ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" листопада 2011 р. Справа № 5005/5408/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.
суддівБондар С.В., Грека Б.М.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
за участю представників :
Публічного акціонерного товариства "Мегабанк"
від позивача: Дребут І.А
від відповідача 1: Корнієнко Р.В.
від відповідача 2: не з’явились
на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2011 року
та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 року
у справі№ 5005/5408/2011
за позовомПублічного акціонерного товариства "Мегабанк"
до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран";
2.Товариства з обмеженою відповідальністю Технологічні системи і машини"
провизнання недійсним договору купівлі –продажу цінних паперів
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" (далі відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Технологічні системи і машини" (далі відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі –продажу цінних паперів № Б- 309-144 від 25.08.2009 року, який укладений між відповідачами (далі Договір).
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір купівлі –продажу цінних паперів не відповідає вимогам ст.203 ЦК України та п.10 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Господарським судом Харківської області порушено провадження за позовом ПАТ "Мегабанк" до ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" про стягнення заборгованості та накладено арешт на грошові кошти боржника ТОВ "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран". Оспорюваний договір, вчинений відповідачем 1 з перевищенням повноважень наданих статутом.
Позивач вважає, що укладання оспорюваного договору порушують його майнові інтереси, як ініціюючого кредитора.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2011 року залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Судові рішення мотивовані тим, що настання правових наслідків оспорюваного договору відбулось в результаті перереєстрації прав власності на акції ВАТ "БОРИСФЕН" від відповідача 2 до відповідача 1 на загальну суму 2 400 100 грн., який залишився невиконаний. Невиконання договору купівлі –продажу відповідачем 1, в частині оплати за придбані акції не дає підстави вважати, що відповідачами укладений фіктивний правочин. Зібрані по справі матеріали свідчать про те, що при укладанні оспорюваного договору генеральний директор - ОСОБА_1. мав право підписувати спірний договір. Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину. Суди не знайшли правових підстав, які б вказували на безпосереднє порушення спірним договором купівлі –продажу прав або охоронюваних законом інтересів позивача. Порушення за заявою позивача господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі № Б26/18-10 про банкрутство відповідача 1 та заява грошових вимог до боржника вказує лише на імовірну можливість порушення інтересів позивача, як кредитора. Судами не були прийняті до уваги твердження позивача, що правочин протирічить вимогам частини 5 статті 203 ЦК України, оскільки матеріалами справи підтверджується перехід права власності на цінні папери від відповідача 2 до відповідача 1.
Укладання договорів купівлі –продажу при наявності накладеного арешту на грошові кошти не перешкоджало відповідачу 1 здійснювати господарську діяльність, в тому числі шляхом укладання господарських договорів.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті судові рішення в даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про визнання недійсним Договору.
В касаційній скарзі позивач звертає увагу суду на наступні обставини: укладенням оспорюваного договору порушено інтереси позивача, як ініціюючого кредитора (у справі № Б26/18-10-14); зміст оспорюваного договору суперечить ст.79 ГК України, Закону України "Про господарські товариства"; відповідач 1 не мав права на укладання оспорюваного договору, оскільки ухвалою господарського суду Харківської області по справі № 29/272 накладено арешт на грошові кошти відповідача 1; суд не дав правової оцінки реальної можливості отримання чи не отримання відповідачем 1 прибутку від придбаних акцій ВАТ "БОРИСФЕН"; при укладанні оспорюваного договору порушено вимоги, щодо необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка вчиняє правочин; оспорюваний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків; зміст правочину суперечить вимогами ст.165 ГК України.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників позивача і відповідача 1, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
25.08.2009 року між відповідачем 2 (продавець) та відповідачем 1 (покупець) укладено договір купівлі продажу цінних паперів № Б-309-144
Предметом Договору є купівля - продаж простих іменних акцій; емітент ВАТ "Борисфен"; номінальною вартістю 0,25 грн. за 1 шт.; кількість акцій 1 000 000 шт.; сума договору 2 400 000 грн.
27.08.2009 року між відповідачами у справі підписано акт прийому передачі цінних паперів до Договору, згідно до якого відповідач 2 передав, а відповідач 1 отримав 1 000 000 простих іменних акцій (емітент ВАТ "БОРИСФЕН").
До матеріалів справи залучено виписку про операції з цінними паперами на рахунку відповідача 2, згідно до якої з рахунку відповідача 2 переведено 1 000 000 шт. простих іменних акцій, емітентом яких є ВАТ "БОРИСФЕН".
Оспорюваний договір з боку відповідача 1, підписаний генеральним директором –Д.Б.Мініним.
До матеріалів справи залучено протокол загальних зборів учасників відповідача 1, згідно до якого було вирішено придбати пакети акцій, декількох українських підприємств, у тому числі АТ "БОРИСФЕН", за акції пропонувати конкурентноспроможну ціну, але не більш 2.40 грн. за акцію. Угоди було доручено укласти генеральному директору відповідача 1 та здійснити інші дії необхідні для належного виконання (договорів).
Згідно до протоколу №1 Загальних зборів учасників відповідача 1 від 10.08.2009 року генеральним директором відповідача 1 призначено Мініна Д.Б.
01.02.2010 року на загальних зборах учасників товариства відповідача 1 прийнято рішення про затвердження низки угод купівлі –продажу цінних паперів, що були укладені відповідачем 1 у 2009 році, у тому числі оспорюваного договору.
В зв’язку з викладеним немає підстав вважати, що генеральний директор не мав повноважень для укладання оспорюваного договору.
По відношенню до відповідача 1, на підставі заяви позивача порушено справу про банкрутство (№Б26/18-10-14).
До матеріалів справи залучено постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 року у справі №Б26/18-10-14, в якій зазначено, що грошові вимоги відповідача 2 до відповідача 1 (у справі № Б26/18-10-14) виникли в результаті невиконання відповідачем 1 умов договору купівлі - продажу цінних паперів № Б-309-144 (опорюваний договір у даній справі).
Судом у постанові зазначено, що правочин було вчинено особою, яка мала необхідні повноваження, волевиявлення учасників правочину було вільним, а сам правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені, тобто з дотриманням вимог ст.203 ЦК України.
Зібрані у справі матеріали свідчать про те, що оспорюваний договір було укладено уповноваженими особами.
Накладення арешту на грошові кошти відповідача 1 не є підставою для припинення господарської діяльності, яка здійснюється на принципах зазначених в статті 44 ГК України, у тому числі власного комерційного ризику.
Відповідно ст.22 ГПК України позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті. В матеріалах справи не міститься заяв позивача щодо змін підстав позову.
Колегія приходить до висновку про відсутність причинного зв’язку між наявністю грошових вимог позивача у справі про банкрутство відповідача 1, та укладанням відповідачами у справі, оспорюваного договору.
За таких обставин судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду є обґрунтованими, та такими що прийняті відповідно до вимог діючого законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. В задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" відмовити.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 року у справі № 5005/5408/2011 залишити без змін.
Головуючий В.І.Дерепа
Судді С.В.Бондар
М.Б.Грек