ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216
РІШЕННЯ
Іменем України
22.11.2011Справа №5002-25/4747-2011
за позовом - Публічне акціонерне товариство «Крименерго», вул. Київська, 74/6, м.Сімферополь, 95034
до відповідача – Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», вул. Гайдара, буд. 3, «А», м. Сімферополь, 95026
про стягнення 123 149,06 грн.
Суддя Копилова О.Ю.
представники:
від позивача – ОСОБА_1., дов. №330-Д від 22.04.2011, представник
від відповідача – ОСОБА_2 дов. №20-3/6267 від 30.12.2010, представник
Обставини справи:
Позивач – Публічне акціонерне товариство «Крименерго» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача – Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 123 149,06 грн., у тому числі суму заборгованості по розрахункам за спожиту електричну енергію в розмірі – 112 730,03 грн., інфляційні втрати в сумі 1566,44 грн., 3% річних в сумі 2025,47 грн., пеня в сумі – 655,32 грн., заборгованість за реактивну електроенергію в сумі 5918,86 грн., інфляційні втрати – 38,83 грн., 3% річних в сумі 77,96 грн., пені – 136,15 грн., позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків за договором №8 про постачання електричної енергії від 17 листопада 2008 року.
У судовому засіданні, що відбулось 22 листопада 2011 року, відповідач представив суду заяву про визнання позовних вимог.
Відповідно до часини 5 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Згідно с. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.
Частиною 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Враховуючи те, що матеріали справи в повній мірі сформульовані та у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд –
встановив:
17 листопада 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (зараз Публічне акціонерне товариство «Крименерго») та Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» укладений договір про постачання електричної енергії №8, пунктом 1 якого встановлено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення нужд електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеної в додатку №6 «Акт розмежування балансової приналежності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» к договору, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно умовам договору.
Пунктом 2.3.3. договору встановлено, що споживач зобов’язується сплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії та інші нарахування відповідно умовам додатку №4 до договору «Порядок розрахунків», відповідно до якого, розрахункова дата встановлюється 01 числа кожного місяця. відповідно, розрахунковим вважається з 01 числа місяця до того же дня наступного місяця.
Розрахунок за електричну енергію проводиться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника.
За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника або дата внесення готівкових коштів в касу постачальника.
Однак, позивач посилається на те, що відповідачем обов’язки передбачені договором №8 про постачання електричної енергії не виконувались, у зв’язку із чим, за Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» за період з 01 січня 2011 року по 14 жовтня 2011 року сформувалась заборгованість в сумі 112730,03 грн.
Крім того, позивач в позовній заяві посилається на те, що за відповідачем сформувалась заборгованість також по сплаті за реактивну електроенергію за період з 01 січня 2011 року по 14 жовтня 2011 року в сумі 5918,86 грн.
Оскільки спірні правовідносини виникли в процесі постачання і споживання електричної енергії між її постачальником та споживачем, вони також повинні регулюватися положеннями Закону України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за №417/1442 з змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕ від 04 лютого 2010 року №105, зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.04.10 за №304/17599.
Так, пунктами 6.3., 6.4. Правил користування електричною енергією встановлено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. Плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, суми штрафних санкцій зараховуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або електропередавальної організації відповідно до умов укладеного договору.
Відповідно до пункту 6.35. Правил користування електричною енергією плата за перетікання реактивної електричної енергії призначена для адресного економічного стимулювання ініціативи споживача до впровадження технологічних заходів на вирішення питань з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 118 648, 89 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1605,27 грн. інфляційних втрат, 2103,43 грн. 3% річних, 791,47 грн., пені.
Пунктом 4.2.1. договору сторони домовились, що за внесення платежів передбачених договором, з порушенням строків, встановлених додатком №4 «Порядок розрахунків», споживач зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, суд погоджується з розрахунком пені зробленим позивачем, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, суд вважає за необхідним зазначити, що відповідно до заяви від 22 листопада 2011 року відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі.
Частиною 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Оскільки суд не вбачає в діях відповідача порушення діючого законодавства або порушення прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає за необхідним прийняти заяву відповідача про визнання позовних вимог, позовні вимоги задовольнити.
Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, в редакції що діяла на момент звернення позивача з позовною заявою до суду, оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 24 листопада 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (вул. Гайдара, буд. 3, «А», м. Сімферополь, 95026, ідентифікаційний код 03358593) на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034, ідентифікаційний код 00131400, р/р 260323051142, філія КРУ ПАТ «Ощадбанк», МФО 324805) 123 149,06 грн., у тому числі суму заборгованості по розрахункам за спожиту електричну енергію в розмірі – 112 730,03 грн., інфляційні втрати в сумі 1566,44 грн., 3% річних в сумі 2025,47 грн., пеня в сумі – 655,32 грн., заборгованість за реактивну електроенергію в сумі 5918,86 грн., інфляційні втрати – 38,83 грн., 3% річних в сумі 77,96 грн., пені – 136,15 грн.
3. Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (вул. Гайдара, буд. 3, «А», м. Сімферополь, 95026, ідентифікаційний код 03358593) на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034, ідентифікаційний код 00131400, р/р 260323051142, філія КРУ ПАТ «Ощадбанк», МФО 324805) 1 231,49 грн. державного мита.
4. Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (вул. Гайдара, буд. 3, «А», м. Сімферополь, 95026, ідентифікаційний код 03358593) на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034, ідентифікаційний код 00131400, р/р 260323051142, філія КРУ ПАТ «Ощадбанк», МФО 324805) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Копилова О.Ю.