ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
22.11.2011Справа №5002-15/4097-2011
За позовом Публічного акціонерного товариства «Кримнафтопродукт» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ялтинське шосе, 12, ідентифікаційний код 03482270)
До відповідача Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506)
Про визнання договору недійсним
Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – ОСОБА_1, представник, довіреність №01/11-45 від 20.01.2011
Від відповідача – ОСОБА_2, представник, довіреність №07 від 06.01.2011
Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Кримнафтопродукт» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» про визнання недійсним договору на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію №185 від 12.02.2009, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Кримнафтопродукт» та Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя».
16.11.2011 від Публічного акціонерного товариства «Кримнафтопродукт» до суду надійшли додаткові пояснення по справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на момент укладання спірного договору помилявся щодо обставин, які мають істотне значення.
Відповідач проти задоволення позову заперечував за мотивами викладеними у відзиві на позовну заяву, котрий надійшов до суду 11.10.2011.
Розгляд справи відкладався, у судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України в АР Крим №103 від 27.08.1995, згідно Акту приймання-передачі державного майна у власність спільного українсько-британського підприємства ВАТ «Кримнафтопродукт» від 03.12.1999, позивачу були передані об'єкти житлового фонду до якого увійшли житлові будинки №1-4 на 12 км. Московського шосе та по вул. Дзюбанова, 42 в м. Сімферополі (а.с.17-21).
У зв’язку з чим, 12.02.2009 між між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» та Відкритим акціонерним товариством «Кримнафтопродукт» був укладений договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію №185 (далі – Договір, а.с.11-16).
Однак, після укладення спірного договору, позивачу стало відомо, що протоколом №10 загальних зборів засновників спільного українсько-британського підприємства відкритого акціонерного товариства «Кримнафтопродукт» від 07.10.1996 постановлено виключити із статутного фонду підприємства вартість житлового фонду з оформленням необхідних документів.
Рішенням господарського суду АР Крим від 17.02.2011 по справі №5002-11/348-2011 позов задоволено, визнано недійсним наказ Фонду майна АР Крим №103 від 27.08.1995 в частині передачі об'єктів житлового фонду згідно «Акту приймання-передачі державного майна у власність спільного українсько-британського підприємства ВАТ «Кримнафтопродукт» від 03.12.1999 та визнано відсутність у ВАТ «Кримнафтопродукт» права власності та іншого речового права на об'єкти житлового фонду, зазначені в «Акті приймання-передачі державного майна у власність спільного українсько-британського ВАТ «Кримнафтопродукт» від 03.12.1999 (а.с.92-93).
Статтею 627 Цивільного Кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами статті 528 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства.
Відповідно до Роз’яснень Вищого Арбітражного Суду України №02-5/111 від 12.03.1999 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними», а саме пункту 1, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержанням встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішування спору.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання сторонами (стороною) на момент вчинення правочину вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України.
Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно пункту 1 статті 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 3 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
Як вже зазначалося, рішенням господарського суду АР Крим від 17.02.2011 по справі №5002-11/348-2011 визнано відсутність у ВАТ «Кримнафтопродукт» права власності та іншого речового права на об'єкти житлового фонду, зазначені в «Акті приймання-передачі державного майна у власність спільного українсько-британського ВАТ «Кримнафтопродукт» від 03.12.1999.
Отже, суд, встановивши факт укладення між Відкритим акціонерним товариством «Кримнафтопродукт» та Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» договору на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію №185 від 12.02.2009 в якому особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, суд приходить до висновку про задоволення позову про визнання недійним вищевказаного договору.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В|розв'язав|:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію №185 від 12.02.2009, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кримнафтопродукт» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ялтинське шосе, 12, ідентифікаційний код 03482270) та Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506) недійсним.
3. Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506) на користь Публічного акціонерного товариства «Кримнафтопродукт» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ялтинське шосе, 12, ідентифікаційний код 03482270) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 22.11.2011.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.