2-а-6387/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.07.2011  року                                                                                   м. Миколаїв

12 липня 2011 року                                                                                                                                                                             м. Миколаїв

Суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Притуляк І.О. розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про  відновлення строку для звернення з адміністративним позовом до суду та про визнання дій неправомірними і стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги по Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, -

В С Т А Н О В И В :

 15 червня 2011 року позивачка звернулася в Заводський  районний суд м.Миколаєва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі м.Миколаєва (далі –УПФУ в Заводському районі м.Миколаєва) про поновлення строку для звернення з адміністративним позовом до суду та про визнання дій неправомірними щодо невиплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги передбаченою Законом України «Про соціальний захист дітей війни»і стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.

В своєму позові позивачка зазначила, що  відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” вона має статус дитини війни, а відповідач, в порушення вимоги цього закону, не проводить належних їй, згідно законодавства, виплат у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.   

Посилаючись на порушення відповідачем чинного законодавства, просила суд винести рішення, яким поновити їй пропущений з поважних причин строк звернення до суду, визнати неправомірними дії відповідача - УПФУ в Заводському районі м.Миколаєва, та стягнути з відповідача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2010 року у сумі 7087,50грн., а також нараховувати та виплачувати їй зазначену соціальну допомогу у повному розмірі в подальшому.

Відповідач надав письмові заперечення на позов, в яких посилався на відсутність законодавчого визначення мінімального розміру пенсії за віком для громадян, яким пенсію слід підвищувати відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відсутність законодавчо визначеного механізму нарахування та виплати цієї соціальної допомоги, просив суд в задоволені позову відмовити повністю. Також при розгляді справи просив застосувати наслідки пропуску позивачкою шестимісячного строку звернення до суду з позовом.

Крім того, відповідач надав витяг з особливого рахунку ОСОБА_1, з якого вбачається, що позивачці здійснювалася щомісячна виплата підвищення пенсії як особі, яка має статус «дитини війни»і зазначив, що нарахування відбувалися на підставі ст. 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

За письмовою заявою просив розглянути справу у відсутність представника відповідача, в задоволені позову відмовити.

Суд, керуючись статтею 183-2 КАС України, розглянув справу в скороченому провадженні без виклику сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали, обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до наступного висновку:

- позивачка відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  №2195 від 18.11.2004р. (далі –Закон №2195 ) має статус дитини війни,  що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні та її паспортом, копія якого є у матеріалах справи та не заперечується відповідачем. Згідно із ст.1 Закону №2195, статус дитини війни має особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років;

- позивачка перебуває на обліку в УПФУ в Заводському районі м.Миколаєва, отримує пенсію за віком та має правовий статус «дитини війни», що надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом №2195;

- відповідно до ст. 6 Закону №2195 дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком;

- згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод;

- з набранням чинності 01 січня 2006 року Закону № 2195 дія ст. 6 цього Закону була призупинена на 2006 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а після внесення до останнього змін - було передбачено поетапне запровадження такого підвищення;

- підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст.6 Закону №2195 викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 р. визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо викладення положень ст. 6 Закону №2195 в новій редакції;

- відповідно до ч. 2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені;

- таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004р;

- у 2009 році та у 2010 році дія ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом №2195, має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України;

- за положеннями чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає;

- згідно ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом;

- з матеріалів справи вбачається, що відповідач виплачував щомісячно позивачці,  як дитині війни, підвищення до пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону №2195, який має вищу юридичну силу;   

- Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, був встановлений відповідно:  з 01 січня 2010 року –695 грн., з 01 квітня 2010 року –705 грн., з 1 липня –709 грн.;

- Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів;   

- таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивачці, передбаченої ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ в Заводському  районі м. Миколаєва за місцем проживання позивачки;   

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про проявлення відповідачем бездіяльності щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за вказані періоди виплату надбавки до пенсії позивачці у розмірі, встановленому ст. 6 Закону № 2195;

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивачки, оскільки особливий статус «дітей війни»та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону №2195);   

  Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.   

Згідно  ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» від  18.11.2004 року №2195-IV набрав чинності з 1 січня 2006 року, офіційно опублікований в  «Урядовому кур'єрі», 2004, 12, 22.12.2004 №244; «Президентському віснику», 2004, 12, 24.12.2004 №60; «Голосі України», 2004, 12, 28.12.2004 №247; «Офіційному віснику України», 2004, №50 (31.12.2004), ст.3258; «Відомостях Верховної Ради України», 2005, №4 (28.01.2005), ст.94.  Крім того, право дітей війни на отримання підвищення до пенсії широко висвітлювалося у доступних засобах масової інформації.   

У відповідності до ст.57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян доводяться до відома населення у порядку, встановленому законом. Тобто, всі нормативні акти оприлюднюються та є загальнодоступними. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду також оприлюднюються у встановленому порядку. Так, Рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян)" від 09.07.2007 року, справа №6-рп/2007, офіційно опубліковане у «Офіційному віснику України», 2007, №52 (27.07.2007), ст.2132, і у періодичних виданнях.

Дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку, що доводи позивачки щодо її необізнаності в порушенні її прав та інтересів  відповідачем не є поважною причиною пропуску цього строку звернення до суду, а тому поновлення позивачці пропущеного з вказаних ним підстав строку звернення до суду задоволенню не підлягає.             

Суд не бере до уваги посилання позивачки на ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка встановлює, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження яким-небудь терміном, з тих підстав, що положення цієї статті регулюють виключно пенсійні виплати, в той час як державна соціальна допомога «дітям війни»є доплатою, яка регулюється спеціальним Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва по невиконанню з 15.12.2010р. по 15.06.2011р.  приписів статті 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни",  яка призвела до  порушення прав позивачки на своєчасне нарахування та отримання  доплати до пенсії.

Стосовно позовних вимог щодо подальших виплат на користь позивачки щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки, позивачка не надала суду доказів, що на час подання позову відповідач мав намір в майбутньому порушувати її права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про нарахування відповідачем доплати до пенсії у визначеній позивачкою грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

На підставі до ч.1 ст.94 КАС України на користь позивачки підлягають поверненню з місцевого бюджету, а саме з управління Державного Казначейства у м.Миколаєві понесені нею судові витрати у розмірі 3,40грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 69-71, 99, 100, 122, 160, 162, 183-2, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

 1.  Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі міста Миколаєва про поновлення пропущеного строку для звернення з адміністративним позовом до суду та  визнання дій неправомірними і стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги по Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, - задовольнити частково.

2.  Визнати неправомірними дії відповідача УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва та зобов’язати  перерахувати  і виплатити позивачці ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 15 грудня 2010 року по 15 червня 2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч.1 ст.28 Закону України від 09 липня 2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

3. Повернути з місцевого бюджету –Управління Державного Казначейства у м.Миколаєві ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40грн.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.    

Постанова підлягає негайному виконанню.    

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені ст. 186 КАС України через Заводський районний суд м. Миколаєва і набирає чинності через 10 днів після її проголошення, якщо в цей термін не буде подано заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

            Головуючий суддя                                      підпис                                                                                І.О. ПРИТУЛЯК