АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 вересня 2006 року                                                             м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Ніколової Б.Ю., суддів : Ніколаєвої В.М., Заїки В.М. при секретарі Доробалюк Л.В. з участю: позивача ОСОБА_1., його представника адвоката ОСОБА_2.

розглянула у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 22а-519 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 14 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Управління внутрішніх справ України в Хмельницькій області про призначення та виплату пенсії.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, його представника ОСОБА_2., дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,

встановила:

В червні 2006 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління МВС України в Хмельницькій області про призначення та виплату йому пенсії з 17 грудня 1999 року. В обґрунтування позову вказував, що наказом начальника УМВС України в Хмельницькій області НОМЕР_1 він був звільнений з органів внутрішніх справ на підставі рішення Верховного Суду України від 09.08.1999 року у зв'язку із засудженням. Після його звернення до УМВС України в Хмельницькій області йому призначена пенсія з 14 липня 2004 року, пізніше проведено перерахунок за період з 14.07.2003 по 14.07.2004 року. В призначені пенсії з 17.12.1999 року, тобто з дня звільнення, йому відмовлено.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 14 липня 2006 року ОСОБА_1 в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною, просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його вимоги повністю. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам. Суд не врахував, що на день набрання законної сили вироку стосовно нього його вислуга в органах внутрішніх справ становила 21 рік 4 місяці 20 днів і на той час він мав право на нарахування пенсії. Також вважає, що суд не прийняв до уваги положення ст. 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ".

Апеляційну скаргу ОСОБА_1. слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом правильно встановлені дійсні обставини, дано їм належну оцінку, а його висновки про недоведеність вимог позивача узгоджуються з матеріалами справи, відповідають закону.

Відповідно до ст. 48 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за

Головуючий у першій інстанції -Карплюк О. Доповідач - Ніколова Б.Ю.

Справа №22а-519 Категорія №21

контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та члени їх сімей при настанні права на пенсію звертаються з заявою до відповідних органів, в тому числі органів пенсійного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.

Частиною 4 ст. 50 цього Закону передбачено, що пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Встановлено, що згідно наказу начальника УВС України в Хмельницькій області НОМЕР_1 ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ у зв'язку з засудженням за ст. 166 ч.2 КК України.

На час звільнення ОСОБА_1. зі служби його вислуга на військовій службі становила більше 21 року.

З заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернувся до УМВС України в Хмельницькій області 14 липня 2004 року і йому була призначена пенсія відповідно до вимог ч.4 ст. 50 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто з 14.07.2003 р. по 13.07.2004 р.

Оцінивши докази в їх сукупності, керуючись положеннями наведеного чинного законодавства, суд дійшов правильного висновку про безпідставність вимог позивача про призначення та перерахування йому пенсії з часу звільнення і обгрунтовано відмовив йому в позові.

Посилання ОСОБА_1. на ч.2 ст. 55 Закону є помилковими, оскільки положення останньої передбачають виплату пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком за наявності вини органу, який призначає або виплачує пенсію. Звертаючись до суду ОСОБА_1. не навів доказів в підтвердження таких обставин, не заперечуючи, що з письмовою заявою про призначення пенсії він звернувся до відповідача лише 14.07.2004 року.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги.

Постанова суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалена з отриманням норм матеріального та процесуального закону і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 206, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 14 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

Головуюча /підпис/ Судді /підписи/

Копія вірна: суддя апеляційного суду             Б.Ю.Ніколова