Справа № 2-358/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

16 червня 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої - судді  Нізік О.В.

при секретарі –Таран К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, тертя особа: Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на Ѕ частину квартири, встановлення факту, визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

18 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним позовом. в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 01.04.2006р. вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 склали заповіт подружжя на квартиру АДРЕСА_1, яка є їх сумісною власністю. Згідно до заповіту після смерті обох із подружжя квартира має перейти у власність до ОСОБА_2 –їх дочки. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, вона спадщину у встановлений термін не прийняла з поважних причин, оскільки вважала що є законним власником Ѕ частини квартири. Просила визнати заповіт подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зроблений в третій Дніпропетровські державній нотаріальній конторі 01 квітня 2006 року зареєстрований в реєстрі за № 2-625 не дійсним; встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини у вигляді Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3; визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_3.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідачка у судовому засіданні проти заявлених вимог не заперечувала.

Представник Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, надав заяву в якій просив провести розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа  має  право в порядку,  встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється   на   всі правовідносини, що виникають у державі.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_3 та позивачці ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 09 грудня 1993 року (а. с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 11 квітня 2008 року, виданого Відділом реєстрації смерті Дніпропетровського управління юстиції ( а. с. 5).

Статтею 1261 Цивільного кодексу України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.   

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частки квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцями померлого за законом є дружина ОСОБА_1 та відповідач у справі ОСОБА_2, яка є донькою померлого. Всі спадкоємці є спадкоємцями першої черги.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набутгя, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному)  безоплатно  майно  (дарунок)  у  власність.  Договір дарування е одностороннім правочином. Статтею 202 ЦК України передбачено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання і а про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Відповідно під час укладання договору дарування необхідно дотримуватись загальних вимог необхідних для чинності правочину, визначених ст. 203 ЦК України. До таких вимог зокрема належать наступні: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі та правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою —третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.… Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У відповідності до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог. Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.         Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна доводити ті обставини, на які вона посилається як на підстави свої вимог. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи обставини справи, надані пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, суд вважає, що позивачем доведено, та надано докази, які свідчать про те, що оспорюваний правочин, а саме заповіт стосовно квартири, слід визнати недійсним.

 Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об’єктивні підстави вважати, що в даній частині позов підлягає задоволенню, тому суд та вважає за можливе визнати заповіт подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зроблений в третій Дніпропетровські державній нотаріальній конторі 01 квітня 2006 року зареєстрований в реєстрі за № 2-625 –не дійсним.

Статтею 1268 частиною 3 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого строку, він не заявив про відмову від неї.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 не заперечувала того факту, що після смерті ОСОБА_3 ніхто з спадкоємців за законом не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з причини важкого стану здоров’я матері. Також відповідачка не заперечувала, що позивачка фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3, мешкає в даній квартирі за час життя та після смерті ОСОБА_3, здійснює утримання квартири та оперативне керування спадщиною.

Відповідно ст. 370 Цивільного Кодексу України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно ст. 357 Цивільного кодексу України, частки у праві спільної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Між співвласниками немає жодної домовленості про частки квартири, немає рішення суду про виділ часток у спірній квартирі в натурі. Тому суд дійшов висновку, що частки в даній квартирі є рівними.

Відповідно до п. 10 Переліку право-встановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (додаток 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5), рішення суду про визнання права власності є право-встановлювальним документом і підлягає реєстрації в Комунальному підприємстві „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”.

Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні доведено фактичне прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3, здійснення нею утримання квартири та оперативного керування спадщиною, відсутністю будь-яких заперечень від відповідачки, суд вважає за можливе встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини у вигляді Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3; визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_3, що необхідно та обов’язково для реєстрації права власності в КП ДМБТІ.

На підставі викладеного, керуючись ст. 328 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 212-214, 215  ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, тертя особа: Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на Ѕ частину квартири, встановлення факту, визнання заповіту недійсним –задовольнити частково.

Визнати заповіт подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зроблений в третій Дніпропетровські державній нотаріальній конторі 01 квітня 2006 року зареєстрований в реєстрі за № 2-625 –не дійсним.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини у вигляді Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3.  

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_3.

В решті заявлених позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя                                                                                                               О.В. Нізік