АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

8 вересня 2006 року

Колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого Силки Г.І.

суддів Олексюка Я.М., Хомицького A.M.

з участю прокурора Редька П.П.

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією помічника Ковельського міжрайонного прокурора Гайдашук Д.А., засудженого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 10 липня 2006 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель с. Кричевичі Ковельського району Волинської області, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, непрацюючий, не судимий,

засуджений за ч.З ст. 187 КК України на 7 /сім/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 постановлено рахувати з 11 травня 2006 року, а запобіжний захід залишено - тримання під вартою.

На підставі ст. 96 КК України застосовано до ОСОБА_1 примусове лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в сумі 67 грн. 65 коп.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Ковеля Волинської області, житель с. Кричевичі Ковельського району Волинської області, українець, громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, не одружений, непрацюючий, не судимий,

засуджений за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 186 КК України на 5 /п'ять/ років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України постановлено ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на

Справа № 11 -468/06                                       Головуючий у 1 інстанції Луньова Т.М.

Ст. 187 ч.З КК України                              Доповідач Силка Г.І.

2 нього   обов'язки,   передбачені   ст.   76   КК   України:      повідомляти   органи кримінально-виконавчої   системи   про   зміну   місця   проживання   та   роботи; періодично з'являтиметься в ці органи для реєстрації,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнані винними і засуджені за те, що вони 6 травня 2006 року о 21 годині 30 хвилин знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, з метою відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, вчинивши всі дії, спрямовані на скоєння цього злочину, прийшли до будинку ОСОБА_3, що по АДРЕСА_1, де ОСОБА_2 залишився біля будинку, а пізніше повернувся додому не довівши злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі. ОСОБА_1 в цей час проник в будинок потерпілої з метою відкритого заволодіння грошима та з власної ініціативи напав на останню, застосувавши до неї насильство небезпечне для життя і здоров'я ОСОБА_3, нанісши два удари палицею по голові та удари руками по тулубу і руці, заподіявши потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Однак грошима ОСОБА_3 не заволодів, так як не знайшов їх в будинку.

Помічник Ковельського міжрайонного прокурора Гайдашук Д.А. в апеляції на вирок суду, не оспорюючи кваліфікації дій засуджених і доведеності вчинення ними злочинів зазначає, що судом безпідставно застосовано до ОСОБА_1 примусове лікування від алкоголізму. Просить вирок щодо ОСОБА_1 змінити, виключивши вказівку суду з вироку про застосування примусового лікування від алкоголізму.

Засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи кваліфікації своїх дій і доведеності вчиненого зазначає, що суд не взяв до уваги, що ОСОБА_2 підмовив його до вчинення цього злочину, розповівши де знаходяться гроші в потерпілої та погрожував йому розправою. Просить врахувати те, що він є єдиним годувальником в сім'ї, так як брат являється інвалідом другої групи, а мама пенсіонерка та пом'якшити йому покарання.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляцій, заслухавши пояснення прокурора, який підтримав свою апеляцію та вважає, що апеляція ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, засудженого ОСОБА_1, який погодився з апеляцією прокурора та підтримав свою апеляцію, засудженого ОСОБА_2, який просить задовольнити апеляцію прокурора і засудженого ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню частково, а апеляція ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.96 КК України та ч.І п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3 червня 2005 року "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування, на підставі ст. 96 ЮС України підлягають незалежно від виду покарання лише особи, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров'я з інших осіб. Алкоголізм і наркоманія до цих хвороб не належить, оскільки вони є соціально небезпечними захворюваннями.

Як вбачається з акту НОМЕР_1 наркологічної експертизи ОСОБА_1 хворіє хронічним алкоголізмом другої стадії /а.с. 63/, будь-яких інших хвороб, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб немає, тому суд безпідставно застосував до нього примусове лікування від алкоголізму, тому дана вказівка суду підлягає виключенню із вироку без його зміни. З вищенаведених підстав апеляція прокурора підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обираючи покарання ОСОБА_1, суд врахував, що він вчинив особливо тяжкий злочин щодо особи похилого віку, злочин вчинив в стані алкогольного сп'яніння, що є обставинами які обтяжують покарання. За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується з негативної сторони /а.с. 56/, як такий, що зловживав спиртними напоями, ніде не працює.

Судом також враховано і пом'якшуючі покарання обставини, а саме щире каяття підсудного та те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, тому суд призначив ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією статті Закону за яким його засуджено.

Є безпідставним посилання в апеляції ОСОБА_1 на те, що даний злочин він вчинив так як ОСОБА_2 йому погрожував розправою, оскільки будь-яких даних в цій частині ні досудовим слідством, ні судом не здобуто. Не посилався на ці обставини раніше і сам ОСОБА_1.

Безпідставно посилається ОСОБА_1 в апеляції і на те, що він є єдиним годувальником в сім'ї. Як видно із характеристики на нього ОСОБА_1 ніде не працює /а.с. 56/, а брат, який є інвалідом дитинства отримує пенсію по інвалідності /а.с. 55/.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1, тому апеляція його задовольненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію помічника Ковельського міжрайонного прокурора Гайдашук Д.А. задовольнити частково, апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задовольнення.

Вирок Ковельського міськрайонного суду від 10 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, виключивши з вироку вказівку суду про застосування примусового лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі відносно ОСОБА_1.

Головуючий /-/ Силка Г.І.

Судді /-//-/ Олексюк Я.М., Хомицький A.M.

Оригіналу відповідає:                 

Суддя апеляційного суду                 Г.І.Силка

Друк.яно