СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
20 червня 2006 року | Справа № 2-23/1422-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Черткової І.В.,
Шевченко Н.М.,
секретар судового засідання Будяк К.А.
за участю представників сторін:
позивача: Корольова Людмила Василівна, довіреність № 92 від 24.02.06
відповідача: Рибалко Юрій Леонідович, довіреність № 6515/9/10 від 05.04.06
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 28.02. - 04.04.2006 року у справі № 2-23/1422-2006А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НьюБер" (вул. Куйбишева, 35,Сімферополь,95011)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "НьюБер" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: № 0012202301/0 від 02.08.2004 року, № 0018522301/0 від 29.11.2004 року та № 0018522301/0 від 25.02.2005 року. Позивач 24.02.2006 надав уточнення позовних вимог, у яких відмовився від позовних вимог у частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0012202301/0 від 02.08.2004 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та порушують права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "НьюБер".
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 28.02. - 04.04.2006 року у справі № 2-23/1422-2006А позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НьюБер" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено частково, визнані нечинними податкові повідомлення-рішення № 0018522301/0 від 29.11.2004 року та № 0018522301/0 від 25.02.2005 року Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим. З Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НьюБер" стягнуто 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова господарського суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач неправомірно дійшов висновку, що операції, які оподатковуються згідно з декларацією з податку на додану вартість за листопад 2003 року складають 49 відсотків від загального об’єму продаж і до податкового кредиту необхідно було віднести 4900,00 грн., а не всю суму податку.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим посилається на підпункт 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року та обґрунтовує свої доводи тим, що за даними податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2003 року позивачем було задекларовано обсяг продаж по операціях, що оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20% у сумі, що складає 49 відсотків від загального об’єму продаж і до податкового кредиту необхідно було віднести 4900,00 грн., тому донарахування податку на додану вартість у сумі 5100,00 грн. є правомірним.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 20.06.2006 року у зв’язку з відпусткою у складу колегії було замінено суддю Фенько Т.П. на суддю Шевченко Н.М.
В судовому засіданні відповідач підтримав свої вимоги.
Позивач в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Державною податковою інспекцію у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим 30.07.2004 року було проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "НьюБер" за період з 01.01.2003 року по 01.04.2004 року. По результатах перевірки було складено акт № 744/23-8/32318936 від 30.07.2004 року.
Перевіркою було встановлено порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "НьюБер": підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про податок на додану вартість” –було занижено суму податкового зобов’язання за червень 2003 року на суму 1560,00 грн.; підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” –було завищено суму податкового кредиту за листопад 2003 року в розмірі 10000,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012202301/0 від 02.08.2004 року про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 11560,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 5780,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в порядку, встановленим підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
В останнє рішенням Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим № 2241/10/25-007 від 12.11.2004 року було зобов’язано Державну податкову інспекцію у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим прийняти податкове повідомлення-рішення (форма „В”) про завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у листопаді 2003 року у сумі 5100,00 грн, яке у свою чергу було прийнято Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим 29.11.2004 року за № 0018522301/0.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "НьюБер" користується пільгою з податку на додану вартість на підставі підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Як встановлено в акті перевірки, в листопаді 2003 року позивач здійснив продаж пшениці на загальну суму 416949,10 грн., в тому числі податок на додану вартість –69491,52 грн. Зазначена сума була включена позивачем до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість у листопаді 2003 року (аркуші справи 34-35). Також актом перевірки було встановлено, що позивачем було віднесено до складу податкового кредиту 10000,00 грн. податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 18.11.2003 року № 961 по операції з придбання у приватного підприємства „Автодель” автомобіля „Пежо”.
Згідно з витратною накладною від 28.11.2003 року № РН-10608 позивач отримав від приватного підприємства „Автодель” автомобіль моделі „Peugeot 607 Edene Standart 2.0 E” загальною вартістю 220819,00 грн., у тому числі податок на додану вартість –36803,17 грн (аркуш справи 90). Податкова накладна від 18.11.2003 року № 961 видана приватним підприємством „Автодель” на суму 60000,00 грн. передплати за вказаний автомобіль, у тому числі 10000,00 грн. –податок на додану вартість.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.
Згідно з підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені
та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду
Судова колегія вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції, що позивачем правомірно було включено суму податку на додану вартість в розмірі 10000,00 грн. до складу податкового кредиту відповідно до вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування у розмірі 5100,00 грн., на думку судової колегії, є неправомірним, оскільки в підпункті 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не вказано про розподіл вхідного податку на додану вартість по основних фондах, які амортизуються.
На підставі зазначеного помилковим є висновок Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про те, що операції, які оподатковуються згідно з декларацією з податку на додану вартість за листопад 2003 року складають 49 відсотків від загального об’єму продаж і до податкового кредиту необхідно було віднести 4900,00 грн.
Таким чином, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційних вимог та вважає постанову, прийняту судом першої інстанції, обґрунтованою та заснованою на законі. Підстав для скасування постанови господарського суду Автономної Республіки Крим колегією не знайдено.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02. - 04.04.2006 року у справі № 2-23/1422-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді І.В. Черткова
Н.М.Шевченко