Справа № 11 - 547/ 2006року Головуючий в 1 -й інстанції Намистюк В.П.
Категорія ст. 152 ч. ЗКК України Доповідач Лінник П.О.
УХВАЛА ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
ЗО серпня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
Головуючого Ковтуна В.П., суддів Лінника П.О., Майданюк К.І., з участю прокурора Бірюченко С.В., адвоката ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 на вирок Волочиського райсуду від 6 липня 2006 року. Цим вироком
ОСОБА_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого у АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, вчителя Волочиської ЗОШ НОМЕР_1, одруженого, на утриманні один неповнолітній син, раніше не судимого засуджено за ст. 152 ч.З КК України на 10 роки позбавлення волі;
за ст. 152 ч.2 КК України на 6 років позбавлення волі, а згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно на 10 років позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_2 залишена попередня утримання його під вартою.
Строк покарання засудженому рахується з 20 грудня 2005 року. Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 10 тисяч гривень моральної шкоди.
Доля речових доказів вирішена у відповідності до вимог закону. За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він перебуваючи у станні алкогольного сп'яніння починаючи з липня 2003 по листопад 2005 року в своєму будинку, розташованому в АДРЕСА_2, в якому проживала його сім'я, ґвалтував неповнолітню ОСОБА_3, що є дочкою його дружини від першого шлюбу та являється інвалідом 1 -ї групи з дитинства, хворіє дитячим церебральним паралічем, застосовуючи щодо неї фізичне насильство та використовуючи її безпорадний стан.
Крім того, 17 грудня 2005 року ОСОБА_2 перебуваючи у станні алкогольного сп'яніння, там же у будинку за АДРЕСА_3, використовуючи.безпорадний стан потерпілої із застосуванням фізичного насильства, скориставшись відсутністю дружини в черговий раз зґвалтував ОСОБА_3. яка на той час досягла повноліття.
В поданій на вирок апеляції адвокат засудженого ОСОБА_2 посилається на те, що вирок суду як незаконний підлягає до скасування, а справа закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину.
При цьому апелянт посилається і на те, що вирок постановлено з порушенням норм кримінального і кримінально-процесуального закону, що вирок суду ґрунтується на суперечливих показах потерпілої ОСОБА_3які не підтвердженні іншими доказами, які у справі відсутні.
Потерпіла ОСОБА_3 хоч і стверджувала, що статеві акти з нею ОСОБА_2 здійснював проти її волі та бажання, однак розповідала про факти які свідчать, що в діях ОСОБА_2 були відсутні ознаки зґвалтування, поскільки він під час статевих актів з нею їй не погрожував, її не бив, а лише просив не розповідати матері. У неї з ОСОБА_2 були нормальні відносини, він надавав їй допомогу, піклувався про неї, возив на інвалідному візку.
17 грудня 2005 року під час останнього статевого акту з нею, вона опору ОСОБА_2 не чинила, заяву про своє зґвалтування не писала.
Заслухавши доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_1 на підтримку апеляції, пояснення законного представника потерпілої в заперечення апеляції, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, судова палата - знаходить, що апеляція адвоката ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у скоєнні ним злочинів передбачених ст. 152 ч.З та ч.2 КК України при викладених у вироку суду обставинах.
Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи та перевіреним у судовому засіданні доказам.
Так, потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_2 який являється для неї вітчимом і проживає з нею в одному будинку, перебуваючи в нетверезому стані, давно, починаючи з липня 2003 року приблизно два рази в місяць, коли в дома не було матері, систематично ґвалтував її. Поскільки він кожний раз погрожував їй, то вона його боялась, тому і не розповідала матері.
Тільки 17 грудня 2005 року, коли він в черговий раз перебуваючи у станні алкогольного сп'яніння зґвалтував ії, скориставшись відсутністю матері, вона 18 грудня 2005 року при поверненні матері з нічного чергування в лікарні повідомила всі подробиці свого ґвалтування вітчимом. При цьому потерпіла підтвердила той факт, що будь-яких статевих стосунків з іншими чоловіками ніколи не мала, поскільки є інвалідом з дитинства 1-ї групи, самостійно рухатись не може і потребує сторонньої допомоги.
Показання потерпілої ОСОБА_3 є об'єктивними і правдивими. Вони підтверджуються поясненнями ОСОБА_4 неповнолітнього свідка ОСОБА_2 та повністю узгоджуються з показами засудженого ОСОБА_2 які він послідовно давав у ході всього досудового слідства.
У суду не було підстав не вірити показам потерпілої ОСОБА_3 чи вважати, що вона обмовила засудженого.
Законний представник потерпілої ОСОБА_3 показала, що зранку 18.12.2005 року дочка ОСОБА_3 розповіла їй, як вночі у кімнаті ії зґвалтував вітчим ОСОБА_2, і що такі зґвалтування він здійснював регулярно на протязі 2-х років, кожний раз користуючись її відсутністю в будинку. Перший раз він зґвалтував потерпілу, скориставшись її відсутністю в будинку ще у липні 2003 року, поскільки вона на дві неділі возила у Крим на море їх спільного сина ОСОБА_5.
Крім того ОСОБА_4 підтвердила, що ії чоловік ОСОБА_2 часто зловживав спиртними напоями, щодо дитини ОСОБА_3 завжди був жорстоким і вона постійно боялася його. Сама ж дочка ніяких стосунків з ніякими чоловіками ніколи не підтримувала, оскільки ніколи і нікуди не ходила із-за хвороби, а пересувалась тільки на візку за допомогою сторонніх осіб.
Свідок ОСОБА_5. підтвердив, що 17.12.2005 року ОСОБА_2 прийшов до дому п'яним, в дома ще випив спиртного і ліг спати. Однак, через деякий час піднявся і пішов у кімнату, де спала потерпіла ОСОБА_3. Коли ж через деякий час зателефонувала з лікарні мама, він пішов у кімнату потерпілої кликати батька, поскільки мати хотіла з ним розмовляти. Там він бачив свого батька голим. Після розмови по телефону ОСОБА_2 знову пішов у кімнату ,-потерпілої, а зранку він бачив батькові плавки що були одягненні на потерпілій.
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що коли 18.12.2005 року зранку приносила ліки до ОСОБА_3, тоді і взнала, що ОСОБА_2 зґвалтував ОСОБА_3.
Аналогічні за змістом покази дала і свідок ОСОБА_7 доповнивши, що ОСОБА_2
погано відносився до потерпілої ОСОБА_3.
Сам ОСОБА_2 свою вину у скоєному визнав частково та пояснив, що до випадку у грудні 2005 року, статевих стосунків з потерпілою не мав, а що було раніше, не пам'ятає, поскільки був у станні алкогольного сп'яніння. Крім того пояснив, що під час досудового слідства обмовив себе у скоєнні злочину, надіючись бути звільненим з-під варти, також пояснив, що не вважає покази свого сина надуманими, а правдивими.
Об'єктивно винність ОСОБА_2 підтверджуються і письмовими доказами, що були зібрані по справі та детально дослідженні судом.
За висновком експерта за НОМЕР_1 потерпіла ОСОБА_3 жила статевим життям раніше, тобто до 17.12.2005 року, що узгоджується із показами самої потерпілої, а також і показами ОСОБА_2 на досудовому слідстві. Згідно висновку експерта за НОМЕР_2, на простині вилученій із ліжка ОСОБА_3 виявлені сліди сперми, яка могла належати ОСОБА_2
Сам ОСОБА_2 за даними висновку судово-медичної експертизи є осудним і застосування примусових мір медичного характеру не потребує.
Всім цим доказам в їх сукупності суд дав належну оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про повне доведення вини ОСОБА_2 у зґвалтуванні неповнолітньої ОСОБА_3 з використанням її безпорадного стану, та зґвалтуванні ОСОБА_3з використанням її безпорадного стану повторно, вірно кваліфікувавши його дії за ст. ст. 152 ч.З та 152 ч. 2 КК України.
Цілком вірно розцінив суд зміну показів ОСОБА_2 в судовому засіданні про свою непричетність до зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_3 як намагання у такий спосіб уникнути відповідальності за скоєне.
З цих підстав, доводи що викладені в апеляції адвоката є безпідставними.
Міра покарання засудженому ОСОБА_2 призначена у відповідності до вимог ст. 65 КК України з врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особі винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Підстав до зміни чи скасування вироку судова палата не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, судова палата -
ухвалила:
Вирок Волочиського райсуду від 6 липня 2006 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію адвоката ОСОБА_1 - без задоволення.
Головуючий /підпис/
Судді/підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду П.О. Лінник