Справа № 22-а-2353 2006р.                                      Головуючий 1-ї інст.МЕЛЬНІК І.М.

Категорія - житлове                                                 Доповідач - ЗАЗУЛИНСЬКА Т.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 вересня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - КАРІМОВОЇ Л.В.

суддів - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П. КІРСАНОВОЇ Л.І.

при секретарях - ГАЙВОРОНСЬКІЙ І.М. КОНИК І.В. ЗЕЛІНСЬКІЙ І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 20 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа виконавчий комітет Комінтернівської районної ради міста Харкова про поновлення порушеного права та вселення і за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа виконавчий комітет Комінтернівської районної ради міста Харкова про визнання ОСОБА_5 втратившим право користування жилим приміщенням, -

встановила:

У квітні 2005 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа виконавчий комітет Комінтернівської районної ради міста Харкова про поновлення порушеного права і вселення в квартиру, в обгрунтування якого зазначав що спірною є двокімнатна ізольована квартира  АДРЕСА_1, в якій зареєстровані він та відповідачі. Після розірвання шлюбу між ним та відповідачкою ОСОБА_1 він деякий час проживав в спірній квартирі, а згодом відповідачі почали чинити йому перешкоди у користуванні житловою площею, поміняли замки і він змушений був проживати у друзів та знайомих.

На підставі наведеного позивач просив суд поновити його порушене право користування і вселити в квартиру  АДРЕСА_1

Відповідачі звернулися із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, в обгрунтування якого посилалися на те, що вищезазначену квартиру ОСОБА_5 залишив добровільно, не проживає в ній протягом тривалого часу в зв"язку з чим і втратив право користування житловою площею.

Сторони взаємних позовних вимог не визнали.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 20 лютого 2006 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа виконавчий комітет Комінтернівської районної ради міста Харкова про поновлення порушеного права і вселення в квартиру  АДРЕСА_1 задоволено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа виконавчий комітет Комінтернівської районної ради міста Харкова про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартирою  АДРЕСА_1  - відмовлено.

Поновлено порушене право ОСОБА_5 на користування жилим приміщенням із вселенням його в квартиру АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3. і ОСОБА_4. просять скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді; пояснення осіб, що з"явилися; перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає що підстави для скасування рішення суду 1-ї інстанції відсутні.

Як встановлено районним судом спірною є двохкімнатна ізольована квартира № АДРЕСА_1. Ця квартира не приватизована, її наймачем є ОСОБА_5

За поясненнями ОСОБА_5, які не заперечуються ОСОБА_1, у вересні 1997 року Комінтернівським районним судом міста Харкова ухвалене рішення про розірвання їх шлюбу. До 2000 року сторони проживали і користувалися спірною квартирою, а з вказаного часу він не міг постійно користуватися спірною квартирою через відносини, які склалися між ним та колишньою дружиною, яка поселяла в квартиру своїх співмешканців, але деякий час його пускали в квартиру. Він намагався вирішити житлове питання шляхом обміну, продажу квартири, погодився на грошову компенсацію відповідачами належної йому частини.

Позивач стверджує що він намагався вирішити житлову проблему мирним шляхом, йшов на уступки відповідачам ,тому погодився на одержання грошової компенсації, однак потім впевнився, що таку пропозицію колишня дружина не мала наміру виконувати, а згодом йому стали чинити перешкоди в користуванні квартирою шляхом заміни замків, в зв"язку з чим він звертався до органів міліції, та змушений був звернутися до суду з позовом про поновлення порушеного права і вселення.

Ці його пояснення не спростовані відповідачами і підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та висновком, який складено за матеріалами перевірки заяви ОСОБА_5 до дільничого інспектора Комінтернівського РВ ХМУ УМВС України в Харківської області. Згідно цього висновку викладені в заяві ОСОБА_5 факти перешкод, в проживанні на спірній житловій площі з боку колишньої дружини знайшли своє підтвердження і йому роз"яснено право на звернення до суду з питання вселення та розподілу житла(а.с.6)

Навпаки твердження відповідачів, вони ж позивачі за зустрічним позовом, про те що ОСОБА_5 добровільно залишив квартиру, має іншу сім"ю та житло свого підтвердження не знайшли, оскільки ні суду першої інстанції ні апеляційному суду вони не змогли пояснити яке ж інше житло для постійного проживання він має. А з пояснень

свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вбачається що ОСОБА_5 просився переночувати та деякий час пожити у них, посилаючись на те, що колишня дружина не дає йому можливості проживати у їх спільній квартирі.

Судова колегія доходить висновку що судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів обґрунтовано зроблений висновок про те, що відсутність ОСОБА_5 в спірній квартирі була пов"язана з поважними причинами і, відповідно до вимог ст..71 ЖК України, він не втратив право на користування цим житлом, а оскільки відповідачами за його позовом це право порушено, воно підлягає поновленню, із вселенням ОСОБА_5 в спірну квартиру.

Посилання апелянтів на неможливість їх сумісного з ОСОБА_5 проживання в квартирі через неприязні стосунки між ними, не є підставою для скасування або зміни рішення, оскільки сторони не позбавлені можливості вирішити житлове питання шляхом обміни квартири або іншим шляхом з урахуванням права кожного з них на це житло.

Судова колегія визнає, що судом першої інстанції рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і відповідно до ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу, доводи якої висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1ч.1ст.307, ст.ст.308,313-315 ,319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 20 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили, безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий - підпис

Судді - підписи

Копія вірна. Суддя -