ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" листопада 2011 р. Справа № 13/076-11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіВеличко Н.Л. (доповідач по справі)
суддів:Алєєвої І.В.
Євсікова О.О.
за участю представників:
від позивача:Абрамський М.В. –голова правління
ОСОБА_5 за довіреністю від 21.03.2011 р.
від відповідача: ОСОБА_6 за довіреністю від 18.11.2011 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кредитної спілки «Українська кредитно-фінансова група», м.Київ
на рішення господарського суду Київської області
від18.07.2011 року
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від19.09.2011 року
у справі№ 13/076-11
господарського судуКиївської області
за позовомКредитної спілки «Українська кредитно-фінансова група», м.Київ
до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, с. Богданівка
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 1ОСОБА_7, с. Богданівка Броварського району Київської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 2ОСОБА_8, с. Богданівка Броварського району Київської області
провизнання неправомірними дій
ВСТАНОВИВ:
Кредитна спілка „Українська кредитно-фінансова група”, м. Київ звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, с. Богданівка про визнання неправомірними (протиправними) дій Богданівської сільської ради Броварського району Київської області щодо вилучення земельної ділянки у зв'язку з несплатою земельного податку.
Рішенням господарського суду Київської області від 18.07.2011 р. (суддя Наріжний С.Ю.) у справі №13/076-11 в задоволені позову Кредитної спілки „Українська кредитно-фінансова група” відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 18.07.2011 року Кредитна спілка „Українська кредитно-фінансова група” звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду Київської області від 18.07.2011р. у справі № 13/076-11 та прийняття нового рішення, яким позов задовольнити повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2011р. (головуючий суддя –Зубець Л.П., судді Мартюк А.І., Разіна Т.І.) апеляційна скарга Кредитної спілки „Українська кредитно-фінансова група” залишена без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 18.07.2011 р. у справі № 13/076-11 –без змін.
Вважаючи, що першою та другою інстанцією при вирішенні справи № 13/076-11 були порушені норми матеріального та процесуального права, Кредитна спілка „Українська кредитно-фінансова група” звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 18.07.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2011р. і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Також скаржник просив відновити пропущений строк подання касаційної скарги.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2011 р. у справі № 13/076-11 було задоволене зазначене клопотання Кредитної спілки „Українська кредитно-фінансова група” і відновлений строк на подання касаційної скарги, касаційна скарга Кредитної спілки „Українська кредитно-фінансова група” прийнята до провадження.
Кредитна спілка „Українська кредитно-фінансова група” касаційну скаргу мотивує тим, що Богданівською сільською радою всупереч вимогам Закону України "Про іпотеку" були вилучені до земель запасу Богданівської сільської ради земельні ділянки, що належали на праві приватної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та в забезпечення виконання зобов'язань за договорами кредиту від 26.04.2007 р. були передані в іпотеку Кредитній спілці „Українська кредитно-фінансова група” згідно з договорами іпотеки від 26.04.2007 р. Своїми діями Богданівська сільська рада порушила право позивача на задоволення вимог щодо стягнення заборгованості з боржників за рахунок майна переданого в іпотеку, зокрема набути право власності на зазначені земельні ділянки.
В обґрунтування скаржник посилається на ст. 12, 37 Закону України "Про іпотеку", постанову Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 р. та рекомендації Президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" № 04-06/15 від 02.02.2010 р.
Представник Богданівської сільської ради проти доводів касаційної скарги заперечив з тих підстав, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими та просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2011 р. та рішення господарського суду Київської області у справі № 13/076-11 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення .
Як встановлено судами попередніх інстанцій 26 квітня 2007 р. в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № КВ-00291/0707 від 26.04.2007 р. (основним зобов'язанням) між ОСОБА_7 (іпотекодавцем) та Кредитною спілкою „Українська кредитно-фінансова група” (іпотекодержателем) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 1226.
Також 26 квітня 2007 р. в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № КВ-00292/0707 від 26.04.2007 р. (основним зобов'язанням) між ОСОБА_8 (іпотекодавцем) та Кредитною спілкою „Українська кредитно-фінансова група” (іпотекодержателем) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 1224.
Згідно з умовами вищезазначених договорів іпотеки від 26.04.2007 р. іпотекодавці за власними зобов’язаннями перед Кредитною спілкою „Українська кредитно-фінансова група” за договорами кредиту передали в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання основного зобов’язання земельні ділянки, розташовані на території АДРЕСА_1, загальною площею 0,1613 га та 0,1625 га, які належали ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві власності, про що свідчать державні акти на право приватної власності на землю І-КВ № 073109 та І-КВ № 073108.
Постановами відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління від 02.03.2010 р. у справі № 656-в6 та від 06.04.2010 р. у справі № 780-в6 були відкриті виконавчі провадження з виконання виконавчих листів № 2-3136 від 10.01.2010 р. та № 2-3084 від 21.12.2009 р., виданих Броварським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заборгованості за кредитними договорами на користь Кредитної спілки „Українська кредитно-фінансова група”.
На запит державного виконавця ВДВС Броварського МРУЮ листом вих. №51 від 02.02.2011 р. Богданівська сільська рада повідомила про те, що у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відсутні земельні ділянки, оскільки в зв’язку з несплатою ними земельного податку та невикористанням земельних ділянок за цільовим призначенням Богданівською сільською радою були вилучені ці земельні ділянки та передані до земель запасу Богданівської сільської ради на підставі рішення 24 сесії 5 скликання від 24.02.2010 р. Богданівської сільської ради.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин застосування Господарським судом Київської області та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги та скасування прийнятих у справі судових актів відсутні з огляду на таке:
Щодо доводів скаржника про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про не доведення ним факту порушення прав саме Кредитної спілки „Українська кредитно-фінансова група” то судова колегія зазначає, що
ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності права.
У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Рішенням Конституційного Суду України у справі N 1-10/2004 від 1 грудня 2004 року (справа про охоронюваний законом інтерес) надане офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України ( 1501-06 ) та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку
з поняттям "права", згідно з яким "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Порушення прав та законних інтересів скаржник вбачає у тому, що він як кредитор претендує на спірні земельні ділянки шляхом задоволення своїх вимог, а у разі якщо б прилюдні торги не відбулися, позивач би відповідно до порядку проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, мав би можливість прийняти земельну ділянку у власність.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій між позивачем та третіми особами виникли відносини щодо забезпечення виконання основного зобов'язання за договором кредиту, шляхом передачі в іпотеку об'єктів нерухомого майна (земельних ділянок, які знаходились у останніх у приватній власності).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" передбачені наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, згідно з якою у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
З огляду на встановлені фактичні обставини, судами попередніх інстанцій зроблений вірний висновок, що позбавлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 права власності на земельні ділянки стосується безпосередньо власників цих земельних ділянок, які мають право звернутись до суду з позовом про захист своїх порушених прав .
Кредитна спілка „Українська кредитно-фінансова група”, як іпотекодержатель, може вчиняти щодо зазначених земельних ділянок тільки ті дії, які випливають з правовідносин, що виникли на підставі договорів іпотеки від 26.04.2007 р. та кредитних договорів № КВ-00291/0707, № КВ-00292/0707 від 26.04.2007 р.
За таких підстав суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає способам захисту, встановленим законом.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Кредитною спілкою „Українська кредитно-фінансова група” не доведене порушення діями Богданівської сільської ради прав та охоронюваних законом інтересів Кредитної спілки .
Київським апеляційним господарським судом у постанові від 19.09.2011 р. та господарським судом Київської області у рішенні від 18.07.2011р. у справі № 13/076-11 дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв’язку з чим підстави для скасування зазначених судових актів відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Кредитної спілки „Українська кредитно-фінансова група” залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2011р. та рішення господарського суду Київської області від 18.07.2011р. у справі № 13/076-11 залишити без змін.
Головуючий Н.Л. Величко
Судді І.В. Алєєва
О.О. Євсіков