АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2006 року                                                                          м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Ніколової Б.Ю.,

судців : Ніколаєвої В.М., Пастощука М.М.

при секретарі Доробалюк Л.В.

з участю:

позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2.

розглянула у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 22а-498 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шепетівського міськрайонного суду від 3 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького обласного військового комісаріату про бездіяльність щодо перерахунку пенсії.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, його представника, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,

встановила:

В травні 2006 року ОСОБА_1, звертаючись до суду з даним позовом до Хмельницького обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії, посилався на те, що в 1989 році він був звільнений з дійсної військової служби у Збройних Силах. Всупереч нормативно-правовим актам, прийнятим в період 1999-2004 років про зміну розміру грошового утримання: відповідач не провів йому перерахунок пенсії з врахуванням щомісячної надбавки у розмірі 40% посадового окладу згідно Указу Президента України №347/99 „Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України", щомісячної надбавки в розмірі 100% відповідно до Указу Президента України від 23.02.2002 року "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", щомісячної надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України, встановленої Указом Президента України від 5.05.2003 року №389 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства Державної охорони України за безперервну службу", п.1.2 „Інструкції про порядок та умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу", затвердженої наказом Міністра оборони України №149 від 26.05.2003 року, 33,3% премії згідно Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року №923/96 „Про грошове забезпечення військовослужбовців", премії відповідно до п.З Постанови Кабінету Міністрів України №829 від 22.05.2000 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців" та розділу 34 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства Оборони України №75 від 5.03.2001 року.

Постановою Шепетівського міськрайонного суду від 3 липня 2006 року ОСОБА_1. в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. вважає постанову суду неправильною, просить її скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги. Посилається на порушення

Головуючий у першій інстанції - Губіш О. А. Доповідач - Ніколова Б.Ю.

Справа №22а-498 Категорія № 22 судом норм матеріального та процесуального права, зокрема невідповідність висновків суду фактичним обставинам. Вважає, що суд не врахував вимоги ст. 118 Положення "Про порядок призначення та виплати в Міністерстві Оборони України державних пенсій і допомоги військовослужбовцям та членам їх сімей", затвердженого наказом Міністра Оборони України від 08.08.1994 року, відповідно до якого перерахунок раніше призначених пенсії військовослужбовцям у зв'язку зі зміною хоча б одного з видів грошового забезпечення, з якого обчислюються пенсії після звільнення зі служби цих осіб, провадиться з тієї ж дати, з якої підвищується грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Крім того, вважає, що суд безпідставно не прийняв до уваги вимоги ст.ст. 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом вірно встановлено дійсні обставини, дано їм належну оцінку, а його висновки про безпідставність вимог позивача узгоджуються з матеріалами справи, відповідають закону.

Відмовляючи ОСОБА_1 в позові, суд встановив та правильно виходив з того, що Закони, Укази Президента та інші нормативно-правові акти, на які він посилається в позовній заяві, були прийняті та набрали законної сили вже після звільнення його в запас, а тому їх дія на нього не поширюється.

Судом встановлено, що наказом Командуючого військами Прикарпатського військового округу по особовому складу №НОМЕР_1ОСОБА_1 було звільнено з дійсної військової служби в запас за ст.. 46 п. „б" (по віку) з вислугою 21 календарного року, у зв'язку з чим на той час йому була призначена пенсія в розмірі 93 грн. 50 коп.

В подальшому відповідачем проводився перерахунок цього розміру пенсії: в жовтні 2003 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №130 від 27.08.2003 року, в серпні 2004 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року №825. Крім того, з 1 січня 2005 року проведено перерахунок пенсії відповідно до Закону України „Про Державний бюджет на 2005 рік", з 22 березня 2005 року, 1 січня 2006 року -відповідно до Закону України від 15.06.2004 року „Про внесення змін до статті 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Давши належну оцінку забраним по справі доказам, відповідно до вимог наведеного чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд обґрунтовано залишив адміністративний позовОСОБА_1 без задоволення.

ПосиланняОСОБА_1 в апеляційній скарзі на порушення судом вимог матеріального права, зокрема положень ст.ст. 51, 63 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" є безпідставними, оскільки вони зроблені без врахування вимог Закону України від 15 червня 2004 року „Про внесення змін до статті 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", ст. 39 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік", Закону України від 1 лютого 2005 року №2392-ГУ „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік".

Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують його висновків.

Керуючись ст. ст. 198, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шепетівського міськрайонного суду від 3 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

Головуюча /підпис/                                        Судді /підписи/

Копія вірна: суддя апеляційного суду