СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
23 червня 2006 року | Справа № 2-14/1450-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Плута В.М.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Ручка С. П., довіреність № 10 від 09.02.06; Веремчук М.А., довіреність № 33 від 12.08.05;
відповідача: Романової С. В., довіреність № 10-402 від 14.02.06;
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 11.05.2006 у справі №2-14/1450-2006
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ди Пи Ейч Модус" ЛТД (вул. Рузвельта, 5, м.Ялта, 98600)
до Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" (вул. Рузвельта, 5, м.Ялта, 98600)
про стягнення 121544,70 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя З.І. Курапова) від 11.05.2006 у справі № 2-14/1450-2006 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ди Пи Ейч Модус" ЛТД до Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" про стягнення 160 870,58 грн. З Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" на користь позивача стягнуто 160 870,58 грн. неотриманого прибутку.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити.
Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
За клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У жовтні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ди Пи Ейч Модус" ЛТД звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" про стягнення збитків у сумі 121 544,70 грн., посилаючись та невиконання відповідачем умов договору № 278 від 13.09.2000, збільшивши в наступному позовні вимоги до 160 870,58 грн.
Державне підприємство "Ялтинський морський торговельний порт", заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним та недоведеним.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні принципи виконання зобов’язань та норми про відповідальність за їх порушення.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини сторін виникли до 01.01.2004 та продовжуються після зазначеної дати, спір підлягає вирішенню на підставі норм діючого Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, яким є Господарський кодекс України та Кодекс торговельного мореплавства України.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно зі статтею 4 Кодексу торговельного мореплавства України до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.
З матеріалів справи вбачається, що 13.09.2000 між сторонами у справі було укладено договір № 278, предметом якого є правовідносини сторін з приводу надання відповідачем позивачу теплохода «Маргейт»для організації останнім морських прогулянок і екскурсій для громадян з порту Ялта і приписаних до нього портопунктів.
Згідно пунктом 2.1.2 Договору і додаткової угоди № 17 від 24.03.2005 до нього, відповідач взяв на себе зобов'язання щодня в період з 01 червня по 16 жовтня 2005 року виділяти позивачу судно для організації останнім морських прогулянок і екскурсій з портів Ялта, Севастополь і приписаних до них портопунктів.
Відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати прийняті на себе зобов'язання, передбачені Договором і додатковою угодою № 17 від 24.03.2005 до нього і у встановлений пунктом 2.1.2 Договору термін не надав позивачу судно для організації морських прогулянок і екскурсій, посилаючись на необхідність використання судна для власних потреб.
Пункт 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до пункту 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано суду доказів виконання ним зобов’язань за договором, з огляду на що, виходячи з діючої у цивільному праві презумпції вини висновок суду першої інстанції про покладення на відповідача обов’язку по відшкодуванню збитків відповідає нормам закону і матеріалам справи.
Разом з тим, відповідно до пункту 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.
В якості доказів розміру неотриманих доходів позивачем надані облікові документи попередніх років про надання відповідних послуг з використанням судна відповідача.
Одночасно судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги висновок експерта судово-бухгалтерської експертизи № 92/05 від 06.03.2006 про можливість отримання позивачем доходів у розмірі 160 870,58 грн. за умови належного виконання відповідачем обов’язків за договором № 278 від 13.09.2000 (а.с.92-107).
Доводи апеляційної скарги про умовність визначеної експертом суми є безпідставними, оскільки розрахунок суми неотриманих доходів за своєю правовою природою є саме тією умовною категорією, яка ґрунтується на документально підтверджених облікових даних попередніх періодів господарської діяльності сторін.
Також безпідставними є посилання відповідача на уявність та недійсність договору, на підставі якого виникли спірні правовідносини, оскільки рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2005 у справі № 2-1/7524-2005 за позовом прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України до Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт", товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ді Пі Ейч Модус" ЛТД про визнання недійсним договору, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2005 та постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2006 у позові прокурору відмовлено.
У відповідності зі статтею 35 Господарського кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, висновок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.05.2006 у справі № 2-14/1450-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді В.М. Плут
Ю.В. Борисова