскільки, як вбачається з наданих документів, вказана відповідь надавалася Директору ДП «Донбаснафтопродукт» ТОВ «Донбаснафтопродукт» без зазначення адреси.
Крім того, як вбачається зі змісту відповіді УДАІ УМВС України в Луганській області від 08.09.2011 № 11/14-4368, питання щодо причин відмови поставки номерного знаку «НОМЕР_2» на облік взагалі не розглядалося.
З цих підстав, суд не бере як доказ належного розгляду звернення позивача відповідь від 08.09.2011 № 11/14-4368 року (а.с.20), щодо якої, крім іншого, відсутні докази отримання її позивачем.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом є первинним диспозитивним правом в адміністративному процесі, тобто правом, яким особа розпоряджається на власний розсуд. Особа яка звертається до суду, самостійно вирішує, реалізувати їй це право чи добиватися захисту в інший, позасудовий спосіб, або ж змиритися з порушенням.
Відповідно ч. 3 ст. 11 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Закріплений у ч.2 ст.11 КАС України принцип диспозитивності полягає у тому, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 06 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 10 жовтня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, ст. ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльність, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати незаконною бездіяльність Управління Державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області у частині ненадання у передбачений законом строк відповіді на подане на їх адресу звернення від 08.08.2011 р.
Зобов’язати Управління Державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області надати відповідь на подане на їх адресу звернення від 08.08.2011 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову буде складено в повному обсязі та підписано у відповідності до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
< Текст >
СуддяД.О. Яковлев