ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Річна, 29/11, к. 216
УХВАЛА
< Список (При необходимости выбрать) >
< Список (При необходимости выбрать) >
21.11.2011Справа №2-25/4114-2011
за позовом - Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону,
м. Севастополь, в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України,
м. Київ; Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України,
м. Київ; Медичного реабілітаційного центру «Ратник», АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз
до відповідача - Кореїзської селищної ради, АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – 1) ОСОБА_1, смт. Кореїз; 2) ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним та скасування рішення
Суддя Копилова О. Ю.
представники сторін:
від позивача (МВС України) – не з’явився
від позивача (Головне управління внутрішніх військ МВС України) –ОСОБА_3, довіреність №3/20-148 від 28.10.11, нач. юр. служби військової частини
від позивача (Медичний реабілітаційний центр ВВ МВС України «Ратник») – ОСОБА_4., довіреність №25 від 03.02.11, ю/к;
від відповідача - ОСОБА_5, довіреність №02-13/968 від 30.09.11, представник;
від військової прокуратури – не з’явився
від 3-ї особи – ОСОБА_2., паспорт серія АМ НОМЕР_1
від 3-ї особи – ОСОБА_1., паспорт серія СВ НОМЕР_2
присутній у судовому засіданні – ОСОБА_6., паспорт серія СВ НОМЕР_3
встановив:
Заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України; Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України; Медичного реабілітаційного центру «Ратник» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Кореїзської селищної ради та просить суд визнати недійсним та скасувати рішення Кореїзської селищної ради від 12.05.2005 №1977 «Про надання дозволу на розробку проектів відводу земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки), з земель, які знаходяться у веденні Кореїзської селищної ради».
Ухвалою господарського суду АР Крим від 13 жовтня 2011 року по справі №5002-25/4114-2011 до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору було залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Від третьої особи - ОСОБА_1 надійшло клопотання про припинення провадження по справі, відповідно до якого третя особа просить суд провадження у справі припинити, у зв’язку з тим, що даний спір не підвідомчий господарському суду АР Крим, оскільки однією із сторін по справі є суб’єкт владних повноважень.
Від третьої особи - ОСОБА_2 також надійшло клопотання про припинення провадження по справі в порядку п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки однією із сторін по справі є суб’єкт владних повноважень.
Предметом спору відповідно до поданої позовної заяви, з урахуванням заяви військової прокуратури Севастопольського гарнізону про виправлення помилок у тексті позовної заяви, яка задоволена ухвалою господарського суду АР Крим від 13 жовтня 2011 року, є визнання недійсним та скасування рішення Кореїзської селищної ради від 12.05.2005 №1977 «Про надання дозволу на розробку проектів відводу земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки), з земель, які знаходяться у веденні Кореїзської селищної ради».
В силу ст.125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Зокрема, ч.2 цієї норми визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов’язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, як випливає із приписів даної правової норми, права і законні інтереси суб’єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів. Отже, у даній правовій нормі йдеться мова про акти юридичні, волевиявлення в яких обов’язкові для виконання.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України право розпорядження землями комунальної власності належить сільським, селищним і міським радам, і порушення норм земельного законодавства може призвести до порушення як прав та інтересів місцевої територіальної громади, так і держави в цілому.
Відповідно ст. 12 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, органом місцевого самоврядування є міська рада, яка діє за принципом розподілу повноважень в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Відповідно до п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. № 02-5/35, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі; у випадках, коли чинним законодавством України передбачено право суб'єкта підприємницької діяльності чи іншої юридичної особи оскаржити акт за підпорядкованістю, підприємство, установа, організація вправі на власний розсуд вирішувати питання про оскарження актів таких органів за підпорядкованістю чи про звернення до господарського суду з заявою про визнання акта недійсним; господарським судам підвідомчі спори про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві. У вирішенні цієї категорії спорів слід виходити з такого: господарський суд не вправі здійснювати оцінку конституційності (відповідності Конституції України) актів Кабінету Міністрів України, оскільки вирішення такого питання віднесено до повноважень Конституційного Суду України (стаття 150 Конституції України, стаття 13 Закону України "Про Конституційний Суд України"). Що ж до відповідності згаданих актів іншим, крім Конституції України, законам України та актам Президента України, то вона оцінюється господарським судом на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, оскільки земля є об'єктом цивільних прав і обов'язків і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод. До таких справ слід відносити справи, пов'язані із захистом права власності або користування землею, в яких, захищаючи свої цивільні права і охоронювані законом інтереси, беруть участь суб'єкти господарської діяльності. Господарським судам підвідомчі спори щодо стягнення заборгованості з орендної плати за договором на користування земельною ділянкою, укладеним суб'єктом господарювання і органом місцевого самоврядування. Якщо предметом спору є право власності на земельну ділянку або право користування нею, в тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішень владних органів претендує на спірну земельну ділянку, то такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування, повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Тому вимоги прокурора щодо визнання недійсним та скасування рішення Кореїзської селищної ради від 12.05.2005 №1977 «Про надання дозволу на розробку проектів відводу земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки), з земель, які знаходяться у веденні Кореїзської селищної ради», є такими, що підлягають розгляду у господарському суді.
Таким чином, суд вважає за доцільне відмовити третім особам у задоволенні клопотань про припинення провадження по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про припинення провадження по справі.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про припинення провадження по справі.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Копилова О.Ю.